25.02.2011 Справа № 18/103
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК”, м. Ужгород
про стягнення 26 611,87 грн. та повернення майна,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК”, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, м. Київ
про зобов'язання вчинити дію, визнання недійсними окремих умов договору та стягнення 2 496,26 грн.
Суддя господарського суду -Кривка В.П.
представники:Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним)-Поштар Т.П., довіреність №4153 від 24.12.2010 року;
Відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) -Субота М.І., довіреність від 06.12.2010 року;
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК”, м. Ужгород про стягнення 26 611,87 грн. та повернення майна. Ухвалою господарського суду від 14.12.2010 року судом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК”, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, м. Київ про зобов'язання вчинити дію, визнання недійсними окремих умов договору та стягнення 2 496,26 грн.
За клопотаннями сторін справу вирішено в строк з урахуванням положень ст. 69 ГПК України. Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК” договору фінансового лізингу №070226-24/ФЛ-Ю-О від 26.02.2007 року позивач зобов'язався передати відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів у порядку та строки, передбачені Договором. Проте відповідач свої договірні зобов'язання виконував не належним чином, а саме не здійснив сплату лізингових платежів за лютий - квітень 2010 року та допустив заборгованість на загальну суму 13 657,45 грн. Поряд з цим, 30.07.2010 року заявник звернувся до відповідача з повідомленням №2506 про розірвання (відмову) від договору та повернення предмету лізингу. Покликаючись на вимоги закону та умови договору позивач звернувся до суду і просив стягнути суму 26 611,87 грн., в тому числі 13 657,45 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 297,80 грн. -трьох відсотків річних за прострочення сплати лізингових платежів, 1 454,16 грн. -інфляційних втрат за прострочення сплати лізингових платежів, 1 297,83 грн. -пені за прострочення сплати лізингових платежів, 3 149,81 грн. -штрафу за порушення умов п.11.2.3. договору щодо подання щоквартальної інформації про стан предмету лізингу, а також просить вилучити у відповідача повернути предмет лізингу позивачеві та стягнути 6 754,82 грн. -неустойки - пені за прострочення повернення предмету лізингу відповідно до п. 11.2.2. Договору.
У ході судового розгляду представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, з огляду на часткове погашення заявленої до стягнення суми в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги уточнила і просить стягнути суму 15 152,34 грн. в т.ч. 5 347,73 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 297,80 грн. -трьох відсотків річних за прострочення сплати лізингових платежів, 1 454,16 грн. -інфляційних втрат за прострочення сплати лізингових платежів, 1 297,83 грн. -пені за прострочення сплати лізингових платежів, 6 754,82 грн. -неустойки - пені за прострочення повернення предмету лізингу відповідно до п. 11.2.2. Договору, а також просить вилучити у відповідача повернути предмет лізингу позивачеві (Т-2, а.с. 70-72). За таких обставин, суд розглядає уточнені позовні вимоги. Уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК” проти первинного позову заперечив з підстав зазначених у письмовому відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях по суті спору, а також з мотивів викладених у зустрічному позові. (Т-1 а.с. 126-128, Т-2 а.с. 23-24). Зокрема стверджує, ТОВ ”АтлантіК” своєчасно та добросовісно виконувало свої зобов'язання щодо проведення оплати згідно узгодженого сторонами графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору фінансового лізингу №1), про що подав копії платіжних доручень. Між тим, ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” всупереч призначення платежу проведені відповідачем (за спірний період) оплати лізингових платежів в лютому -квітні 2010 році, які містили в т.ч. оплату вартості майна -предмету лізингу зарахував в погашення боргу скоригованої ним комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно. Незважаючи на це, в ході судового розгляду, ТОВ ”АтлантіК” 17.02.2011 року повторно сплатило лізингові платежі за лютий -квітень 2010 року на загальну суму 8 309,72 грн., які містили суми як відшкодування вартості майна так і суми комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно згідно та в межах узгодженого графіку і такі прийняті ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг”. Крім цього, в процесі вирішення спору з розрахунку 8 309,72грн. підтвердженого боргу товариством також проведено добровільне погашення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені (за заявлений період) на загальну суму 1 020,90 грн., в т.ч. 170,41 грн. трьох відсотків річних, 439,01 грн. інфляційних нарахувань та 411,48 грн. пені, при цьому представник ТОВ ”АтлантіК” просить суд зменшити розмір пені до вже сплаченої суми, з огляду на ступінь виконання зобов'язань за договором, добровільної сплати сум нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України та штрафу, виходячи з фактично простроченої суми, вищенаведених обставини виникнення боргу, які вважає заслуговують на увагу. У задоволенні стягнення решти суми просить відмовити з огляду на те, що позивачем не дотримано вимог п. 3.4.1.-3.4.5 Договору щодо надання довідки Банківської установи про зміну курсу та не виставлено відповідного рахунку Лізингоодержувачу щодо оплати скорегованого лізингового платежу відповідно до умов договору. Тому заявник безпідставно просить за спірний період стягнути суму 5 347,73 грн. скоригованого лізингового платежу - комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно, виходячи зі зміни курсу гривні до долару США, оскільки обумовлених сторонами договору відповідних рахунків та банківських довідок, ТОВ ”АтлантіК” за спірний період не отримував, як в письмовій так і в електронній формі. Покликаючись на положення п. 18.1 Договору, згідно якого дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань, представник ТОВ ”АтлантіК” заперечує і вимоги заявника щодо вилучення та повернення предмет лізингу позивачеві, а також стягнення 6 754,82 грн. -неустойки - пені за прострочення повернення предмету лізингу відповідно до п. 11.2.2. Договору, Зокрема вказує, що оскільки повідомлення за №2506 про розірвання (відмову) від договору та повернення предмету лізингу було направлено позивачем ТОВ ”АтлантіК” 30.07.2010 року, тобто під час наявності спору між сторонами щодо сплати лізингових платежів, який перебував на вирішенні суду, при цьому зазначає, що на час надіслання зазначеного повідомлення рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року було констатовано відсутність боргу за лізинговими платежами, тому вказана вимога суперечила положенням ст. 10, 16 Договору фінансового лізингу і не може братись до уваги. В підтвердження вказаних обставин також, звертає увагу суду на те, що після пред'явлення зазначеного повідомлення та незважаючи на нього, позивач звернувся до суду і просить стягнути суму боргу за лізинговими платежами, які містять суми як відшкодування вартості майна так і суми скоригованої ним комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно, а також наполягає на стягненні штрафних та фінансових санкцій нарахованих з зав'яленої суми боргу. Більше того, 17.02.2011 року ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” прийняв лізингові платежі за лютий -квітень 2010 року на загальну суму 8 309,72 грн., які (як видно з призначення платежу) містили суми як відшкодування вартості майна так і суми комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно. Вказане не узгоджується як з текстом повідомлення так і з зайнятою позивачем позицією, оскільки після припинення договору, в т.ч. в разі розірвання (відмови) договору фінансового лізингу у Лізингодавця відсутнє право вимоги до Лізінгоодержувача щодо сплати відшкодування вартості майна. Також представник відповідача вважає надуманими та необґрунтованими доводи заявника, що повідомлення від 30.07.2010 року про повернення предмету лізингу мало місце не з мотивів розірвання (відмови) договору, а в наслідок закінчення його дії та невиконання Лізенгоодержувачем дій передбачених ст. 17 Договору, оскільки ТОВ ”АтлантіК” і не міг вчинити такі дії з огляду на те, що на час закінчення терміну дії договору між сторонами тривав судовий спір і незаконна та дискримінуюча сторону у зобов'язанні умова п. 17.4 Договору взагалі позбавляла Лізенгоодержувача реалізувати таке право. До початку розгляду господарським судом даної справи по суті відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю ”АтлантіК”, м. Ужгород подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, м. Київ про зобов'язання вчинити дію, визнання недійсними окремих умов договору та стягнення 2 496,26 грн., яку ухвалою від 14.12.2010 року прийняти до розгляду в межах провадження у справі № 18/103. У ході судового розгляду уповноважений представник ТОВ ”АтлантіК” зустрічні позовні вимоги уточнив та просить визнати недійсними п. 3.4.1. Договору фінансового лізингу №070226-24/ФЛ-Ю-О від 26.02.2007 року та п. 17.4 цього договору в частині втрати Лізингоодержувачем права придбати у власність (викупити) майно на умовах передбачених даним договором та припинення обов'язку Лізингодавця передбаченого п. 17.2. в разі розгляду судом будь-якого судового позову Лізингодавця до Лізингоодержувача з приводу цього договору, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг” передати у власність ТОВ ”АтлантіК” майно, передане у лізинг за договором фінансового лізингу №070226-24/ФЛ-Ю-О від 26.02.2007 року (Т-2,а.с. 29-30). За таких обставин, суд розглядає уточнені зустрічні позовні вимоги. Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані умови договору не узгоджуються і суперечать іншим положенням та змісту самого договору, а також суперечать вимогам ст.ст. 524, 632 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 189, 207 ГК України, вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг” передати у власність ТОВ ”АтлантіК” майно, передане у лізинг за договором фінансового лізингу, обумовлена твердженням про повне виконання своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.
Представник ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” проти зустрічних позовних вимог заперечила в повному обсязі з підстав зазначених у письмовому відзиві на зустрічний позов (Т-1, а.с. 137-142).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін
суд встановив:
За первісним позовом.
26.02.2007 року між ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” (лізингодавець) та ТОВ ”АтлантіК” (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу №070226-24/ФЛ-Ю-О, згідно умов якого лізингодавець взяв на себе зобов'язання щодо передачі в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу як лізингоодержувачу майна, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання даних Договорів, наведена в Специфікаціях (додаток № 2 до Договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (Т-1,18-35). При цьому сторони обумовили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 18.1).
Згідно з пунктами 2.1 даного Договору, строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна у відповідності до пунктів 4.3 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором. На виконання п.п. 1.1, 2.1, 4.1-4.3 Договору, ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” передало, а ТОВ “Атлантік” отримало у володіння та користування комплект обладнання для СТО, що стверджується копією акту прийому-передачі вказаного майна від та 06.03.2007 року (Т- 1, а.с. 36). Враховуючи факт передачі майна в установленому законом порядку, у відповідача згідно з п. 1,1, 2.1, 3.1 Договору, та відповідно до норм ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 610, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” виникли грошові зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідно до узгодженого сторонами порядку.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору лізингу. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договору. Коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1-3.4.4 Договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна (пункт 3.4.5 договору). Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно. При цьому як чітко видно з узгоджених сторонами положень п. 3.4.1. Договору обов'язок Лізингоотримувача оплати скоригований лізинговий платіж в частині винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, виходячи зі зміни курсу гривні до долару США, обумовлений виставленням Лізингодавцем відповідного рахунку відповідачу до оплати та довідки банківської установи, що підтверджує проведені коригування.
Статтею 10 даного Договору сторони обумовили, що Лізингодавець має право вилучити Майно, зокрема в таких випадках: Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), при цьому Лізингодавець повинен направити Лізингоодержувачу повідомлення саме про вилучення Майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття
Лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (сими) робочих днів з моменту направлення Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути Майно Лізингодавцю. Примусове вилучення Майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Поряд з цим ст. 16 Договору сторони також визначили порядок розірвання договору, де зокрема обумовили, що Договір може бути розірваний за згодою Сторін, а також на вимогу Лізингодавця цей Договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).
Статтею 17 Договору сторони обумовили Умови переході права власності на майно (викуп майна).
Договором також визначено що спірні питання, що виникають при виконанні умов даного Договору, Сторони вирішують шляхом переговорів. При недосягненні взаємоприйнятного рішення Сторони вирішують спірне питання у судовому порядку, відповідно до чинного законодавства (ст. 13 Договору).
Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів відповідач здійснював лізингові платежі в розмірі відповідно до узгодженого сторонами Графіку сплати лізингових платежів (Т-1, а.с. 81-118). Зважаючи на це, як стверджує відповідач, за даними бухгалтерії ТОВ ”АтлантіК” була відсутня заборгованість за лізинговими платежами. Між тим, в лютому 2010 року між сторонами виник судовий спір щодо наявності заборгованості за лізинговими платежами у зв'язку з коригуванням Лізингодавцем лізингового платежу -в частині комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно, виходячи зі зміни курсу гривні до долару США і в ході вирішення зазначеного спору судом, позивачем було зараховано проведені відповідачем згідно графіку оплати лізингових платежів за лютий -квітень 2010 року в погашення боргу скоригованої ним комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно та зменшено у зв'язку з цим позовні вимоги. (справа №7/20-21/2010, Т-1, а.с. 43-60). З урахуванням вказаних обставин, в ході судового розгляду, ТОВ ”АтлантіК” 17.02.2011 року повторно сплатило лізингові платежі за лютий -квітень 2010 року на загальну суму 8 309,72 грн., які містили суми як відшкодування вартості майна так і суми комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно згідно та в межах узгодженого графіку і такі прийняті ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” (Т-2 а.с. 67). Крім цього, добровільно проведено оплату заявленого до стягнення штрафу в сумі 3 149,81 грн. (Т-2,а.с. 28). Зарахування вказаних платежів представник позивача підтвердив у зв'язку з чим позовні вимоги було уточнено (Т-2, а.с. 70).
Поряд з цим, під час судового засідання 25.02.2011 року відповідачем також подано докази про добровільне погашення з розрахунку 8 309,72 грн. підтвердженого товариством боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені (за заявлений період) на загальну суму 1 020,90 грн. (Т-2, а.с. 90), в т.ч. 170,41 грн. трьох відсотків річних, 439,01 грн. інфляційних нарахувань та 411,48 грн. пені, при цьому представник ТОВ ”АтлантіК” просить суд зменшити розмір пені до вже сплаченої суми, з огляду на ступінь виконання зобов'язань за договором, добровільної сплати сум нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України та штрафу, виходячи з фактично простроченої суми, вищенаведених обставини виникнення боргу, які вважає заслуговують на увагу.
Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.
Згідно частиною другою статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Аналогічні приписи містить і положення статті 806 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В ході судового розгляду, з урахуванням заперечень ТОВ ”АтлантіК” по суті спору, ухвалами господарського суду в підтвердження заявлених вимог, позивача неодноразово зобов'язувалось надати належні докази виконання п. 3.4.1. Договору щодо виставлення відповідачу до оплати скоригованих, виходячи зі зміни курсу гривні до долару США рахунків за спірний період, проте зазначені вимоги суду позивачем виконані не було і такі в справі відсутні. Долучені позивачем повідомлення електронної пошти таким доказом служити не можуть, оскільки не містять необхідних реквізитів (підтверджень відправки, отримання, тощо), а також самого тексту повідомлення.
За таких обставин, суд констатує відсутність обов'язку відповідача проводити оплату скорегованих рахунків, на які покликається заявник, а з огляду на проведення ним оплати лізингових платежів за спірний період у відповідності до п. 3.1. Договору у розмірі визначеному узгодженим графіком сплати лізингових платежів і їх зарахування позивачем - і відсутність заборгованості за лізинговими платежами, тому в задоволенні заявлених (уточнених) вимог про стягнення суми основного боргу слід відмовити повністю.
Доводи представника позивача щодо обов'язку відповідача самостійно проводити коригування лізингових платежів, виходячи зі зміни курсу гривні до долару США і здійснювати їх оплату не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями п. 3.4.1. договору.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги положення п.11.2.1 договору, вимог ст.ст. 231-232 ГК України, ст. 625 ЦК України, заявлений позивачем період нарахування штрафних та фінансових санкцій, підтверджену судом суму заборгованості (8 309,72 грн.), а також добровільне погашення відповідачем сум трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені під час вирішення спору судом на загальну суму 1 020,90 грн. (Т-2, а.с. 90), в т.ч. 170,41 грн. трьох відсотків річних, 439,01 грн. інфляційних нарахувань та 411,48 грн. пені -провадження у справі в зазначеній частині слід припинити згідно п. 11 ст. 80 ГПК України. При цьому, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником за договором фінансового лізингу, добровільної сплати сум нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України та штрафу, виходячи з фактично простроченої суми, вищенаведених обставини виникнення боргу, які суд вважає, що заслуговують на увагу, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені до вже сплаченої. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми в зазначеній частині слід відмовити.
Не підлягають до задоволення і вимоги позивача щодо вилучення у відповідача та повернення предмет лізингу позивачеві, а також стягнення 6 754,82 грн. -неустойки - пені за прострочення повернення предмету лізингу відповідно до п. 11.2.2. Договору, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи 30.07.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення за №2506 про розірвання (відмову) від даного договору та повернення предмету лізингу (Т-1, а.с. 61-62). Повідомлення мотивовано тим, що строк лізингу за договором закінчився та станом на 14.04.2010 року ТОВ ”АтлантіК” не звернулось до ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” з проханням викупу предмету лізингу і мало заборгованість в розмірі 69 649,26 грн., в тому числі з лізингових платежів, штрафних санкцій, 3% річних. Між тим, вказане повідомлення було направлено позивачем, під час наявності спору між сторонами щодо сплати скоригованих Лізингодавцем лізингових платежів -в частині комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно, виходячи зі зміни курсу гривні до долару США, який перебував на вирішенні суду, при цьому на час надіслання зазначеного повідомлення, рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року було констатовано відсутність боргу за лізинговими платежами. Тому зазначене повідомлення не може братись до уваги, оскільки суперечить узгодженим сторонами положенням договору, зокрема ст.ст. 10, 16 та п.п. 13.2, 18.1 умов договору.
При цьому суд також приймає до уваги заперечення відповідача, що після пред'явлення зазначеного повідомлення та незважаючи на нього, позивач звернувся до суду і просить стягнути суму боргу за лізинговими платежами, які містять суми як відшкодування вартості майна, так і суми скоригованої ним комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно, а також наполягає на стягненні штрафних та фінансових санкцій нарахованих з зав'яленої суми боргу. Більше того, 17.02.2011 року ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” прийняв лізингові платежі за лютий -квітень 2010 року на загальну суму 8 309,72 грн., які (як видно з призначення платежу) містили суми як відшкодування вартості майна так і суми комісії (винагороди) за отримане в лізинг майно. Вказане не узгоджується з зайнятою позивачем позицією, оскільки після припинення договору,
в т.ч. в разі розірвання (відмови) договору фінансового лізингу у Лізингодавця відсутнє право вимоги до Лізінгоодержувача щодо сплати відшкодування вартості майна.
Не заслуговує на увагу і позиція представник позивача, що повідомлення від 30.07.2010 року про повернення предмету лізингу мало місце не з мотивів розірвання (відмови) договору, а в наслідок закінчення його дії та відсутності звернення відповідача станом на 14.04.2010 року до ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” з проханням викупу предмету лізингу, оскільки ТОВ ”АтлантіК” і не міг вчинити такі дії з огляду на те, що на час закінчення терміну дії договору між сторонами тривав судовий спір і умова п. 17.4 Договору взагалі позбавляла Лізенгоодержувача реалізувати таке право, що також суперечить положенням ст. 13, та п. 18.1 умов договору.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене всукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи встановлені судом обставини справи в т.ч. виникнення спору, судові витрати за первинним позовом суд покладає на позивача за первинним позовом.
По зустрічному позову.
Підставою для подання зустрічного позову в даній справі стало те, що оскаржувані умови договору не узгоджуються і суперечать іншим положенням та змісту самого договору, а також як стверджує заявник суперечить вимогам ст.ст. 524, 632 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 189, 207 ГК України та Конституції України, а вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг” передати у власність ТОВ ”АтлантіК” майно, передане у лізинг за договором фінансового лізингу, обумовлена твердженням заявника про повне виконання своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.
Оцінюючи обґрунтованість зустрічних позовних вимог та поданих сторонами доказів суд проаналізував наявність дійсних обставин справи, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків і встановив наступне.
Системний аналіз положень ст.ст. 6, 13, 19, 627 ЦК України дає підстави для висновку, що умови договору повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства, вимогам розумності, добросовісності та справедливості.
Як вбачається з п. 17.4 договору фінансового лізингу ним передбачено, втрату Лізингоодержувачем права придбати у власність (викупити) майно на умовах передбачених даним договором та припинення обов'язку Лізингодавця передбаченого п. 17.2. в разі розгляду судом будь-якого судового позову Лізингодавця до Лізингоодержувача з приводу цього договору.
Зазначене положення договору по своїй суті є дискримінаційним для відповідача як сторони у господарському зобов'язанні, оскільки надає Лізингодавцю можливість зловживати правом, тобто в будь-який час дії договору зініціювати судовий спір з приводу цього договору і не залежно від судового висновку за ним припинити взяті на себе зобов'язання, чим позбавити контрагента досягнення обумовленої договором мети отримання майна у власність на умовах даного договору. Така умова договору також порушує рівність сторін у зобов'язанні та ущемляє права Лізингоотримувача щодо вільного заперечення проти необґрунтованих, на його думку, дій чи вимог Лізингодавця з приводу виконання Даного договору. Зважаючи на це, дана умова договору по своїй суті не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, вимогам розумності, добросовісності та справедливості, при цьому порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача та суперечить положенням ст. 13 Договору та ч.1 ст.19 Конституції України, тому підлягає визнанню недійсною в порядку ст.ст. 6, 13, 19, 627, 215, 217 ЦК України, ст. 207 ГК України.
За таких обставин, п. 17.4 цього договору в частині втрати Лізингоодержувачем права придбати у власність (викупити) майно на умовах передбачених даним договором та припинення обов'язку Лізингодавця передбаченого п. 17.2. в разі розгляду судом будь-якого судового позову Лізингодавця до Лізингоодержувача слід визнати недійсним.
Решта заявлених зустрічних вимог не підлягає до задоволення з огляду на те, що заявником не доведено своїх вимог щодо недійсності оскаржуваної умови договору (п. 3.4.1.), і його доводи в цій частині спростовуються положеннями ст.ст. 524, 627, 632 ЦК України та Закону України „Про фінансовий лізинг”; а в частині заявлених вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг” передати у власність ТОВ ”АтлантіК” майно, передане у лізинг за договором фінансового лізингу, заявником не надано належних доказів щодо виконання, дотримання обумовленого та встановленого договором порядку умов переходу права власності на майно (ст. 17 Договору).
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи встановлені судом обставини справи в т.ч. виникнення спору, судові витрати за зустрічним позовом суд покладає на позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 58, 60, ч.1 п. 11 ст. 80, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Припинити провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення суми 1 020,90 грн., в т.ч. 170,41 грн. трьох відсотків річних, 439,01 грн. інфляційних нарахувань та 411,48 грн. пені.
У задоволенні решти заявлених первинних позовних вимог відмовити.
2. Зустрічний позов задоволити частково.
Визнати недійсним п. 17.4 Договору фінансового лізингу №070226-24/ФЛ-Ю-О від 26.02.2007 року, укладений між ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” та ТОВ ”АтлантіК” в частині втрати Лізингоодержувачем права придбати у власність (викупити) майно на умовах передбачених даним договором та припинення обов'язку Лізингодавця передбаченого п. 17.2. в разі розгляду судом будь-якого судового позову Лізингодавця до Лізингоодержувача.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
В зв'язку складністю спору та виготовлення повного тексту рішення, оголошенням в судовому засіданні 25.02.2011 року лише вступної і резолютивної частини, рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 04.03.2011 року.
Суддя В. Кривка