09.03.2011 Справа № 6/87
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк в м. Ужгороді", м.Ужгород
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса", м. Ужгород
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 183 619,07 Євро
Суддя Й.Й. Кадар
Представники:
Від позивача -Сливка О.М., представник за дорученням,
Від відповідача -Олашин О.А., директор (Наказ №-53-к від 30.05.2008р.),
СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк в м.Ужгороді", м. Ужгород заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса", м.Ужгород про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 183 619,07 Євро,
Представником позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.
Представник відповідача в судове засідання з"явився, однак вимог ухвал суду від 10.12.2010 року, 11.01.2011р., 08.02.2011р. та 22.02.2011р. не виконав, письмових пояснень по суті спору не подав, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
29.01.2007 року між "Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Ужгород",м. Ужгород (позивачем), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк в м. Ужгород", м. Ужгород та Відкритим акціонерним товариством "Машинобудівний завод "Тиса", м. Ужгород (відповідачем) було укладено кредитний Договір № 02-4-07 (Договір) (а.с 10-12), згідно якого позивач відкрив Відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом користування 150 000,00 Євро на строк до 28 січня 2010р. року з сплатою 10 % річних. Додатковими угодами від 24.06.2008р. (а.с. 13) та 25.02.2009р. (а.с. 14) були внесені зміни до вищенаведеного кредитного договору та збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 12,5 % річних . Також сторонами була підписана Додаткова угоди від 25.02.2009р.(а.с.14) якою встановлювався новий графік погашення заборгованості та Додаткова угоди від 28.01.2010р. (а.с. 15) якою билу внесені зміни до п.п. 2.2., 3.1, 4.2.1., 4.2.3. та 4.3.9. Кредитного Договору, а саме продовжено кінцевий термін погашення кредитуту до 27.01.2011р., відсотки за користуванням кредиту встановлювались в розмірі 17 % річних а у разі не виконання відповідачем зобов"язань за кредитним договором (із змінами та доповненнями) відсоткова ставка становила 20 % річних.
Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи заявками на продаж іноземної валюти (а.с.18-23)
Відповідач, взяті на себе обов'язки по вищезазначеному Договору порушив, оскільки умови Договору відповідачем не виконуються, і станом на 07.12.2010 року за відповідачем рахується непогашена заборгованість в сумі 183 619,07Євро. (згідно поданого розрахунку (а.с16-17), в тому числі:
- прострочена заборгованість по відсоткам за користуванням кредиту в сумі 23 467,83 Євро;
- прострочена (не повернута) заборгованість за кредитом в розмірі 125 000,00 Євро;
- сума кредиту, що достроково вимагається в розмірі 25 000,00 Євро.
Водночас позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 8 399,79 Євро та три відсотки річних, що становлять 1 751,45 Євро;
Відповідно до п. 2.2. кредитного Договору із змінами та доповненнями, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 27.01.2011р. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, станом на 08.12.2010 відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 125 000,00 Євро.
Докази повернення відповідачем позивачу суми кредиту в розмірі 125 000,00 Євро в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо повернення кредиту в розмірі 125 000,00 Євро не виконав, чим порушив норми статей 527, 530 Цивільного Кодексу України у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка підтверджена матеріалами справи, а документи про її погашення відповідач не надав, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі125 000,00 Євро є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до п.4.3.5. кдедитного Договору у разі прострочення повернення Позичальником чергової частини кредиту та/або сплати відсотків, Кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився.
Аналогічні положення містяться у п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, за якою у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Вказана норма договорів забезпечення кореспондується також з відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 572, 589, 590, 592.
Відповідне право позивача відповідає положенням ст. 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи порушення відповідачем зобов"язань за кредитним договором (із змінами та доповненнями), вимога позивача про дострокове повернення частини кредиту, що залишився в розмірі 25 000,00 Євро є обгрунтованим, не спростоване відповідачем та підлягає задоволенню.
Згідно Додаткового Договору про внесення змін № 3 від 28.01.2010 року за користування кредитом позичальник сплачує Кредитору винагороду за його використання у розмірі 17 відсотків річних за кредитом наданим у гривні від фактичної заборгованості за рахунком.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Докази сплати відповідачем відсотків в розмірі 23 467,83 Євро в матеріалах справи відсутні.
Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках в розмірі 23 467,83 Євро є обґрунтованою, та підлягає до задоволенню.
Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Отже позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 8 399,79, згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 16), що відповідає положенням п. 6 ст. 232 ГК України та не спросована відповідачем в установленому порядку, а отже підлягає задоволенню.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 181 867,62 Євро (що станом на 07.12.2010р. за офіційним курсом НБУ складає 1 940 722,47 грн.(один мільйон дев"ятсот сорок тисяч сімсот двадцять два грн. 47 коп.), в тому числі: суми простроченої заборгованості по відсоткам за користуванням кредиту в розмірі 23 467,83 Євро; простроченої (не повернута) заборгованість за кредитом в розмірі 125 000,00 Євро; суми кредиту, що достроково вимагається в розмірі 25 000,00 Євро. та пені в розмірі 8 399,79 Євро є належним чином обгрунтовані та підтвердженні матеріалами справи.
Поряд з цим, заявлені вимоги щодо стягнення 1 751,45 Євро - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов"язання до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язаня, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Вказані платежі за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, а не фінансовими санкціями.
У данному випадку кредитним договором предбачено інший розмір процентів річних як плати за користування грошовими коштами, а томузастосовувати ще й стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних немає підстав. За таких обставин у стягненні суми 1 751,45 Євро 3 % річних слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених вимог, і становлять 1 818,56 Євро у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 233,73 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі ст.ст.4, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" (м. Ужгород, вул.Паризької комуни, 4, п/р 26009301200013 в ПАТ Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163, Код ЄДРПОУ 14313211) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м.Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ужгород” (м. Ужгород, вул. Крилова,10, код 09312161, п/р 290909023 в ПАТ "Промінвестбанк м. Ужгород", МФО 312163) суму 181 867,62 Євро (сто вісімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят сім Євро, 62 Євро центів) (що станом на 07.12.2010р. за офіційним курсом НБУ складає 1 940 722,47 грн.(один мільйон дев"ятсот сорок тисяч сімсот двадцять два грн. 47 коп.), в тому числі суму 125 000,00 Євро (сто двадцять п"ять тисяч Євро) прострочена заборгованість по кредиту, 25 000 Євро (двадцять п"ять тисяч Євро) суми кредиту, що достроково вимагається, суму 23 467,83 Євро (двадцять три тисячі чотиристо шістдесят сім Євро, 83 Євро центів) прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом, суму 8 399,79 Євро (вісім тисяч тристо дев"яносто дев"ять Євро, 79 Євро центів) пені,суму 1 818,56 Євро (одна тисяча вісімсот вісімнадцять Євро, 56 Євро центів) у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 233,73 грн. (двісті тридцять три грн., 73) за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти суми позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ на вимогу позивача.
В судовому засіданні 09.03.2011р. в порядку п. 2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частина рішення господарського суду.
Рішення підписано та оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуальног кодексу України 14 березня 2011 року.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Й.Й. Кадар