Справа №1- 19 /2011р.
17 березня 2011 року Іваничівський районний суд Волинської області
в складі : головуючого-судді Нєвєрова І.М.
при секретарі Киці Л.Ф., Пасось Л.В.
за участю прокурора Лісневської С.К., Хвесик Т.С.
потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Бердишів Локачинського району Волинської області, українця, громадянина України, освіта базова середня, працюючого лаборантом Чортківського сир заводу, одруженого, на утримані троє дітей, жителя АДРЕСА_1, не судимого;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта базова середня, не працюючого, одруженого, на утриманні одна дитина, не судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст. 296 КК України, -
26 листопада 2010 року приблизно о 22 годині ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом відкриття защіпки вхідних дверей та пошкодження запорного пристрою міжкімнатних дверей, без дозволу власників, незаконно проникли в житловий будинок ОСОБА_1, що знаходиться в АДРЕСА_3
Знаходячись у вищевказаному будинку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпричинно порушуючи громадський порядок та нормальний відпочинок громадян почали чіплятися до ОСОБА_1 обзивати його нецензурною лайкою після чого незважаючи на вимогу ОСОБА_4 покинути будинок, нанесли по декілька ударів руками в обличчя, по голові та тулубу ОСОБА_1, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді забою та ссадини в ділянці грудної клітки зліва в проекції VIII ребра, забою м'яких тканин голови у вигляді припухлості тім'яної ділянки справа, та ссадини поперекової ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Хуліганські дії підсудних тривали приблизно 25 хвилин і за своїм змістом відзначились особливою зухвалістю, яка виразилась у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому та пошкодженні його майна.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково та показав, що 26 листопада 2010 року приблизно о 22 годині будучи в стані алкогольного сп'яніння він прийшов до ОСОБА_1, щоб забрати каністру. В будинок він зайшов без дозволу власників. Між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт в ході якого він вдарив ОСОБА_1 кулаком в обличчя. Від удару останній впав на підлогу і втратив свідомість. Він вилив на нього ковш води, щоб привести його до тями. Під час вчинених дій з ним був його брат ОСОБА_3.
Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів не визнав посилаючись на те, що в будинок до ОСОБА_1 він зайшов слідом за своїм братом ОСОБА_2, щоб забрати його додому, тілесних ушкоджень потерпілому не спричинив.
Вина підсудних у вчиненні інкримінованих злочинів повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так потерпілий ОСОБА_1 показав, що в той вечір він закривши вхідні двері відпочивав з дітьми, коли в кімнату зайшов ОСОБА_2 і сказав йому одягнутися і вийти на двір для розмови. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який приєднався до нього, були в стані алкогольного сп'яніння, почали безпричинно до нього чіплятися після чого ОСОБА_2 вдарив його рукою в обличчя і він впав на підлогу. Олексій наніс удар по голові і він втратив свідомість. Скільки, ще ударів йому наносили він не пам'ятає. Хтось із братів облив його водою. Коли він піднявся, то підсудних в домі не було. Повернулись вони хвилин через 15. Щоб уникнути побиття він сховався від них за хлівом. ОСОБА_3 його не знайшли і пішли додому. Побиттям йому було спричиненні легкі тілесні ушкодження. Також були пошкоджені міжкімнатні двері. Шкода заподіяна злочинами йому повністю відшкодована, претензій до підсудних він не має.
Свідок ОСОБА_4 показала, що її брат ОСОБА_2 коли вип'є, то постійно чіпляється до її чоловіка. Коли 26 листопада 2010 року вночі ОСОБА_2 постукав до них у вікно і попросив відкрити вхідні двері бо хоче поговорити з її чоловіком, то вона побачила, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння відмовилася пускати його в хату, щоб уникнути конфлікту. Не дивлячись на те ОСОБА_2 відчинив вхідні двері, без дозволу зайшов в хату і розбудив її чоловіка. Чоловік пішов в іншу кімнату, де зачинився на гачок. Вона просила ОСОБА_2 не зачіпати чоловіка, але він не реагував. В хату зайшов ще один брат ОСОБА_3 і вони вибили двері і почали бити її чоловіка. Вона вискочила на двір і почала кликати на допомогу. У сусідки, яка відкрила вікно, вона запитала, як зателефонувати в міліцію і викликала працівників. Коли вона подзвонила в міліцію, то брати вийшли з будинку і пішли додому до ОСОБА_3. Хвилин через 10-15 вона почула, що брати повертаються і її чоловік сховався за хлівом щоб уникнути побиття. В хату братів вона не пускала, але вони знову без дозволу зайшли , шукаючи чоловіка. Підсудні висловлювалися нецензурною лайкою, погрожували спалити хату, але не знайшовши чоловіка пішли.
Свідок ОСОБА_5 показала, що в той вечір почула крики і шум у сусідів і коли виглянула у вікно, то побачила ОСОБА_4, яка плакала і кликала на допомогу . ОСОБА_4, на її прохання, вона пояснила, як подзвонити в міліцію.
Під час огляду місця події, а саме будинку АДРЕСА_3 було виявлено пошкодження дверей ( а.с. 20-23).
Згідно висновку експерта № 807 від 17. 12. 2010 року ОСОБА_1 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді забою та ссадини в ділянці грудної клітки зліва в проекції VIII ребра, забою м'яких тканин голови у вигляді припухлості тім'яної ділянки справа, та ссадини поперекової ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 65-66).
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що підсудні своїми діями, направленими на незаконне проникнення до житла, що порушують недоторканість житла громадян, вчинили злочин передбачений ч.1 ст. 162 КК України.
Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми умисними діями направленими на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб, вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудних є добровільне відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудних є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При призначені покарання суд враховує, що підсудні вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначає їм покарання в межах санкції статтей закону за якими вони притягуються до кримінальної відповідальності у виді обмеження волі.
Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, шкоду заподіяну злочином відшкодували повністю, клопотання потерпілого про призначення покарання підсудним без ізоляції від суспільства, те , що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться троє дітей, у ОСОБА_3 одна дитина, підсудні позитивно характеризуються по місцю проживання, суд приходить до висновку, про можливість їх виправлення без відбування покарання звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання кожному:
- за ч. 1 ст. 162 КК України -1(один) рік обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 296 КК України -1 (один) рік обмеження волі.
На підставіч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання остаточно призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання 1(один) рік 6(шість) місяців обмеження волі кожному.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від призначеного покарання , якщо вони протягом однорічного іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них згідно ст. 76 КК України обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи.
Міру запобіжного заходу засудженим до набрання вироком законної сили залишити -підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту проголошення через Іваничівський районний суд.
Суддя І.М. Нєвєров.