Копія
Справа № 2270/1265/11
21 лютого 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_3,
Атаманюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_3 в інтересах особи ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області про скасування вимоги № Ф-769 від 05.11.2010 року про стягнення недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
Адвокат в інтересах позивача звернулася в суд з позовом до відповідача в якому просить скасувати вимогу відповідача № Ф 769 від 05 листопада 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Свій позов представник позивача мотивує тим, що відповідачем на адресу позивача була направлена вимога № Ф 769 від 05 листопада 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 854,46 грн.
Зазначену вимогу представник позивача вважає незаконною так як статтею 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено трирівневу систему пенсійного забезпечення, однією з яких є система недержавного пенсійного забезпечення за добровільної участі громадян.
Позивач приймає участь у системі пенсійного забезпечення добровільно згідно страхового полісу, сума страхових внесків відповідає встановленому Законом їх максимальному розміру, тому звідки взялася недоїмка у зазначеній сумі позивачу невідомо.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що вона приймає участь у системі пенсійного забезпечення добровільно згідно страхового полісу, сума страхових внесків відповідає встановленому Законом їх максимальному розміру, тому звідки взялася недоїмка у зазначеній сумі їй невідомо.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що статтею 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено трирівневу систему пенсійного забезпечення, однією з яких є система недержавного пенсійного забезпечення за добровільної участі громадян.
Позивач приймає участь у системі пенсійного забезпечення добровільно згідно страхового полісу, сума страхових внесків відповідає встановленому Законом їх максимальному розміру, тому звідки взялася недоїмка у зазначеній сумі позивачу невідомо.
Крім того позивач сплачує і внески по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню в розмірі 7 відсотків від суми добровільного страхування, як підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також відповідач провів нарахування страхових внесків за відсутності відповідного рішення про проведення такого нарахування.
За таких обставин позивач і її представник просять визнати незаконною вимогу відповідача про сплату боргу із сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і скасувати її.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що вимога про сплату боргу направлена згідно чинного законодавства, нарахування страхових внесків проведено відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року, тому підстав для визнання незаконною вимоги про сплату боргу із сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і її скасування немає.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за ст. 7 цього Закону є принцип обов'язковості страхування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності 19.08.2008 року Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області за номером у ЄДРПОУ 2 668 000 0000 014481, що підтверджується поясненнями сторін та копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця і перебуває на спрощеній системі оподаткування, що сторонами не заперечується.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пункт 5 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи так як це передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування згідно ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 ст. 14 цього Закону є квартал.
Таким чином, аналізуючи вказані норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд приходить до висновку, що позивач як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є страхувальником, відповідно платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і зобов'язана сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного кварталу.
Порядок нарахування платником страхових внесків - до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності визначений ч. 2 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року.
Так фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В зв'язку з тим, що позивач не провела нарахування страхових внесків за звітний період за правилами визначеними Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не сплатила їх у визначений цим Законом строк до Пенсійного фонду України, відповідач використовуючи своє право згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провів нарахування розміру суми страхових внесків за липень, серпень, вересень 2010 року в сумі 854,46 грн., при цьому чинне законодавство не зобов'язує відповідача приймати будь-яке рішення. Суд вважає, що у цьому випадку достатньо письмового розрахунку страхових внесків зроблених відповідачем.
Відповідач керуючись редакцією ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-6 від 08.07.2010 року надіслав позивачу вимогу про сплату боргу № Ф 769 від 05 листопада 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 854,46 грн.
Сума недоїмки зазначена у вимозі про сплату боргу складається із сум страхових внесків за період липень, серпень, вересень 2010 року, тобто за базовий звітний період - 3-й квартал 2010 року.
Форма та порядок заповнення вимоги про сплату боргу встановлена Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21 - 1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року.
Суд при вирішенні спору не бере до уваги наявність у позивача страхового полісу добровільного пенсійного забезпечення, так як таке страхування регулюється окремо законодавством про недержавне пенсійне забезпечення, а підстави для припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування передбачені ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так як позивач є застрахованою особою і відповідно страхувальником вона зобов'язана брати участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні та нараховувати і сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.
Часткова сплата сум страхових внесків позивачем не є підставою для визнання вимоги відповідача незаконною.
Крім того система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян відноситься до третього рівня системи пенсійного забезпечення в Україні і становить систему накопичувального пенсійного забезпечення відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розділи 10 і 11, а також положення цього Закону, що стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.
Такий закон законодавцем ще не прийнятий.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов необґрунтований і повністю недоведений в судовому засіданні, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 16, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський