Головуючий у 1 інстанції - Бусленко В.П.
Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
23 березня 2011 року справа № 2а-1793/10/1226
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ханової Р.Ф.
суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області
на постанову Свердловського міського суду Луганської області
від 3 листопада 2010 року
по справі № 2а-1793/10/1226 (суддя Бусленко В.П.)
за позовом ОСОБА_2
до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ОСОБА_2 (надалі позивач) 23 вересня 2010 року звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (надалі відповідач) про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни за 2007-2010 роки.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області позов задоволено частково, внаслідок чого визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 23 березня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48.1 гривні, з 1 липня -48.2 гривні та з 1 жовтня -49.8 гривень.
Однак, враховуючи те, що після визнання положень підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Відтак, відповідач зобов'язаний здійснювати виплату підвищення до пенсії позивачу згідно положень Закону, а саме статті 6, якою передбачене підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і в 2009, 2010 роках.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але враховуючи приписи частини 2 статті 99 та частини 1 статті 100 КАС України, суд першої інстанції вірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог за межами шестимісячного строку.
Але, визначивши початок строку, вказаного у резолютивній частині судового рішення, суд першої інстанції помилково не вказав його кінцеву дату. З урахуванням неможливості вирішення питання на майбутнє, колегія суддів зазначає, що період, за який судом вирішено спір, повинен закінчуватись датою судового рішення суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 3 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-1793/10/1226 - задовольнити частково.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 3 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-1793/10/1226 - змінити.
Змінити абзац другий резолютивної частини постанови Свердловського міського суду Луганської області від 3 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-1793/10/1226, виклавши в наступній редакції:
«Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, з 23 березня 2010 року по 3 листопада 2010 року».
Змінити абзац третій резолютивної частини постанови Свердловського міського суду Луганської області від 3 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-1793/10/1226, виклавши в наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 23 березня 2010 року по 3 листопада 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат».
В іншій частині постанову Свердловського міського суду Луганської області від 3 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-1793/10/1226 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 23 березня 2011 року.
Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Ф. Ханова
Судді А.В. Гайдар
М.М. Яковенко