ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/1128.02.11
За позовом: Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс"
про стягнення 211 444,64 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Ковальова О.К. -представник за довіреністю № 4-23/0210 р. від 04.01.11; Каплієнко В.С. -представник за довіреністю № 122-23/24-юр. від 02.02.11;
від відповідача: Шервашидзе В.В. -керівник, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ
Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс" (відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 211 444,64 грн., з яких: 133 716,00 грн. авансу, 15 728,64 грн. вартість поставлених гідромоторів, 62 000,00 грн. вартість комплектуючих деталей на підставі Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 порушено провадження у справі № 53/11 та призначено справу до розгляду на 24.01.2011.
В судових засіданнях 24.01.2011, 14.02.20011 та 28.02.20011, в порядку ст.. 77 ГПК України, судом оголошено перерви до 14.02.2011 та 28.02.2011 відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2011 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, проти задоволення позову заперечив.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
04.03.2008 між Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс" (відповідач) укладено Договір № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи (надалі -Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, визначений як Замовник, доручає, а відповідач, визначений як Виконавець, приймає на себе виконання дослідно-конструкторської роботи (надалі -ДКР) на тему: “Розробка конструкторської документації, виготовлення дослідних зразків пристрою автономного орієнтування наземних об'єктів 1ГХ-01” (надалі - виріб ПАО 1ГХ-01).
Згідно з п. 1.3 Договору зміст та строки виконання основних етапів визначаються: Відомістю виконання ДКР, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 1 до Договору).
Також, Відомістю виконання ДКР визначається перелік наукової, технічної та іншої документації, яка підлягає оформленню та передачі Виконавцем Замовнику на окремих етапах виконання та закінчення Договору, порядок та строк проведення приймальних випробувань дослідних зразків виробу ПАО 1ГХ-01, виготовлених у відповідності з Договором (п. 3.1 Договору).
Відповідно до вищенаведеної Відомості виконання ДКР перший етап “Розробка конструкторської документації, виготовлення 2-х дослідних зразків виробу ПАО 1ГХ-01”повинен бути завершений виготовленням комплекту конструкторської документації вказаного виробу, згідно переліку, та 2-х дослідних зразків цього виробу, вартість першого етапу визначена у розмірі 267432,00 грн., а строки його виконання: 01.03.08 р. -31.07.08 р.
У п. 2.1 Договору сторони узгодили здійснення перерахування Замовником Виконавцю за виконану науково-технічну продукцію згідно даного Договору у відповідності з Протоколом про договірну ціну (Додаток № 2 до Договору) 324646,08 грн. (з ПДВ) та у п. 2.2 Договору передбачили здійснення оплати поетапно з авансовим платежем в розмірі 50 % вартості етапу.
Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється у 10-денняий строк після підписання акту виконаних робіт (п. 2.3 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору 15.09.2009 здійснив оплату авансового платежу за перший етап робіт у розмірі 133716,00 грн. (267432,00 грн. : 2 = 133716,00 грн.), що підтверджується реєстром документів системи “Клієнт-Банк” за 15.09.2010, а отже, позивачем виконані його договірні зобов'язання належним чином.
Судом також встановлено, що відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору позивач зобов'язався виготовити комплектуючі деталі для виробу ПАО 1ГХ-01 на суму 62 000,00 грн., при цьому сторони визначили, що вказана вартість виготовлення деталей буде врахована при проведенні розрахунків за перший етап.
Наявний в матеріалах справи рахунок-накладна № 15/0017 від 18.02.2009 підтверджує, що деталі на загальну суму 62 000,00 грн. були відвантажені Виконавцю по Договору 18.02.2009.
Матеріали справи, а саме: лист позивача на адресу відповідача № 144/86ф від 23.09.2009, листи № 22/86ф від 28.01.2010 р., № 65/86/ф від 14.04.2010 р., свідчать, що відповідачем не були дотримані строки виконання робіт за Договором, у зв'язку з чим та на виконання рішень технічної наради від 28.10.2009 з питань розробки конструкторської документації та виготовлення 2-х дослідних зразків виробу ПАО 1ГХ-01 згідно Договору, 12.11.2009 сторони підписали Узгоджувальний протокол № 4 коректування строків виконання календарного плану, а також порядку та обсягів фінансування по Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) від 04.03.2008.
Відповідно до умов вищенаведеного Узгоджувального протоколу № 4 сторони передбачили завершити роботи по першому етапу до 31.12.2009 р. (п. 1), призначили початок попередніх випробувань дослідного зразка виробу ПАО 1ГХ-01 на 01.12.2009 р. (п. 3), а також з урахуванням даного протоколу було відкоректовано Відомість виконання ДКР, в т.ч. вартість першого етапу визначена у розмірі 287432,00 грн., а строки його виконання: 01.10.08 р. -31.12.09 р. (п. 4).
Проте, строк завершення першого етапу робіт за Договором, визначений в Узгоджувальному протоколі № 4 від 12.11.2009 р., відповідачем також не був дотриманий, що додатково підтверджується листом позивача на адресу відповідача № 22/86ф від 28.01.2010 р.
Як свідчить доданий до позовної заяви Протокол № 1 від 20.02.2010, з 17.02.2010 по 20.02.2010 на підприємстві позивача проводилось випробування виробу ПАО 1ГХ-01 (гірокомпасу), яке було завершено через несправність дослідного зразка.
У відповідності із вищенаведеним Протоколом № 1, який підписаний уповноваженими представниками сторін (зокрема, з боку відповідача: директором А.В. Шервашидзе та провідним інженером ОСОБА_1) TOB “Спецсервіс” (відповідач) взяло на себе обов'язок відкоригувати конструкторські документи, доопрацювати два зразки та надати їх для продовження випробувань.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач відкоректовані конструкторські документи, як і доопрацьовані у відповідності до Протоколу № 1 від 20.02.2010 два дослідних зразка для продовження випробувань позивачу станом на час звернення останнього з позовом до суду не надав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду (Договір № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Фактично, у спірному випадку, строки етапів робіт за Договором встановлені у Відомості виконання ДКР (Додаток № 1 до Договору) з урахуванням змін, внесених Узгоджувальним протоколом № 4 від 12.11.2009 р., зокрема, строки виконання відповідачем першого етапу робіт за Договором встановлені з 01.10.08 по 31.12.09.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд встановив, що предмет позову (стягнення грошових коштів у розмірі 211 444,64 грн., з яких: 133 716,00 грн. авансу, 15 728,64 грн. вартість поставлених гідромоторів, 62 000,00 грн. вартість комплектуючих деталей на підставі Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 року на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України) не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту прав позивача, у випадку порушення виконавцем умов договору.
Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачена можливість відмови від договору підряду. Так, згідно з частинами третьою і четвертою цієї статті:
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків;
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Водночас відповідно до частини 2 статті 320 та частини 1 статті 322 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.
Частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
При цьому, судом враховується, що статтею 653 Цивільного кодексу України визначено, що у випадку розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.
Водночас за приписом частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту, зокрема, розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У даному випадку "інше" не встановлено ані договорами, ані законом. Так, частиною другою згаданої статті 849 Цивільного кодексу України, під дію якої підпадають спірні правовідносини в даній справі передбачено право замовника в разі відмови від договору підряду вимагати відшкодування збитків (але не повернення виконаного за договором); також і частиною п'ятою статті 653 цього Кодексу встановлено, що в разі розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням останнього однією з сторін друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Тобто, виходячи з системного аналізу змісту частини 2 статті 849, частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України та статей 320, 322 Господарського кодексу України цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду як відшкодування збитків (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ N 05/217-05 від 14.02.2006 р., № 35/454-06 від 05.06.2007 р., № 2/393 від 17.06.2008 р., № 7/197 від 28.02.2007 р., № 31/83 від 23.12.2009 р., № 6/147/09 від 18.11.2009 р.).
З наведеного випливає, що за умови розірвання догору підряду (шляхом відмови замовника від договорів) позивач не позбавлений права й можливості вимагати від підрядника відшкодування пов'язаних з цим збитків (за наявності таких), але не вправі вимагати виконаного за договорами підряду до моменту розірвання останнього, тобто суми, перерахованої на виконання договору № 01/02 (5/152-юр). В свою чергу, позовна вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 211 444,64 грн., з яких: 133 716,00 грн. авансу, 15 728,64 грн. вартість поставлених гідромоторів, 62 000,00 грн. вартість комплектуючих деталей на підставі Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 року не відповідає способам захисту цивільних прав замовника, передбачених ч. 2 статтею 849, частиною 2 статті 883 Цивільного кодексу України.
Вимоги ж щодо відшкодування збитків у цій справі не заявлялися; в разі їх заявлення вони можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Отже, з огляду на матеріально-правові підстави даного позову (право обрання яких належить позивачеві), суд дійшов висновку, що в стягненні грошових коштів у розмірі 211 444,64 грн. за Договором № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 року слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Суддя О.А.Грєхова
Повне рішення складено 04.03.2011