ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/66-11/179-1002.03.11
За позовом Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської ради
До відповідача-1 Фонду державного майна України
До відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області
До відповідача-3 Приватної середньої загальноосвітньої школи «Золота рибка»
Про скасування наказу та визнання договору недійсним
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
від прокуратури м. Києва Греськів І.І. (посвідчення)
від позивача Литвиненко В. О. (за дов.)
від відповідача-1 Кузнєцов Л.А. (за дов.)
від відповідача-2 Кузнєцов Л.А. (за дов.)
від відповідача-3 Цуканова Т.О. (виконавчий директор)
Обставини справи:
До Господарського суду Сумської області звернувся прокурор Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської ради з позовом до Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області та приватної середньої загальноосвітньої школи «Золота рибка»про скасування наказів відповідача-1 № 1677 від 19.10.2007 р. та № 1792 від 18.11.200 р. в частині включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, приміщення об'єкту освіти площею 2976,1 кв. м. по вул. Новомістенській, 31/1 в м. Суми та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу №556 від 13.04.2010 р., укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3.
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Враховуючи той факт, що спірне майно, відповідно до приписів Закону України «Про приватизацію невеликих житлових підприємств (малу приватизацію)»та Закону України «Про державну програму приватизації», відноситься до об'єктів групи Ж, оскільки є об'єктом освіти, отже, приватизація зазначених приміщень є незаконною.
Відповідач-1 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що згідно з довідкою Управління освіти та науки Сумської міської ради від 27.08.2007 р. № 01-18/1137 дитячий садок «Золота рибка»був закритий у 1997 році за рішенням засновника АТ «Сумижитлобуд» і на даний час зазначений освітній заклад на балансі управління освіти та науки Сумської міської ради не числиться, його фінансування з бюджету не здійснюється, а спірне приміщення було в 2000 році передано в оренду відповідачу-3 як нежитлове, а отже, вказане приміщення як індивідуально визначене майно відноситься до об'єктів приватизації групи А.
Також відповідач-1 зауважує на пропуску строку позовної давності.
Відповідач-2 позовні вимоги відхилив з тих саме підстав, що й відповідач-1.
Відповідач-3 позов не визнав, посилаючись на те, що спірне приміщення було передано йому в 2000 році в оренду як нежитлове, а отже, зазначені приміщення відносить до об'єктів приватизації групи А.
Також відповідач-3 зауважує на тому, що у зазначеному приміщення за згодою орендодавця відповідачем-3 зроблено невід'ємні поліпшення вартістю більш ніж 25% від залишкової вартості об'єкта, та на тому, що відповідач-3 є приватним навчальним закладом, а отже, спірне приміщення використовується за призначенням.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі та присвоєно їй № 11/179-10.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.12.2010 р. справу № 11/179-10 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. справу прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г. та присвоєно їй № 17/66-11/179-10 .
Розгляд справи відкладався на підстав ст. 77 ГПК України. У судовому засіданні 02.03.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Наказом відповідача-1 № 1677 від 19.10.2007 р. зі змінами, внесеними наказом № 1792 від 18.11.2009 р., нежитлові приміщення площею 2976,2 кв. м., які розташовані по вул. Новомістенській, 31/1 в м. Суми та орендуються відповідачем-3 включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Наказом відповідача-2 № 26 від 30.10.2010 р. вирішено приватизувати шляхом викупу об'єкт державної власності -нежитлові приміщення площею 2976,2 кв. м., що орендуються відповідачем-3 за адресою: м. Суми вул. Новомістенська, 31/1 (балансоутримувач -ВАТ «Сумижитлобуд») (далі - Приміщення).
На виконання зазначених наказів 13.04.2010 р. відповідач-2 та відповідач-3 уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 556 (далі - Договір), предметом якого є продаж Приміщення.
Актом приймання-передачі державного майна № 601 від 31.05.2010 р., складеним відповідачем-2 та відповідачем-3, сторони зафіксували передачу на виконання умов Договору Приміщення.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
У своєму позові Перший заступник прокурора Сумської області зазначає, що приватизація Приміщення як об'єкта групи А є неправомірною, оскільки:
- Законом України «Про дошкільну освіту», розпорядженням Президента України «Про заходи щодо запобігання перепрофілювання дошкільних і середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів» від 29.12.1994 р., постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 23.10.1992 р. «Про невідкладні питання діяльності дитячих навчальних закладів»передбачено збереження існуючої мережі дошкільних і середніх загальноосвітніх закладів та припинення невиправданого їх перепрофілювання чи використання не за призначенням;
- відповідно до п. 1.4 Положення про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Мінекономіки України № 908/68 від 19.05.1999 р., передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», є одним зі способів управління вказаним майном, а норми постанови Кабінету Міністрів України № 222 від 19.02.2006 р. «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності»передбачають передачу 100% дошкільних навчальних закладів до комунальної власності, а отже, Приміщення мало бути передані до комунальної власності;
- всупереч частинам 5 та 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», за якою вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми, така умова не передбачена Договором;
- пунктом 2.7 Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж передбачено, що переліки об'єктів, які не функціонують більше 3 років або перебувають в аварійному стані та умовою продажу яких передбачається можливість їх перепрофілювання, крім погодження місцевою державною адміністрацією, для підтвердження забезпечення населення послугами на рівні соціальних стандартів, передбачених законодавством, підлягають погодженню місцевим органом самоврядування у частині зазначеної умови протягом 3 тижнів.
Пунктом 5.3 Договору передбачено використовувати Приміщення під розміщення навчально-виховного закладу лише протягом року, однак відповідні погодження продавцем не отримані.
Отже, з викладеного вище слідує, що прокурор вбачає порушення інтересів держави саме у невикористанні Приміщення як закладу освіти.
Суд не може погодитись з такими твердженнями позивача з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту»від 23.05.1991 р. об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту»від 11.07.2001 р., майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно з зазначеною метою.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, до 1997 року у Приміщенні перебував дитячий садок «Золота рибка», який у 1997 році за рішенням засновника АТ «Сумижитлобуд»закритий і станом на дату приватизації Приміщення, зазначений освітній заклад на балансі управління освіти та науки Сумської міської ради не числиться і його фінансування з бюджету не здійснюється. Зазначене підтверджується довідкою Управління освіти та науки Сумської міської ради від 27.08.2007 р. № 01-18/1137.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 502 від 16.12.1997 р. відкрито приватну загальноосвітню середню трьохступеневу школу «Золота рибка»(відповідача-3) за адресою: м. Суми, вул. Новомістенська, 31/1 (Приміщення).
У матеріалах справи відсутні докази прийняття Сумською міською радою рішень, якими би спірне приміщення відокремлювалось для здобуття дітьми дошкільної освіти, окрім передачі Приміщення відповідачу-3.
Сторонами не заперечується той факт, що зазначене Приміщення з 1997 року і до укладення Договору перебувало в орендному користуванні у відповідача-3, який здійснював там освітню діяльність.
Крім того, як вбачається з доданих до позовної заяви Довідок перевірки цільового та ефективного використання держаного майна від 12.05.2009 р. та 29.01.2009 р., відповідач-3 у Приміщенні проводить освітню діяльність.
З огляду на викладене, суд не вбачає порушень прав держави у спірних правовідносинах.
Також, слід зазначити наступне.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.11.2008 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р., у справі № 16/667-07 за позовом Регіонального віддалення Фонду державного майна України по Сумській області до ВАТ «Сумижитлобуд», треті особі КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», ПСЗШ «Золота рибка», Сумська міська рада, виконавчій комітет Сумської міської ради, про визнання права власності та за зустрічним позовом ВАТ «Сумижитлобуд»до регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, треті особі КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», ПСЗШ «Золота рибка», Сумська міська рада, виконавчій комітет Сумської міської ради, про визнання права власності визнано право власності на Приміщення за Державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Частиною 1 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До повноважень державних органів приватизації відпостіться в тому числі й здійснення повноваження власника державного майна у процесі приватизації (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»).
Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000 р. визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації», з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації здійснюється класифікація об'єктів приватизації, згідно з якою:
до групи А відносяться -цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси;
- до групи Ж відносяться - незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Як було зазначено вище, Приміщення віднесено до державної власності, а отже, повноваження власника державного майна у процесі приватизації щодо зазначеного майна здійснює відповідач-1.
При цьому, слід зазначити, що згідно з чинним законодавством, доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права державної власності визначаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, а тому віднесення Приміщення об'єктів приватизації групи А відноситься до компетенції відповідача-1.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги про скасування наказів відповідача-1 № 1677 від 19.10.2007 р. та № 1792 від 18.11.2009 р. в частині включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, приміщення об'єкту освіти площею 2976,1 кв. м. по вул. Новомістенській, 31/1 в м. Суми задоволенню не підлягають.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зважаючи на необґрунтованість вимоги про визнання недійсними спірних наказів, не підлягає задоволенню також вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу № 556 від 13.04.2010 р..
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів, на спростування обставин, викладених відповідачами, прокуратурою та позивачем не подано.
Підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 10.03.2011 р.