Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "21" березня 2011 р. Справа № 2/5007/7/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Тимошенка О.М.
при секретарі Кудряшовій М.І.
за участю представників сторін
від позивача Велічанський М.А. (довіреність №1 від 20.01.11)
від відповідача не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмеляр" (м.Київ)
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 39 781,28 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 39781,28грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №203-08 від 01.05.2008р.,з яких: 27 017,74грн. - сума основного боргу, 7 635,84грн. - інфляційні, 1 900,73грн. - 3% річних, 3 226,97грн. - пеня.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що договір, на який йде посилання у накладних, у позивача відсутній.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Позивач просить стягнути з відповідача 27017,74 заборгованість за поставлений товар згідно накладних:
№ZРНТ-009687 від 10.09.08 на суму 7200,00грн. (залишок боргу 2267,74 грн.);
№ZРНТ-010134 від 22.09.08 на суму 7200,00грн.;
№ZРНТ-010269 від 25.09.08 на суму 7200,00грн.;
№ZРНТ-011394 від 28.10.08 на суму 1380,00грн.;
№ZРНТ-011510 від 30.10.08 на суму 2070,00грн.;
№ZРНТ-011572 від 31.10.08 на суму 1380,00грн.;
№ZРНТ-011838 від 10.11.08 на суму 3450,00грн.;
№ZРНТ-012632 від 05.12.08 на суму 2070,00грн.
При цьому позивач посилається на те, що товар по вказаним накладним поставлявся на виконання укладеного між сторонами договору №203-08 від 01.05.08.
Разом з тим, з накладних вбачається, що підставою поставки товару є договір №Z-00000066 від 25.06.2006. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що договір з такими реквізитами на підприємстві відсутній.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що товар за вказаними накладними поставлявся не на підставі договору №203-08 від 01.05.08, а за усною домовленістю між сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З накладних не вбачається, що сторонами визначено строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
25.10.10р. позивач звертався на адресу відповідача з вимогою №9 оплатити суму боргу в розмірі 27017,74грн., однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення (а.с.20).
Таким чином у відповідача 04.11.10 (7 днів + 3 дні поштового обігу) виникло зобов'язання по сплаті 27017,74 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
З урахуванням викладеного позов в частині стягнення 27017,74грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань посилаючись на договір №203-08 від 01.05.08.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України пеня є одним з видів забезпечення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним (ч.2 ст. 547 ЦК України).
Як встановлено судом постачання товару здійснювалось не на підставі договору №203-08 від 01.05.08, на який посилається позивач. Інших доказів, які б свідчили про наявність правочину щодо забезпечення зобов'язання не подано. Отже вимога позивача про стягнення пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 7635,84грн. інфляційних та 1900,73грн. 3% річних, які нараховані станом на 01.02.11.
Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено, що строк виконання зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за вищевказаними накладними, настав 04.11.10, отже нарахування 3% річних та інфляційних має проводитись з цієї дати.
Звідси, за період з 04.11.10 по 01.02.11 розмір 3% річних буде становити 197,64 грн. розмір інфляційних - 734,88 грн. з такого розрахунку:
27017,74 грн. х 3% : 365 днів х 89 днів = 197,64 грн.
27017,74 грн. х 102,72% - 27017,74 = 734,88 грн.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 27950,26 грн., з яких: 27017,74грн. основного боргу, 734,88 грн. інфляційних, 197,64 грн. 3% річних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмеляр" (02105,м.Київ, вул.Павла Усенка,8; код 30466597) - 27017,74грн. основного боргу, 734,88 грн. інфляційних, 197,64грн. 3% річних; 279,50 грн. витрат на оплату державного мита, 165,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судого процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О.М.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу
3-відповідачу (рек. з повідом.)