Копія
Справа № 2270/2732/11
11 березня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача
представника відповідача Слободянюк Г.С.,
ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоушицькому районі Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по страхових внесках, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача борг по страхових внесках в сумі 783,66 грн., за липень, серпень, вересень 2010 року.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач є фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач є особою яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року зобов'язана була проводити нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, починаючи з липня 2010 року.
На адресу відповідача була направлена вимога № 647 від 29 грудня 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 783,66 грн.
Зазначену вимогу відповідач не виконала, тобто борг у зазначеній сумі до Пенсійного фонду України не сплатила, вимогу позивача у встановленому порядку не оскаржила, тому борг по страхових внесках необхідно стягнути у примусовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що позивач є особою яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року зобов'язана була проводити нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, починаючи з липня 2010 року.
На адресу відповідача була направлена вимога № 647 від 29 грудня 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 783,66 грн.
Зазначену вимогу відповідач не виконала, тобто борг у зазначеній сумі до Пенсійного фонду України не сплатила, вимогу позивача у встановленому порядку не оскаржила, тому борг по страхових внесках необхідно стягнути у примусовому порядку.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, і представник відповідача пояснила суду, що 04 січня 2011 року відповідач отримала вимогу позивача про сплату боргу по страхових внесках в сумі 783,66 грн., за липень, серпень, вересень 2010 року.
Відповідач, отримавши вимогу протягом десяти робочих днів звернулася із заявою до позивача про узгодження вимоги про сплату боргу, в якій аргументувала її неправомірність.
Не отримавши відповідь на вказану заяву у строки визначені постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-2 «Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто протягом трьох робочих днів, відповідач вважає, що її заява вважається повністю задоволеною з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
За таких обставин відповідач і її представник просять відмовити у задоволенні позову про стягнення боргу із сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за ст. 7 цього Закону є принцип обов'язковості страхування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності 14.08.2007 року Новоушицькою районною державною адміністрацією Хмельницької області за номером у ЄДРПОУ 2 662 001 0004 0004001105, що підтверджується поясненнями сторін та копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця і перебуває на спрощеній системі оподаткування, що сторонами не заперечується.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пункт 5 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи так як це передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування згідно ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 ст. 14 цього Закону є квартал.
Таким чином, аналізуючи вказані норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд приходить до висновку, що позивач як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є страхувальником, відповідно платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і зобов'язана сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного кварталу.
Порядок нарахування платником страхових внесків - до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності визначений ч. 2 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року.
Так фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В зв'язку з тим, що відповідач не провела нарахування страхових внесків за звітний період за правилами визначеними Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не сплатила їх у визначений цим Законом строк до Пенсійного фонду України, позивач використовуючи своє право згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провів нарахування розміру суми страхових внесків за липень, серпень, вересень 2010 року в сумі 783,66 грн., при цьому чинне законодавство не зобов'язує позивача приймати будь-яке рішення. Суд вважає, що у цьому випадку достатньо письмового розрахунку страхових внесків зроблених позивачем.
Позивач керуючись редакцією ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф 647 від 29 грудня 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 783,66 грн.
Сума недоїмки зазначена у вимозі про сплату боргу складається із сум страхових внесків за період липень, серпень, вересень 2010 року, тобто за базовий звітний період - 3-й квартал 2010 року.
Форма та порядок заповнення вимоги про сплату боргу встановлена Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21 - 1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року.
Суд при вирішенні спору не бере до уваги заперечення відповідача, її представника про те, що відповідач, не отримавши відповідь на заяву адресовану позивачу про узгодження вимоги про сплату боргу, в якій відповідач також аргументувала її неправомірність, у строки визначені постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-2 «Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто протягом трьох робочих днів, на підставі чого відповідач прийшла до висновку, що її заява вважається повністю задоволеною з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, з наступних підстав.
Як встановлено із пояснень сторін, що підтверджується матеріалами справи, відповідач 04 січня 2011 року отримала вимогу позивача № 647 від 29 грудня 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 783,66 грн., за липень, серпень, вересень 2010 року.
Протягом десяти робочих днів, а саме 13.01.2011 року відповідач направила до управління Пенсійного фонду України в Новоушицькому районі письмову заяву про узгодження вимоги про сплату боргу, в якій відповідач також аргументувала неправомірність такої вимоги. Зазначену письмову заяву відповідача позивач отримав 14.01.2011 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.
Відповідь позивача на свою заяву відповідач отримала 20.01.2010 року.
Згідно п. 2.3 ч. 2 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів від дня її отримання.
Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право розглянути заяву відповідача до 19.01.2011 року включно.
Відповідно до п. 6.8 ч. 6 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо вмотивоване рішення за заявою страхувальника не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його заяви, така заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Із рішення позивача направленого відповідачу у відповідь на її заяву вбачається, що воно датоване 18.01.2011 року за вихідним номером 334/02, тобто прийняте та направлене відповідачу в строки визначені «Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому положення п. 6.8 ч. 6 зазначеного «Порядку» в даному випадку до уваги судом не беруться, та не звільняють відповідача від її обов'язку сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України, як це передбачено чинним законодавством.
Відповідач помилково ототожнює терміни «строки розгляду та надсилання» із терміном «строки отримання».
Доказів того, що позивач направив рішення з порушенням строків визначених Порядком, окрім того, що відповідач отримала саме рішення 20.01.2010 року, у відповідача немає.
Так як позивач є застрахованою особою і відповідно страхувальником, вона зобов'язана брати участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні та нараховувати і сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і повністю доведений в судовому засіданні, тому у його необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 16, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь управління Пенсійного фонду України в Новоушицькому районі Хмельницької області 783,66 грн., (сімсот вісімдесят три гривні шістдесят шість копійок) - заборгованості по страхових внесках до Пенсійного фонду України за липень, серпень, вересень 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський