Головуючий у 1 інстанції - Морозова С.М.
Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
23 березня 2011 року справа № 2а/1203/1962/2011
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ханової Р.Ф.
суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська
на постанову Артемівського районного суду м. Луганська
від 18 січня 2011 року
по справі № 2а/1203/1962/2011 (суддя Морозова С.М.)
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська
головного управління Державного казначейства України в Луганській області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ОСОБА_1 (надалі позивач) 17 грудня 2010 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (надалі відповідач) про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни з 1 січня 2010 року.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 1 січня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. За правилами частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відноситься до категорії «діти війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48.1 гривні, з 1 липня -48.2 гривні та з 1 жовтня -49.8 гривень.
Однак, враховуючи те, що після визнання положень підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Відтак, відповідач зобов'язаний здійснювати виплату підвищення до пенсії позивачу згідно положень Закону, а саме статті 6, якою передбачене підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і в 2009, 2010 роках.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.
Визначивши початок строку, вказаного у резолютивній частині судового рішення, суд першої інстанції помилково не вказав його кінцеву дату. З урахуванням неможливості вирішення питання на майбутнє, колегія суддів зазначає, що період, за який судом вирішено спір, повинен закінчуватись датою судового рішення суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/1203/1962/2011 - задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/1203/1962/2011 - змінити.
Змінити абзац другий резолютивної частини постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/1203/1962/2011, виклавши в наступній редакції:
«Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з 1 січня 2010 року по 18 січня 2011 року».
Змінити абзац третій резолютивної частини постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/1203/1962/2011, виклавши в наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2010 року по 18 січня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат».
В іншій частині постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/1203/1962/2011 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 23 березня 2011 року.
Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Ф. Ханова
Судді А.В. Гайдар
М.М. Яковенко