ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 18/45103.03.11
За позовом 1. Колективного підприємства «Фірма Берегиня-94»у формі товариства з обмеженою відповідальністю
2. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
3. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»
про стягнення 9 229 076,00 грн.,-
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Грузький Ю.О.
Представники:
від позивача-1: Лисицька Ю.В. (довіреність №78 від 07.09.2010р.),
Коваленко І.І. (довіреність від 09.07.2010р.)
від позивача-2: не з'явились
від позивача-3: не з'явились
від відповідача: Горяєва О.С. (довіреність від 16.08.2010р.).
В судовому засіданні 03 березня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Колективне підприємство «Фірма Берегиня-94»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -позивач-1), Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач-2), Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 (надалі -позивач-3) звернулися до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»(надалі -відповідач) про стягнення збитків, завданих в результаті пошкодження будинку позивачів, в загальній сумі 9 229 076,000 грн., в тому числі 3 851 732,00 грн. на користь позивача-1, 2 607 494,40 грн. на користь позивача-2 та 2 769 849,60 грн. на користь позивача-3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок будівництва відповідачем висотної новобудови на АДРЕСА_1, було завдано шкоду нежитловому будинку АДРЕСА_2, який належить позивачам на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційними посвідченнями № 026831, 026833 та 026832 від 22.12.2008. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на Висновок науково -дослідного інституту будівельних конструкцій, за яким визначено, що причиною пошкоджень, що виявлені в будинку АДРЕСА_2, є порушення технології влаштування буроін'єкційних паль новобудови, що безпосередньо примикають до вказаного вище будинку.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю, посилаючись на відсутність у позивачів права власності на нежитловий будинок АДРЕСА_2 (надалі -спірний будинок), який зазнав пошкоджень; відсутність причинно -наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, про яку зазначає позивач, оскільки позивачами здійснювалася реконструкція спірного будинку без відповідних розпорядчих документів та дозволів в сфері будівництва, а тому шкода могла бути результатом порушення самими позивачами будівельних норм.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 (суддя Мандриченко О.В.) прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.09.2009. В судовому засіданні 22.09.2009 оголошено перерву до 08.10.2009, в якому оголошено перерву до 29.10.2009, в якому також оголошено перерву до 05.11.2009. Ухвалою від 05.11.2009 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, у зв'язку з чим зупинено розгляд справи.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 29.04.2010 розгляд справи призначено здійснювати колегіально у складі суду: головуючий суддя Морозов С.М., судді Станік С.Р., Омельченко Л.В. Ухвалою від 17.05.2010 справа прийнята до провадження колегії, поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 10.06.2010. Ухвалою від 10.06.2010 у справі повторно призначено будівельно -технічну експертизу, в зв'язку з чим провадження у справ зупинено.
Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 04.08.2010 справа передана на розгляд колегії суддів у наступному складі: Морозов С.М. (головуючий), Омельченко Л.В., Бондаренко Г.П. Ухвалою від 04.08.2010 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 17.08.2010. Ухвалою від 17.08.2010 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 18/333-40/372. Ухвалою від 17.01.2011 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 01.02.2011. Ухвалою від 01.02.2011 було зупинено провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України справи № 18/333-40/372. Ухвалою від 18.02.2011 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 03.03.2011.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Відповідачем з 2008 року проводилося будівництво офісного комплексу по АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва.
Актом огляду технічного стану споруди від 19.02.2008 на об'єкті адміністративний будинок по АДРЕСА_2 (надалі -спірний будинок) комісією у складі представників позивача-1, відповідача, експлуатуючої організації, ті ін. були виявлені пошкодження цього будинку, а саме відрив та руйнування цілісності відмостки по всій довжині стіни, яка межує з ділянкою на якій ведуться будівельні роботи, характерні тріщини над дверним отвором у сходовій клітці в рівні першого поверху, та тріщини по всій висоті будинку в районі дверних отворів у внутрішній несучій стіні.
21.02.2008 позивачем-1 було направлено відповідачу лист № 28, в якому він повідомив про виявлені пошкодження та просив призупинити роботи по спорудженню паль в районі земельної ділянки, що прилягає до спірної будівлі.
25.02.2008 відповідачем було направлено позивачу-1 відповідь, в якому він повідомив про те, що роботи по влаштуванню паль в районі спірної будівлі вже завершені та гарантував, що всі пошкодження, яких зазнала спірна будівля, будуть усунені.
Позивачем-1 було замовлено в Державному науково -дослідному інституті будівельних конструкцій (надалі - ДНДІБК) проведення дослідження з визначення технічного стану спірного будинку з визначенням ступеню та причин його пошкодження. Згідно із Висновком ДНДІБК від 14.04.2008 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) причиною пошкоджень, що були виявлені в будинку, є порушення технології влаштування буроін'єкційних паль новобудови, що безпосередньо примикають до будинку, а саме відсутність захисного екрана між фундаментом існуючого будинку та палями новобудови. Влаштування великих паль великого діаметру на незначній відстані від існуючого будинку (біля 3 м) в піщаних обводнених ґрунтах пов'язано із значним ризиком. Можливо, під час проектування слід було прийняти інший вид паль, наприклад, вдавлювальні.
Керуючись вказаним Висновком, позивачами були заявлені позовні вимоги до відповідача про відшкодування збитків, завданих в результаті пошкодження спірного належного позивачам будинку. До загального розміру збитків були включені: 1) витрати позивача-1: на експертизу ДНДІБК в сумі 22 008,00 грн., на експертизу Київського науково -дослідного інституту судових експертиз щодо визначення розміру збитків -в сумі 2 346,00 грн., на оцінку майна в сумі 12 500,00 грн., вартість ремонтно -будівельних робіт, які необхідно виконати у спірному будинку -в сумі 131 646,00 грн. та величина визначення фізичного зносу частини будинку, належної позивачу-1 в сумі 3 683 232,00 грн.; 2) збитки позивача-2 у зв'язку із зносом частини спірного будинку -в сумі 2 697 494,40 грн.; 3) збитки позивача-3 у зв'язку із зносом частини спірного будинку -в сумі 2 769 849,60 грн.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 частини другої ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А за нормою ст. 16 цього кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В розвиток зазначених норм, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, законодавством встановлюється правило щодо захисту порушених або оспорюваних майнових прав юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Загальні положення про об'єкти цивільних прав визначені розділом ІІІ Цивільного кодексу України. Так, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України).
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦК України).
За визначенням ст. 316 ЦК України право особи на річ (майно), тобто майнове право, яке така особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, є її правом власності. Саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
У відповідності до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну (речі, нерухомому майну) має власник такого майна, тобто особа, якій належить право власності на майно, якому завдано шкоду. Крім того, судовому захисту підлягає майнове право особи, тобто її право власності на певне майно, якому завдано шкоди.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Позивачі в підтвердження свого права власності на спірну будівлю посилаються на Реєстраційні посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №№ 026831, 026832 та 026833 від 22.12.2008.
У відповідності до інформації, зазначеної в Реєстраційному посвідчені № 026831 за позивачем-1 22.12.2008 були зареєстровані нежилі приміщення (в літ. В) по АДРЕСА_2 загальною площею 1 044,1 кв.м.
Згідно з даними Реєстраційного посвідчення № 026833 за позивачем-2 22.12.2008 були зареєстровані нежилі приміщення (в літ. В) по АДРЕСА_2 загальною площею 607,00 кв.м. А за даними, зазначеними в Реєстраційному посвідчені № 026832 за позивачем-3 22.12.2008 були зареєстровані нежилі приміщення (в літ. В) по АДРЕСА_2 загальною площею 644,8 кв.м.
Підставою здійснення вказаної вище реєстрації прав власності на спірну будівлю за позивачами у зазначених Реєстраційних посвідченнях зазначене рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2008 по справі № 18/333 було визнано за СПД -ФО ОСОБА_2 право власності на нежилі приміщення загальною площею 644,8 кв.м в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2; визнано за СПД -ФО ОСОБА_1 право власності на нежилі приміщення загальною площею 607 кв.м в зазначеному будинку; визнано за Фірмою «Берегиня-94»право власності на нежилі приміщення загальною площею 1 044,1 кв.м у вказаному будинку.
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 вказане рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008 скасоване, справа передана на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. За результатами повторного розгляду вказаної справи № 18/33-40/372, ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2010 залишено без розгляду всі позовні вимоги у справі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2011, ухвала Господарського суду м. Києва від 14.10.2010 залишена без змін.
Таким чином, на час розгляду справи № 18/451 відсутнє судове рішення, що вступило в законну силу, яким за позивачами визнавалося б право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2 295,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Таким чином, вказаною нормою визначено перелік правовстановлюючих документів, якими підтверджується набуття права власності на нерухоме майно.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується змістом позовної заяви, позивачі звернулися до суду за захистом їх прав у зв'язку з пошкодженням нежитлової будівлі по АДРЕСА_2, загальною площею 2 295,9 кв.м. (про що свідчить посилання на дані Реєстраційних посвідчень №№ 026831, 026832 та 026833 від 22.12.2008). Як підтверджується Висновком ДНДІБК від 14.04.2008 пошкодження зазнала нежитлова будівля по АДРЕСА_2 загальною площею 2 301 кв.м., що не відповідає загальній площі будівлі, зазначеній в Реєстраційних посвідченнях №№026831, 026832 та 026833 від 22.12.2008.
Позивачем-1 подано до матеріалів справи Договір купівлі -продажу державного майна шляхом викупу № 532 від 12.02.1998р., у відповідності до якого позивач-1 придбав нежитлові будинки, позначені на плані літерами «Б», «В», загальною площею 368,7 кв.м., які знаходяться за адресою: 254070, АДРЕСА_2 а також Акт приймання -передачі вказаних нежитлових будинків від 20.02.1998.
Даними документами підтверджується право власності позивача-1 на вказану нежитлову будівлю площею 368,7 кв.м, яка не відповідає площі будинку, який зазнав пошкоджень в 2008 році.
Як свідчать матеріали справи, що не заперечується сторонами, а також підтверджується змістом Висновку ДНДІБК від 14.04.2008, будинок №12б,в у 2001 -2001 роках був реконструйований, в результаті чого збільшилася його площа та поверховість.
Частиною другою ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
При цьому, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
Закон України «Про архітектурну діяльність»в статті 4 визначає, що для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, серед інших, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Зважаючи на те, що до об'єктів архітектури вказаний закон відносить будинки та споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, створення нерухомого майна (в тому числі частини будинку в результаті його реконструкції) закінчується етапом прийняття такого об'єкту в експлуатацію.
У відповідності до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на ці об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на цей об'єкт.
Таким чином Закони України «Про архітектурну діяльність»та «Про планування і забудову територій»чітко встановлюють правило щодо обов'язкового прийняття новозбудованого (реконструйованого) нерухомого майна до експлуатації. А підставою для оформлення права власності на таке майно є сертифікат відповідності.
У відповідності до пп. 4.1.1 п. 4.1 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 р. N 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 р. за N 62/364 (яка була чинна на час здійснення реконструкції будівлі), оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежитлові будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх комплекси, окремо визначені частини цих будинків (будівель, їх комплексів) здійснює Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації.
За таких умов, право власності на новозбудовану частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 може виникнути у позивачів лише після закінчення його будівництва (реконструкції) та прийняття його в експлуатацію. Відповідно, і захист такого права власності шляхом відшкодування збитків за його пошкодження також може відбутися лише після прийняття об'єкту в експлуатацію та оформлення права власності на новозбудовану частину будівлі. До цього моменту позивач є власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були ним використані в процесі будівництва, а тому захист його права власності може здійснюватися лише щодо таких матеріалів та обладнання.
За таких умов посилання позивача-1 на те, що зміна технічних характеристик будівлі не припиняє права власності на неї є неправомірною та необґрунтованою, оскільки реконструкція набутої позивачем-1 згідно Договору №532 від 12.02.1998р. будівлі призвела до збільшення її площі (з 368,7 кв. м. до приблизно 2 300 кв.м.), а отже до виникнення нового майна, право власності на яке має бути оформлене у відповідності до чинного законодавства.
Позивачем не надано до матеріалів справи ні доказів прийняття спірної будівлі в експлуатацію, ні сертифікату відповідності, ні свідоцтва про право власності на новозбудовану (добудовану) її частину, чи будь-яких інших правовстановлюючих документів на нежитлову будівлю площею біля 2 300 кв.м., яка і зазнала пошкоджень.
У відповідності до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачами не доведено наявності у них майнових прав (прав власності) на всю нежитлову будівлю в м. Києві по АДРЕСА_2, яка в 2008 році і зазнала пошкоджень, а отже не доведено факту порушення відповідачем належних позивачам майнових прав та підстав отримання відшкодування завданих збитків.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.
Суддя С.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення 10.03.2010р.