Копія
Справа № 2а/2270/1344/11
17 лютого 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача Слободянюк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення на користь управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області заборгованості по страхових внесках до Пенсійного фонду України в сумі 758,46 грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач є страхувальником і зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України. В порушення вимог чинного законодавства відповідач несвоєчасною сплатою допустила заборгованість зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 758,46 грн. станом на 16.11.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач станом на 16.11.2010 року має заборгованість по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 758,46 грн., обставини підтверджуючі позовні вимоги викладені у позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила суду, що сплатити страхові внески в повному обсязі немає фінансової можливості.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками визначено: роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону №1058-IV.
На виконання зазначеного Закону №1058-IV в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України “Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ч. 9 ст.1 Закону №1058-IV).
Частиною 3 ст.18 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст.17 Закону №1058-IV платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону №1058-IV позивач зобов'язана була сплатити нараховані у порядку, визначеному п.п.4 п. 8 розділу ХV Закону, страхові внески за липень, серпень, вересень 2010 року в сумі 758,46 грн., до 20 жовтня 2010 року.
Із розрахунку суми позову, копії повідомлення-розрахунку, судом встановлено, що у відповідача, внаслідок несвоєчасної сплати страхових внесків, перед позивачем утворилася заборгованість станом на 16.11.2010 року в сумі 758,46 грн., яку необхідно стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 106 Закону № 1058-4 суми страхових внесків своєчасно не нараховані або не сплачені страхувальниками у відповідні строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмки) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Позивач надіслав відповідачу відповідну вимогу про сплату недоїмки № Ф-1071 від 16.11.2010 року.
Відповідач в установленому Законом порядку не скористалася своїм правом оскаржити зазначену вимогу, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки.
На підставі наведеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 11; п. 1 ст. 14; ст. 17; ч. 3 ст. 18; п. 6 ст 20; ч.ч 2, 3 ст. 106; п.п. 4 п. 8 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області 758,46 грн., (сімсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок) - заборгованості по страхових внесках до Пенсійного фонду України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський