Копія
Справа № 2270/586/11
03 лютого 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника відповідача Гайденко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута Хмельницької області в особі Коваль Раїси Володимирівни про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправною вимогу відповідача № Ф-375 від 05 листопада 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 863,46 грн., та просить скасувати її.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем на адресу позивача була направлена вимога № Ф-375 від 05 листопада 2010 року про сплату боргу із сплати недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 863,46 грн.
Зазначену вимогу позивач вважає незаконною, оскільки на її думку оскаржувана вимога грубо порушує охоронювані законом немайнові права позивача як громадянина та підприємця.
Позивач в судове засідання не з'явилася повторно, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в установленому законом порядку та до часу розгляду справи надіслала до суду клопотання про зупинення провадження в даній справі, оскільки вона просить направити звернення до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності Закону України № 2461 від 08.07.2010 року "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі якого їй була виставлена оскаржувана вимога, також у даному клопотанні зазначила, що справу просить слухати за її відсутності.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року ухвалено відмовити у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі та судом не встановлено підстав для звернення до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності Закону України № 2461 від 08.07.2010 року "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду письмове заперчення на даний адміністативний позов.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками визначено: роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону №1058-IV.
На виконання зазначеного Закону №1058-IV в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України “Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ч. 9 ст.1 Закону №1058-IV).
Частиною 3 ст.18 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст.17 Закону №1058-IV платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону №1058-IV позивач зобов'язана сплатити нараховані у порядку, визначеному п.п.4 п. 8 розділу ХV Закону, страхові внески за липень, серпень, вересень 2010 року до 20 жовтня 2010 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не сплачено страхові внески в сумі 863,46 грн., за 3-й квартал 2010 року (липень-вересень 2010 року).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідач, на підставі ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надіслав позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-375 від 05 листопада 2010 року в сумі 863,46 грн.
Наявність вказаної заборгованості позивачем не спростовано, тому вимога про сплату боргу № Ф-375 від 05 листопада 2010 року складена відповідачем правомірно.
Суд не бере до уваги посилання позивача на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності", як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податку від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 4,6 ст. 18 Закону №1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків абозвільнення від їх сплати.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Тому обов'язок сплачувати стахові внески до Пенсійного фонду України не залежить від статуса платника податку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядуввння, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи дії щодо виставлення вимоги про сплату боргу № Ф-375 від 05 листопада 2010 року управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський