29 березня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/596/11
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Ватаманюк Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області про визнання протиправним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України у Чернівецькій області, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд визнати протиправним рішення Комісії УМВС України в Чернівецькій області з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни від 23.02.2011 року №1, щодо відмови, у встановленні статусу учасника бойових дій на території Вірменської РСР; зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України у Чернівецькій області надати позивачу у встановленому законом порядку статус учасника бойових дій на території Вірменської РСР і видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив що, 14 лютого 2011 року позивачем була подана заява з відповідними додатками до УМВС України в Чернівецькій області про визнання позивача учасником бойових дій.
Рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України в Чернівецькій області №1 від 23.02.2011 року позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, в зв'язку з тим, що Вірменська РСР не включена до переліку держав, де проходили бойові дії.
Позивач вважає, що даним рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України в Чернівецькій області йому необґрунтовано відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, в зв'язку з чим просить визнати вказане рішення комісії неправомірним та зобов'язати Комісію надати йому статус учасника бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка. (а.с. 3-4 )
Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 29.03.2011 року подав до суду заперечення в яких зазначив, що спірне рішення прийнято згідно чинного законодавства, а позов безпідставний. (а.с. 17-19).
Позивач в судове засідання не з'явився про від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження та підтримку позовних вимог у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача проте від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 122 , ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
У лютому 2011 року позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України в Чернівецькій області із письмовою заявою про визнання його учасником бойових дій на території Вірменської РСР період з 19.09.1988 року по 18.12.1988 року у складі зведеного загону спеціального призначення приймав участь у заходах по забезпеченню громадського порядку і безпеки громадян. (а.с. 8).
Рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України в Чернівецькій області №1 від 23.02.2011 року позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, в зв'язку з тим, що Вірменська РСР не включена до переліку держав, де проходили бойові дії. (а.с. 9-10).
Згідно наказу МВС СРСР № 127 ДСК від 19.09.1988р. позивач у складі зведеного загону спеціального призначення приймав участь у заходах по забезпеченню громадського порядку і безпеки громадян у Вірменській РСР. (а.с. 7).
Відповідно до «Переліку держав і періодів бойових дій на їх території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року, (далі Постанова №63) в переліку держав, де проводились бойові дії вказано також інші країни з грудня 1979 року.
Крім того, є загальновідомими факти, що в період, що передував відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 по 1991 роки в СРСР, зокрема в Кавказьких республіках виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких був захист мирного населення та приборкування конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології. яка панувала в той період не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.
У Постанові №63 міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, однак інформацію про участь в них надає Генеральний Штаб Збройних Сил колишнього СРСР відносно військових фахівців. Щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які приймали участь в бойових діях, то питання отримання офіційних документів законодавством не визначено.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно положень якого учасниками бойових дій визнаються особи, які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
При вирішенні справи судом вважає за доцільне і можливе застосувати ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовуй закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому спірне рішення як протиправне підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.
Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Переліком держав і періодів бойових дій на їх території»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року. ст. ст. 9 ч. 7, 70, 71, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати рішення Комісії УМВС України в Чернівецькій області з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни від 23.02.2011 року №1, щодо відмови, у встановленні статусу учасника бойових дій на території Вірменської РСР.
3. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України у Чернівецькій області надати ОСОБА_1 у встановленому законом порядку статус учасника бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
4. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3.40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Р.В. Ватаманюк