ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/2022.02.11
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
доЖитлово-будівельного кооперативу «Жовтень»
простягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі
138 965,44грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача: Іваненко І.П.- представник
від відповідача: Тернова Г.І.- керівник
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень»119 899,06 грн. основного боргу, 9 464,02 грн. інфляційних втрат, 3 478,26 грн. - 3% річних та 6 124,10 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810317 від 01.06.1999 відповідач не виконав зобов'язання щодо внесення оплати за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2008 по 01.12.2010.
Відповідач відзиву на позов не подав. Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.06.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом «Жовтень», як абонентом, укладено договір № 810317 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1).
За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, якою встановлено, щоза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
За умовами Договору № 810317 енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору (п.2.2.1 Договору).
Абонент зобов'язаний, зокрема, додержуватися кількості споживання енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 Договору); виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору (п. 2.3.2 Договору).
Відповідно до додатку № 3 до вищевказаного Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію абоненту здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.
Згідно з п 5.1. Договору № 810317 від 01.06.1999 визначення кількості спожитої енергії проводиться по розрахунковим способом.
Додатком № 4 до Договору № 810317 від 01.06.1999 сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
Пунктом 2 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням поточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Оплату за вказаними у п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця ( п.3 Додатку № 4).
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, за період з 01.11.2008 по 01.12.2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 453 758,54 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, виникла заборгованість у розмірі 119 899,96 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами за спірний період, розрахунком позивача та підписаним сторонами актом звіряння розрахунків за теплову енергію за період з 01.11.2008 по 01.12.2010 станом на 01.01.2011.
Доказів сплати заборгованості в добровільному порядку відповідач суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 по 01.12.2010 в розмірі 119 899,06 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 810317 від 01.06.1999 на постачання теплової енергії у гарячій воді позивач просить стягнути з відповідача 9 464,02 грн. інфляційної складової боргу, 3 478,26 грн. трьох відсотків річних та 6 124,10 грн. пені.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у ліпні, серпні 2009 року та квітні, травні, червні ліпні 2010 року становив відповідно 99,9%, 99,8%, 99,7%, 99,4 %, 99,6% та 99,8% відповідно, у зв'язку з чим судом було виконано перерахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з відповідача підлягає стягненню 8 313,16 грн. інфляційних нарахувань.
Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 8 313,16 грн. інфляційних нарахувань та 3 478,26 грн. річних відсотків.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору № 810317 від 01.06.1999 на постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії не виконав, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені.
Але за розрахунком суду розмір пені за вказаний позивачем період, з урахуванням строків оплати вартості використаної теплової енергії, передбачених Договором, положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України становить 3 527,02 грн., а не 6 124,10 грн., як вказує позивач у позовній заяві.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 119 899,06 грн., інфляційних втрат в розмірі 8 313,16 грн., 3% річних в розмірі 3 478,26 грн., пені в розмірі 3 527,02 грн.
Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Житлового - будівельного кооперативу «Жовтень»(03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 5, ідентифікаційний код 22894966, з будь-якого рахунку, виявлено під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київської області, МФО 322669) 119 899 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 06 коп. основного боргу, 8 313 (вісім тисяч триста тринадцять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 3 478 (три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 26 коп. 3 % річних, 3 527 (три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 02 коп. пені, 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 17 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
СуддяЮ.М.Смирнова
Дата підписання рішення: 05.03.2011