24.02.2011 Справа № 5008/22/2011
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
до приватного підприємства виробничо - комерційної фірми „Злагода”,
м. Ужгород
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Чоп
про тлумачення змісту правочину
Суддя С.Б. Швед
секретар судового засідання - Анісімова І.Ю.;
від позивача -ОСОБА_1, підприємець;
від відповідача -ОСОБА_3, представник по довіреності від 19.02.11;
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства виробничо -комерційної фірми „Злагода” про тлумачення змісту п.п. 1.1 п. 1 Договору про відступлення права вимоги від 06.12.2007р.
Позовні вимоги обґрунтовуються наявними розбіжностями договірних сторін щодо автентичного розуміння умов договору відносно накладних, по яких ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги до ФОП ОСОБА_2 стосовно оплати вартості поставленого на їх основі товару.
Позивач просить суд визначити, які саме накладні (із зазначенням їх номеру, суми поставки та дати підписання) є предметом договору від 06.12.2007р.
Представник позивача позов підтримав повністю.
Представник відповідача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовних вимог не визнав.
За клопотанням позивача від 12.01.11р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено фізичну особу -підприємця ОСОБА_2, м. Чоп, оскільки предметом спірного договору є відступлення права вимоги щодо боргових зобов'язань вказаного підприємця.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:
06.12.2007р. між Приватним підприємством виробничо -комерційною фірмою „Злагода” (Первісний кредитор) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги (далі -Договір).
За умовами вказаного Договору (п.п. 1.1.) Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 стосовно оплати за поставлений товар згідно з накладними, переліченими у Додатку №1 до даного Договору на суму 119531,00 грн.
Як встановлено судовим розглядом справи на підставі пояснень представників сторін та наявних у ній доказів, зокрема рішення господарського суду Закарпатської області від 12.11.10 №3/63, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.11, Додаток №1 до Договору не укладався.
У п.п. 6.7. п.6 Договору передбачено, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до нього (Договору) є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частина друга ст. 213 Цивільного кодексу України).
При вирішенні спору суд виходить з того, що передбачені ст.ст. 213 та 637 Цивільного кодексу України законодавчі норми щодо можливості тлумачення змісту правочину (договору) у судовому порядку у спірній по справі ситуації застосуванню не підлягають, оскільки ФОП ОСОБА_1 просить суд вказати конкретні накладні, які засвідчують права, що передаються новому кредитору за умовами договору відступлення права вимоги.
Відповідно до частини 1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. За умовами п.1.1 . договору між сторонами перелік таких документів( товарних накладних) повинен бути погоджений сторонами самостійно у додатку № 1 до договору.
З урахуванням вищенаведеного вирішення поставленого позивачем питання відноситься до виключної компетенції сторін договору, тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 33, 34, 43, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим до виконання на території України.
Суддя С. Швед
Оформлено: 28.02.2011.