ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/36707.02.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 50 108, 30 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Коротун О.М.
від відповідача: Рак О.В.
Обставини справи :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 22/07-21 від 01.02.2007 р., укладеного між Дочірньою компанією «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Акціонерним комерційним банком «Київ»у розмірі 50 108, 30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань щодо сплати за спожиті комунальні послуги відповідно до умов вищевказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. було порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди № 22/07-21 від 01.02.2007 р. із пропуском позовної давності. Крім того, позивач зазначає, що Дочірнє підприємство «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»було ліквідовано та позивач не звертався до ліквідаційної комісії з вимогами на суму 50 108, 30 грн., а отже останні вважаються погашеними.
Позивач подав заперечення на відзив, у якому зазначає, що вимогу-претензію та рахунки відповідач отримав лише 05.11.2010 р., після чого у відповідача виникло зобов?язання щодо оплати за спожиті комунальні послуги за договором № 22/07-21 від 01.02.2007 р., а відтак - термін позовної давності станом на день подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва для Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» не сплив.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.
У судовому засіданні 07.02.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого є позивач, та Дочірньою компанією «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди приміщення № 22/07-21, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а відповідач - прийняти в оренду приміщення, загальною площею 2 352, 1 кв.м. по АДРЕСА_1 строком на 364 дні.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що відповідач має сплачувати вартість за спожиту електричну енергію, воду та опалення на підставі рахунків, наданих позивачем, згідно показників лічильників, встановлених в орендованому приміщенні.
Відповідно до акту здачі-приймання приміщення до договору оренди приміщення № 22/07-21 від 01.02.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 2 352, 1 кв.м. по АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов?язання щодо сплати за спожиті комунальні послуги, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість за серпень, вересень листопад 2007 року та січень 2008 року у розмірі 50 108, 30 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за серпень, вересень, листопад 2007 року та січень 2008 року пред'явлені з пропуском позовної давності, а тому не підлягають задоволенню.
Розглядаючи даний спір по суті, судом було встановлено, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 42/177 за позовом Акціонерного комерційного банку «Київ»до Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 1 190 893, 93 грн. та звільнення орендованого приміщення.
При цьому, позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Київ»у справі № 42/177 обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 22/07-21 від 01.02.2007 р. щодо сплати орендної плати та спожитих комунальних послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2008 р. у справі № 42/177, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р., позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Київ»задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»заборгованості з орендної плати у розмірі 1 080 000, 00 грн. та відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за серпень, вересень листопад 2007 року та січень 2008 року у розмірі 50 108, 30 грн.
Відмовляючи Акціонерному комерційному банку «Київ»у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за спожиті комунальні послуги у розмірі 50 108, 30 грн., суд зазначив, що на час звернення позивача до суду із вказаними вимогами строк сплати за вказаними платежами для Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»не настав, оскільки позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків на оплату вартості спожитих електричної енергії, води та послуг опалення.
Між тим, Дочірнє підприємство «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зазначає, що позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків, а тому перебіг строку позовної давності починається з дня підписання актів спожитих послуг та станом на день звернення позивача до суду сплинув.
Відповідно до п. 3.4. договору відповідач сплачує вартість спожитих електричних послуг на підставі рахунків, наданих позивачем.
03.11.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу-претензію про сплату комунальних платежів за договором оренди № 22/07-21 від 01.02.2007 р. та відповідні рахунки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вищевказану вимогу та рахунки на сплату комунальних послуг отримав 05.11.2010 р.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість за спожиті комунальні послуги у Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»виникла з 13.11.2010 р., а відтак і перебіг позовної давності для звернення до суду із вимогами про її стягнення починається із вказаної дати.
Відповідач також стверджує, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»не підлягають задоволенню, оскільки юридичну особу Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яке є стороною договору № 22/07-21 від 01.02.2007 р., було припинено та позивач не звертався із вимогами до ліквідаційної комісії, а тому останні відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України вважаються погашеними.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 538 від 12.11.2007 р. було припинено діяльність Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом його реорганізації - приєднання до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_1 юридичну особу Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»припинено, а правонаступником її визначено Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Разом з тим суд відзначає, що вимоги за зобов'язаннями щодо оплати спожитих комунальних послуг за договором № 22/07-21 від 01.02.2007 р., у позивача виникли 13.11.2010 р., тобто після внесення запису про припинення юридичної особи Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а відтак - відповідати за вищевказаними зобов'язаннями має її правонаступник, тобто Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Тож, заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, а тому при прийнятті рішення судом не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо сплати спожитих комунальних послуг не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 22/07-21 від 01.02.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за серпень, вересень листопад 2007 року та січень 2008 року у розмірі 50 108, 30 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 50 108, 30 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»задовольнити.
2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) заборгованість у розмірі 50 108, 30 (п?ятдесят тисяч сто вісім грн. 30 коп.) грн., 501, 09 (п?ятсот одна грн. 09 коп.) грн. - державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 11.03.2011 р.