11.03.2011 Справа № 11/59
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Хуст
до відповідача 1 Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації, м.Хуст
до відповідача 2 Хустської районної станції юних туристів, м. Хуст
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Хустської районної ради, м. Хуст
про усунення перешкод у користуванні об"єктом оренди та стягнення збитків
Головуючий суддя Л. М. Якимчук
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 - приватний підприємець;
від відповідача 1 -Шаркаді І.І. - представник, довіреність від 17.08.2010;
від відповідача 2 - Шаркаді І.І. - представник, довіреність від 17.08.2010;
від третьої особи - не з"явився.
з участю прокурора відділу представництва громадян та держави у суді Андрейчик А.М.
Суть спору: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувя з позовом до суду до Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст, Хустської районної станції юних туристів, м. Хуст, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Хустської районної ради, м.Хуст про усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди - вбудованим приміщенням площею 45,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом допуску до приміщення, яке є предметом договору від 01 квітня 2009 року та стягнення 10200 грн. збитків.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору оренди, укладеного між ним та Хустською районною радою 01 квітня 2009 року, йому було передано згідно акту прийому-передачі у тимчасове володіння вбудоване не житлове приміщення загальною площею 45,8 кв.м, розташоване у АДРЕСА_2 строком до 01.03.2012 для створення приватного навчального центру. Однак, коли він 18.06.2009 прибув з представниками будівельної фірми для огляду приміщення з метою виготовлення проектно-кошторисної документації для здійснення подальшого ремонту, у приміщення потрапити не міг, так як директором Хустської станції юних туристів були виламані його замки і встановлені інші. Про даний факт він повідомив начальника Хустського МРВ УМВС. Починаючи з 01.04.2009 і до 10.03.2010 відділ освіти Хустської районної адміністрації та Хустської станції юних туристів перешкоджали здійсненню ремонту і не допускали його здійснювати підприємницьку діяльність шляхом самовільного зайняття його приміщення та заміни замків на дверях. Десятого березня 2010 року він знову звернувся до начальника Хустського МРВ УМВС України в Закарпатській області з проханням усунути перешкоди у володінні наданим йому в оренду майном. Однак, до цього часу жодної відповіді не отримав.
Позивач вважає, що діями відповідачів йому нанесено матеріальні збитки та моральні, так як з ним розірвали стосунки навчальні центри, з якими у нього були домовленості щодо спільного ведення навчального процесу.
24.02.2011 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що він і надалі не може користуватися орендованим приміщенням, тому на підставі ст.22 Цивільного кодексу України має право на відшкодування упущеної вигоди у сумі 13113 грн., суми 14059,70 грн. - витрат по орендній платі згідно претензій орендодавця, 800грн. сплаченого єдиного податку, 3000 грн. моральної шкоди, яку зазнав у зв'язку з душевними стражданнями, пов"язаними у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідачів, зокрема з неправдивими публікаціями в засобах масової інформації, чисельними перевірками та судовими процесами, що вплинуло на нормальний спосіб життя, а для оновлення потрібні додаткові зусилля.
У даному судовому засіданні позивач надав суду угоду від 21.02.2011, укладену з Хустською районною радою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2009 року, якою договір достроково розірвано, у зв'язку з чим просить припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні орендованим ним приміщенням.
Відповідач 1, відділ освіти Хустської районної державної адміністрації , позов не визнав, посилаючись на те, що у договорі оренди, укладеному між позивачем та третьою особою відсутні істотні умови договору, а отже договір слід вважати неукладеним, тому він не може бути підставою перебування позивача у спірному приміщенні, а отже у нього відсутні підстави для заявлення позову. Вважає, що саме відділ освіти Хустської РДА є законним володільцем та має майнові права на весь комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності Хустській районній раді. Відділ освіти Хустської РДА подав на імя голови Хустської райради заяву №508 від 26.06.2007, в якій просив погодити розміщення у вивільнених приміщеннях новоствореної районної станції юних туристів та районного методичного кабінету. На вказаній заяві голова райради поставив резолюцію „погоджено”, що вказує на його ознайомленість із наміром Відділу освіти Хустської РДА, який є бюджетною установою, одержати в користування приміщення будівель по вул.Карпатської Січі, 13-15 в м. Хусті. Вказує на відсутність волевиявлення власника нерухомого комунального майна у формі рішення сесії ради на оренду спірного приміщення, проведення незаконного конкурсу на право укладення договору оренди, за результатами якого було підписано договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2009, при наявності заяви на оренду від бюджетної установи - Відділу освіти РДА.
Відповідач 2, Хустська районна станція юних турисів, позов не визнав з тих же підстав, що й відповідач 1.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хустська районна рада, письмове пояснення суду не надала, але її представник у судових засіданнях позов підтримав.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
Між позивачем та Хустською районною радою 01 квітня 2009 року , за результатами конкурсу на право укладення договору оренди, укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого та згідно акту приймання-передачі від 01.06.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 45,8 кв.м..
У пункті 2.1 договору зазначено, що орендоване приміщення використовуватиметься для розміщення приватного навчального закладу.
Термін дії договору до 01.03.2012. (п. 4.1 договору). Розмір орендної плати визначений п. 7.1 договору і становить 901 грн. на місяць без ПДВ.
Однак, позивач не мав можливості використовувати орендоване приміщення, оскільки, за його твердженням, керівник Хустської районної станції юних туристів замінив замки на дверях, у підтвердження чого надав суду заяви з якими він звертався до Хустського МРВ УМВС України в Закарпатській області, зокрема від 18.06.2009 та 10.03.2010.
Зазначене й не заперечено відповідачами, оскільки вони вважають, що позивач орендує приміщення не правомірно, а вони (відповідачі) мають всі підстави для його використання.
У листі від 16.02.2011 № 04/174, підписаному начальником відділу освіти, надісланому голові Хустської районної ради, ставиться питання про передачу відділу освіти всіх приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, в оперативне управління з правами балансоутримувача. У листі зазначено: "Хустська районна станція юних туристів згідно наказу відділу освіти від 26.06.2007 року №153/1 „Про розміщення Станції юних туристів” на даний час займає в комплексі будівель ліквідованого МНВК 6 приміщень загальною площею 215,05 м.кв, а саме: кабінет директора- 16,8 м.кв., кабінет заст.директора- 16,8 м.кв., кабінет методичної роботи- 59,3 м.кв., приміщення для занять гуртківців з велосипедного туризму- 61,8 м.кв., приміщення для зберігання туристського спорядження- 15 м.кв., приміщення для занять гуртківців з водного виду туризму- 45,8 м.кв. (спірне приміщення, яке передано ФОП ОСОБА_1 в оренду). Наказ про розміщення новоствореної Хустської районної станції юних туристів у вище згаданих приміщеннях видано на основі погодження голови Хустської районної ради ОСОБА_5 заяви відділу освіти №508 від 26.06.2007 року.
Відділ освіти Хустської райдержадміністрації інформує, що Хустська районна рада, як власник будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 на неодноразові прохання відділу освіти Хустської райдержадміністрації передати в оперативне управління з правами балансоутримувача зазначені приміщення не реагує, разом з тим укладаючи договори оренди з приватними підприємцями порушуючи законодавство.”
У матеріалах справи є також листи, надіслані директору Хустської районної станції юних туристів за результатами перевірки, проведеною прокуратурою області, у зв'язку з його зверненнями (лист від 17.03.2010 №07/1/1-518-10 та від 02.06.2010 №07/1/1-518-10). Перевіркою встановлено, що на підставі наказу відділу освіти райдержадміністрації №153/1 від 26.06.07 районну станцію юних туристів з 02.07.07 розміщено в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2, яке попередньо займав ліквідований Хустський міжшкільний навчально-виробничий комбінат, проте, ні договору оренди, ні акту прийому-передачі нежитлових приміщень на корить станції юних туристів не має.
Розпорядженнями голови Хустської районної ради №15 від 02.02.09 та №38 від 31.03.09 було оголошено проведення конкурсу щодо укладення договору оренди на частину приміщень по АДРЕСА_2 та затверджено її рішення, що в подальшому й стало підставою для укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_1.
Хустською міжрайонною прокуратурою 27.05.10. внесено протест голові Хустської райдержадміністрації про усунення порушень вимог Закону України „Про позашкільну освіту”, яким зобов'язано останнього вжити заходів до укладення договору оренди приміщень з районною станцією юних туристів за адресою АДРЕСА_2 в м.Хуст, без врахування розміру приміщень, які орендуються ПП Кухарчуком.
Відділ освіти Хустської райдержадміністрації звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.09, укладеного між Хустською районною радою та ФОП ОСОБА_1. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2010 у справі №16/91 скасовано в частині визнання недійсним договору і прийнято нове рішення, яким у позові про визнання недійсним вказаного договору відмовлено.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачі, займаючи комплекс будівель по АДРЕСА_2 ( без правового оформлення), безпідставно зайняли і приміщення, площею 45,8 м.кв., яке згідно договору оренди від 01.04.2009 передано ФОП ОСОБА_1 для розміщення приватного навчального закладу, чим перешкоджали останньому використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням, у зв'язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.
Оскільки позивач у даному судовому засіданні подав суду угоду від 21.02.2011 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2009 та акт приймання-передачі від 21.02.2011 про повернення орендодавцю приміщення, то у частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди провадження у справі належить припинити на підставі п.1-1 ч.1.ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору). Стосовно ж позовних вимог щодо стягнення збитків, то такі належить задоволити частково з огляду на наступне.
Нормами ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України встановлено загальні засади відшкодування збитків, як одного із способів захисту цивільних прав і інтересів судом.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
За змістом положень зазначеної норми матеріального права позадоговірна відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності настає за умови наявності складу правопорушення, що включає такі елементи, як протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до зазначених вище норм матеріального права, а також виходячи із приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень, позивач в даному випадку несе тягар доказування наявності протиправної поведінки відповідача, понесених збитків, їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками.
У випадку доведення позивачем вказаних обставин відповідачі повинні довести відсутність своєї вини.
У відповідності до наведеного у п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України поняття упущеної вигоди - упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
У даному випадку позивач обгрунтовує понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди - неправомірною поведінкою відповідача, яка унеможливила використання орендованого ним приміщення для проведення навчального процесу. Позивач стверджує, що за звичайних обставин він міг здійснювати свою підприємницьку діяльність і отримати прибуток (упущену вигоду) у сумі 13113грн. У підтвердження зазначеного він подав суду трудову угоду, укладену з ТОВ „Закарпатський навчальний центр підготовки і перепідготовки кадрів” 05.01.2009, відповідно до якої він взяв на себе зобов"язання виконувати роботи щодо оформлення і ведення документації по групах слухачів курсів, які він оформляє, як позаштатний майстер, приймаючи на себе всі матеріальні і морвльні обов'язки, згідно діючого законодавства, пов'язані з захистом інтересів ТзОВ „ЗНЦ” в рамках обов'язків, що випливають із суті вказаної роботи. У пункті 2 угоди передбачено, що товариство на протязі п'яти банківських днів після закінчення роботи і її прийомки актом виконаних робіт, зобов'язується оплатити роботу ОСОБА_1 в сумі 10% від поступлених коштів за навчання щомісячно. Згідно довідки - розрахунку ТзОВ „Закарпатський навчальний центр підготовки і перепідготовки кадрів” від 10.03.2011 №59 не було проведено занять з причини відсутності приміщення на загальну суму 20190 грн. Десять процентів з вказаної суми складає 2019 грн.
Отже сума упущеної вигоди, яку належить стягнути з відповідачів на користь позивача складає 2019 грн.
Позивач також просить стягнути на його користь 14059,70 грн, які він повинен сплатити орендодавцю за орендовані приміщення, якими жодного дня не користувався, однак у їх стягненні належить відмовити, оскільки відшкодуванню підлягають відповідно ст..22 ЦК України реальні збитки. Слід відмовити також у стягненні 800 грн. сплаченого єдиного податку, оскільки доказів у підтвердження зазначеного позивач не надав.
Позивач також просить стягнути на його користь 3000грн. моральної шкоди, яку він обґрунтовує тривалістю спорів щодо користування спірним приміщенням, що завдало йому душевних страждань у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідачів, з неправдивими публікаціями в засобах масової інформації, числених перевірках та судових процесах, у нього зруйнувався нормальний спосіб життя, а для оновлення потрібні додаткові зусилля. Зазначена вимога підлягає до задоволення з огляду на викладене вище, на підставі ст.1167 Цивільного кодексу України.
Правовий аналіз норм, які регулюють питання цивільно-правової відповідальності дає підстави стверджувати, що її застосування можливе за наявності складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливого результату такої поведінки (збитків) та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками.
Суд констатує, що обставини, наведені позивачем, підтверджують факт протиправної поведінки відповідачів, з вини яких позивачу завдані збитки у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди ), що в свою чергу призвело і до завдання моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст.33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що позивач довів належними доказами понесення ним збитків з вини відповідачів, а відповідачі не довели відсутності своєї вини, тому позов належить задоволити (частково).
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.32,33,34,44,49, п.1-1 ч.1ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2. Стягнути солідарно з відділу освіти Хустської районної державної адміністрації (м.Хуст, вул. Карпатської Січі, 21 код: 02143407) та позашкільного навчального закладу Хустської районної станції юних туристів відділу освіти Хустської РДА (м.Хуст, вул. Карпатської Січі, 13-15, код: 35299749) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код:НОМЕР_1) 5019грн. збитків, з яких 2019грн. (упущена вигода) неотриманий прибуток, 3000грн. моральна шкода, а також 16,52 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита; 38,23 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили буде видано наказ.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов"язання відділу освіти Хустської районної адміністрації та директора Хустської районної станції юних туристів Комяті В.М. усунути перешкоди приватному підприємцю ОСОБА_1 у користуванні об"єктом оренди вбудованим нежитловим приміщенням площею 45,8кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, шляхом допуску до приміщення, яке є предметом договору від 01 квітня 2009 року, припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати в цій частині покласти на позивача.
5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Л.М.Якимчук
Повний текст рішення у відповідності до статті 84 ГПК України виготовлено та підписано 16.03.2011