Копія
Справа № 2а/2270/1459/11
09 березня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача
представника відповідача Клюка В.Ф.,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Старокостянтинів Хмельницької області до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012981700/3 від 06.01.2011 року, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення - рішення № 0012981700/3 від 06 січня 2011 року про нарахування ОСОБА_5 податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 171004 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 112416 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 58588 грн., та скасувати його.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 16 серпня 2010 року № 743/17-2972409597, в якому зазначено, що позивачем порушено п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. п. 3.1.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме: позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 112416 грн., так як не нараховував податок на додану вартість за реалізацію товару (надані послуги) в сумі 112416 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0012981700/0 від 30 серпня 2010 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання по на додану вартість в сумі 171004 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 112416 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 58588 грн.
Позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення № 0012981700/0 від 30 серпня 2010 року в адміністративному порядку до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції. У задоволенні скарги було відмовлено і відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012981700/1 від 08 жовтня 2010 року.
Податкове повідомлення - рішення № 0012981700/1 від 08 жовтня 2010 року оскаржене до державної податкової адміністрації у Хмельницькій області. У задоволенні скарги було відмовлено і відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012981700/2 від 10 грудня 2010 року.
За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення - рішення № 0012981700/2 від 10 грудня 2010 року до ДПА України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012981700/3 від 06 січня 2011 року.
Такий висновок відповідача внаслідок перевірки і прийняття податкового повідомлення - рішення № 0012981700/3 від 06 січня 2011 року позивач вважає протиправним, тому що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, а фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, тому за таких обставин податкове повідомлення - рішення відповідача підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним, так як позивач перебував і перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, а фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, тому що позивач у 2008 році отримав дохід в сумі 467160 грн., та відповідно до вимог п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.
Так як позивач у 2008 році отримав дохід у сумі 467160 грн., і не провів обов'язкову реєстрацію себе як платника податку на додану вартість, відповідач цілком правомірно провів нарахування податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи викладені у позові обставини, у його задоволені необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 01.08.2005 року за № 2 677 000 0000 001158 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Відповідачем проведено виїзну документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складено акт перевірки «Про результати виїзної планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року» № 743/17-2972409597 від 16 серпня 2010 року.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме: позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 112416 грн., так як він не нараховував податок на додану вартість за реалізацію товару (надані послуги) в сумі 112416 грн.
До такого висновку при проведенні перевірки посадова особа податкового органу прийшла в зв'язку з тим, що позивач з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року та з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок за вказаний період.
З 01.01.2009 року по 31.03.2009 року позивач перебував на загальній системі оподаткування.
Так як позивач отримав за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року виручку в сумі 467160 грн., та з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року перебував на загальній системі оподаткування, він зобов'язаний був відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727» до 20 січня 2009 року подати заяву до податкового органу про реєстрацію його платником податку на додану вартість та відповідно зареєструватися платником податку на додану вартість.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012981700/0 від 30 серпня 2010 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 171004 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 112416 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 58588 грн.
Всі послідуючі податкові повідомлення - рішення, а саме № 0012981700/0 від 30 серпня 2010 року, № 0012981700/1 від 08 жовтня 2010 року, № 0012981700/2 від 10 грудня 2010 року, № 0012981700/3 від 06 січня 2011 року були прийняті відповідачем за результатами розгляду адміністративних скарг позивача на податкове повідомлення - рішення № 0012981700/0 від 30 серпня 2010 року, відповідно до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, державної податкової адміністрації у Хмельницькій області, державної податкової адміністрації України.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як-то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис., гривень.
Згідно ст. 2 цього ж Указу Президента України суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за місяць.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727» у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб'єкт малого підприємництва який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством.
Частина 7 ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлює, що відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Згідно ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Разом з тим ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» містить вичерпний перелік умов запровадження для таких суб'єктів малого підприємництва як-то фізичних осіб спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як-то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суд вважає, що вказаний перелік умов розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналізуючи зазначені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що позивач повинен був виконати вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», тобто зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у двох випадках: 1) у разі порушення ним вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»;
2) у разі якщо позивач самостійно прийняв рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Так як позивач у період перебування на спрощеній систему оподаткування, обліку та звітності, а саме: з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року та з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року не порушив ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», та не приймав рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, у період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року позивач перебуваючи на загальній системі оподаткування не отримав жодних доходів, суд узагальнюючи викладені обставини приходить до висновку, що доходи позивача, отримані від здійснення підприємницької діяльності за період з квітня 2009 року по березень 2010 року включно, що обкладаються єдиним податком, не підлягають оподаткуванню за правилами встановленими Законом України «Про податок на додану вартість».
Викладені обставини не заперечуються ні висновками акту перевірки податкового органу, ні запереченнями представника відповідача.
За таких обставин податкове повідомлення - рішення відповідача № 0012981700/3 від 06 січня 2011 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тобто є незаконним.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що позов необхідно вважати обґрунтованим та повністю доведеним у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача про нарахування позивачу податкового зобов'язання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст. ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0012981700/3 від 06 січня 2011 року про нарахування ОСОБА_5 податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 171004 грн., (сто сімдесят тисяч чотири гривні), в тому числі за основним платежем в сумі 112416 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 58588 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський