Копія
Справа № 2270/858/11
14 лютого 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_3,
Вітюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 АДРЕСА_1 до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025151720/0/2921 від 27.12.2010 року, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати неправомірним податкове повідомлення - рішення відповідача № 0025151720/0/2921 від 27 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27525 грн., в тому числі 27525 грн., основного платежу.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань здійснення господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків з Хмельницькою філією НАК «Украгролізинг», код ЄДРПОУ 26431921 за період з 01 червня 2006 року по 31 березня 2009 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної позапланової перевірки від 17 грудня 2010 року № 2946/1720/НОМЕР_1, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги п. п. 8.1.1 п. 8.1, ст.8, п. п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - 4 від 22.05.2003 року, внаслідок чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 27525 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0025151720/0/2921 від 27 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27525 грн., в тому числі 27525 грн., основного платежу.
Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення відповідача є незаконним і його необхідно скасувати, тому що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не встановлено жодних обмежень прав на здійснення підприємницької діяльності за умови сплати єдиного податку у зв'язку з відсутністю виду діяльності у свідоцтві про сплату єдиного податку.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення - рішення відповідача є незаконним, так як Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не встановлено жодних обмежень прав на здійснення підприємницької діяльності за умови сплати єдиного податку у зв'язку з відсутністю виду діяльності у свідоцтві про сплату єдиного податку.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як в результаті перевірки було встановлено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування проводив підприємницьку діяльність, яка не була зазначена у його свідоцтві про сплату єдиного податку, тому у позові необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець Хмельницькою районною державною адміністрацією 09.02.2004 року та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань здійснення господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків з Хмельницькою філією НАК «Украгролізинг», код ЄДРПОУ 26431921 за період з 01 червня 2006 року по 31 березня 2009 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної позапланової перевірки від 17 грудня 2010 року № 2946/1720/НОМЕР_1, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги п. п. 8.1.1 п. 8.1, ст.8, п. п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - 4 від 22.05.2003 року, внаслідок чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 27525 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0025151720/0/2921 від 27 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27525 грн., в тому числі 27525 грн., основного платежу.
Як вбачається із пояснень сторін та матеріалів справи позивач як суб'єкт підприємницької діяльності за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року перебував на спрощеній системі оподаткування і був платником єдиного податку. (п. 1.14 ч. 1 акту перевірки, аркуш акту перевірки 14).
Крім того судом встановлено, що при проведені перевірки не виявлено факту перевищення максимально допустимого рівня (500 тис. грн.,) отриманої виручки відповідно до ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (п. 2.1 ч. 2 акту перевірки, аркуш акту перевірки 16).
В акті перевірки встановлено, що позивач в порушення вимог п. п. 8.1.1 п. 8.1, ст.8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до обсягу виручки відніс кошти від здійснення інших видів діяльності ніж зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку за 2008 рік та довідки статистики, а саме: за асфальтування, які отримані від ЗАТ «Хмельницьке обласне підприємство «Сільгосптехніка» у розмірі 183500 грн., в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 27525 грн., від здійснення позивачем діяльності, яка не зазначена у свідоцтві платника єдиного податку на 2008 рік.
До такого висновку при проведенні перевірки посадова особа податкового органу прийшла в зв'язку з тим, що позивач за період, що перевірявся перебував на спрощеній системі оподаткування і здійснював види діяльності, які не були внесені до свідоцтва про сплату єдиного податку. Дохід за такими видами діяльності підлягає оподаткуванню згідно із нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку доходів фізичних осіб в сумі 27525 грн.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як - то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно ст. 2 цього ж Указу Президента України суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за місяць.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Відповідно до п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Аналізуючи зазначені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком не підлягають оподаткуванню за правилами встановленими ст. ст. 13, 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року.
Згідно ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто позивач повинен був виконати вимоги п. п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: почати вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Разом з тим ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» містить вичерпний перелік умов запровадження для таких суб'єктів малого підприємництва як - то фізичних осіб спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як - то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суд вважає, що вказаний перелік умов розширеному тлумаченню не підлягає. У вказаних умовах запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не зазначено, що є якісь обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування за видами діяльності, тобто якщо допустити, що позивач хоч і здійснював види діяльності які не були зазначені у його свідоцтві про сплату єдиного податку, це не є підставою для переходу позивача із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування.
Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок із змісту підзаконного нормативного акту, яким є «Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом ДПА України № 599 від 29 жовтня 1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України № 1275/10/13-09 від 28.09.2009 року подібне обмеження не може бути застосоване, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Отже суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. Обмеження у застосуванні спрощеної системи оподаткування щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені пунктом 4 прикінцевих положень Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».
Позивач під дію таких обмежень не підпадає.
Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить.
За таких обставин суд вважає, що режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності від яких ці доходи одержані.
При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з врахуванням абзацу 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто є незаконним тому його необхідно скасувати.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.15 ст. 1, п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 3, п. п. 8.1.1, п. 8.1, ст.8, п. п. «а» п. 19.2 ст. 19, п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 13, 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 1, 2, 4, 5, 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст. ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0025151720/2921 від 27 грудня 2010 року Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про нарахування ОСОБА_5 АДРЕСА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 27525 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський