83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.03.11 р. Справа № 37/6
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Шахтарського районного споживчого товариства, с. Молодецьке, Шахтарський район Донецької області, ідентифікаційний код 01747401
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1
про: стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 8415,00грн., неустойки в розмірі 36720,00грн. та зобов'язання Відповідача звільнити та повернути майно за актом прийому-передачі.
із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Командитне товариство „Фортуна”, с. Велика Шишовка, Шахтарський район, Донецької області, ідентифікаційний код 23985760
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Капрюхін О.К. (за довіреністю №7 від 17.01.2011р.), Обертюхіна Р.П. (за довіреністю №8 від 17.01.2011р.);
від Відповідача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 23.01.199р.);
від Третьої особи - ОСОБА_1 (керівник згідно довідки ЄДРПОУ №7-22-415)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2011р. оголошувалась перерва до 31.01.2011р., 31.01.2011р. судове засідання відкладалось на 14.04.2011р., в судовому засіданні 14.02.2011р. була оголошена перерва до 01.03.2011р., а 01.03.2011р. - до 21.03.2011р.
У судовому засіданні 21.03.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Шахтарське районне споживче товариство, с. Молодецьке, Шахтарський район Донецької області (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 8415,00грн., неустойки в розмірі 36720,00грн. та зобов'язання Відповідача звільнити та повернути майно за актом прийому-передачі.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.02.2008р. та неповернення об'єкту оренди за актом після закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування неустойки та висування вимог щодо повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає право установчі документи, договір оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.02.2008р., протокол розбіжностей до договору, акт прийому-передачі нежитлового приміщення, свідоцтво про право власності, лист №214 від 20.11.2008р., лист №233 від 22.12.2008р., лист №95 від 01.06.2009р., лист №213 від 30.12.2009р., лист №144 від 18.11.2010р., акт від 01.12.2010р. про неявку для підпису акту повернення приміщення з оренди, бухгалтерські довідки №175 і №176 від 28.12.2010р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 283, 285, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 317, 387, 391, 761, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України.
Позивачем на вимогу суду та на підтвердження своєї позиції надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.39-47, 53-54, 121-150 т.1, а.с.а.с.1-32 т.2), у тому числі:
- пояснення (а.с.48-52 т.1) із аргументами щодо приналежності об'єкту оренди та факту укладання договору оренди і передачі майна за ним Відповідачу та наявності обов'язків останнього, відносно яких заявлені вимоги, саме внаслідок орендних правовідносин);
- пояснення на відзив №25 від 31.01.2011р. (а.с.а.с.107-118 т.1), в яких наведені аргументи щодо підстав набуття права власності на об'єкт оренди та безпідставності тверджень Відповідача відносно орендних правовідносин відносно цього ж майна із іншою особою права власності на передане в оренду майно.
Відповідач в судовому засіданні надав відзив від 14.01.2011р. (а.с.а.с.55-58 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: неукладенність договору оренди, не передання за ним відповідного майна, відсутність у Позивача права власності на об'єкт оренди та існування у Відповідача орендних правовідносин відносно цього майна з іншою особою.
Відповідачем на вимогу суду та на підтвердження своєї позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.34-38, 59-80 т.1, а.с.а.с.48-62, 78-95 т.2), у тому числі - пояснення щодо безпідставності нарахування стягуваних платежів і висування вимог про повернення майна, а також - заяву про застосування позовної давності.
Ухвалою від 31.01.2011р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, залучене командитне товариство „Фортуна” (далі - Третя особа)
Третя особа надала письмові пояснення від 08.02.2011р. (а.с.а.с.65-67 т.2) з додатками (а.с.а.с.68-74 т.2), в яких наголосила на приналежності собі спірного майна з огляду на набуття права у зв'язку із внесенням до статутного фонду та відсутності жодних підстав для набуття права власності на це майно Позивачем, якого було утворено пізніше, наявності орендних правовідносин із Відповідачем щодо такого майна.
Ухвалою суду від 17.01.2011р. в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України викликано до судового засідання призначеного на 31.01.2011р. для надання письмових пояснень по суті КП „Бюро технічної інвентаризації м. Шахтарськ”.
КП „Бюро технічної інвентаризації м. Шахтарськ” надало письмове пояснення №63 від 28.01.2011р. (а.с.92 т.1). в яких пояснив, що право власності на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за Шахтарським районним споживчим товариством, та з моменту реєстрації і по теперішній час власник не змінювався. В підтвердження надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.92-106 т.1).
Представники учасників справи у судовому засіданні 21.03.2011р. підтримали свою позицію, яка викладена письмово, вказуючи на відсутності будь-яки додаткових доказів на її підтвердження. При цьому, Позивачем подав клопотання про витребування доказів (а.с.104 т.2), проти якого Відповідача та Третя особа заперечили, та на запитання суду повідомив, що заявлений позов обумовлений наявністю прав орендодавця по відношенню до Відповідача за договором оренди від 01.02.2008р. (а.с.а.с.16, 17 т.1), протокол розбіжності Відповідача від 22.02.2008р. (а.с.а.с.78-80 т.1) до якого був погоджений у повному обсягу, проте Орендареві не надсилався.
Суд вважає за можливе розглянути спір в за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, відхиляючи клопотання Позивача відносно витребування додаткових документів, з наступних причин:
- витребування додаткових доказів за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України зумовлює необхідність відкладання розгляду справи, яке є можливим виключно в межах процесуальних строків. Наразі, 21.03.2011р. добігає кінця останній день строку розгляду справи (продовженого за заявою Позивача), і жодних підстав для його подальшого продовження не вбачається:
- всупереч ст. 38 Господарського процесуального кодексу України Позивач не тільки не обґрунтував неможливості надання відповідних документів самостійно (у тому числі - з підстав відмови Третьої особи у їх представлені), але й взагалі не пояснив сутність їх значення для предмету доказування по заявленим вимогам до Відповідача.
Вислухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позивачем (Орендодавець) був складений договір оренди з Відповідачем (Орендар), датований 01.02.2008р. (а.с. а.с. 16, 17 т.1), згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3, 5.1. якого передбачалось Орендодавцю передати, а Орендарю прийняти в строкове платне користування на умовах цього договору приміщення магазину загальною площею 197,6кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення торгівельного підприємства, строком до 30.12.2008р. (один рік)
Означений договір містить відмітку Відповідача про підписання з протоколом розбіжностей, яким сторони у судовому засіданні визначили протоком, представлений на а.с.а.с.78-80 т.1. Як вбачається із змісту цього протоколу Відповідачем він був складений 22.02.2008р., та в подальшому підписаний Позивачем. При цього жодних доказів повідомлення Відповідача про факт прийняття всіх заперечень суду не представлено, а Відповідач факт такого повідомлення заперечує, тоді як Позивач визнає не надсилання підписаного протоколу розбіжностей Орендареві.
Крім того, Відповідачем 01.02.2008р. був підписаний з застереженням про наявність протоколу розбіжностей до договору і акт приймання-передачі (а.с.21 т.1) станом на 01.01.2008р., який окрім передачі Відповідачеві всієї будівлі магазину, вказував про передання також і іншого торгівельного майна (меблів). Наразі Відповідач заперечує приналежність означеного акту приймання-передачі до вказаного вище договору (за яким заявлені вимоги), зазначаючи про те, що такий акт стосувався іншого договору оренди від 01.01.2008р. (а.с.а.с.2-4 т.2), орендарями за якими вказувалися директор Третьої особи та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Цей договір був також підписаний 01.02.2008р. з протоколом розбіжностей (а.с.а.с.18-20 т.1) та визначав об'єктом оренди приміщення магазину загальною площею 218,6кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Згідно із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.10.2001р. (а.с.22 т.1) та реєстраційним написом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, про що зроблено запис в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером №42 від 18.03.2002р. (а.с.22 зворотна сторона т.1) магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований за Позивачем на праві власності згідно рішення Великошишивської сільської ради від 31.10.2001р. (а.с.27 т.2). Із змісту наданих посадовою особою КП БТІ документів технічної інвентаризації (а.с.а.с.93-105 т.1) та додатку до вказаного рішення сільської ради (а.с.28 т.2) вбачається, що загальна площа будівлі цього магазину визначалася розміром 218,6кв.м.
Відповідно до умов розділу 3 зазначеного договору оренди визначені грошові зобов'язання Відповідача із перерахування орендної плати (з урахуванням застережень за протоколом розбіжностей від 22.02.2011р.), зокрема:
· орендна плата сплачується шляхом перерахування на визначений банківський рахунок Орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця (п. 3.1.);
· розмір орендної плати складає 765грн. з урахуванням плати за землю (п.3.2.);
· орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі (п.3.4.). При цьому, обов'язок Орендодавця з передання Орендареві майна протягом 19 діб з моменту підписання договору у належному стані за актом прийому-передачі закріплено п. 2.2.2. договору.
Умовами п. 6.2. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.
Згідно приписів п.6.2 договору за прострочення орендної плати Орендар зобов'язується сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Листом № 214 від 20.11.2008р. (а.с. 23 т.1), отриманим 25.11.2008р. (а.с.24 т.1), Позивач повідомив Відповідача про наявність заборгованості з орендної плати, закінчення строку дій договору 30.12.2008р. та необхідність повернути орендоване майно згідно акту прийому передачі.
В подальшому Позивач неодноразово звертався до Відповідача листами (а.с.а.с.24а, 27, 29, 31 т.1): №223 від 22.12.2008р. (Відповідач отримав 25.12.2008р. - а.с.25 т.1), №95 від 01.06.2009р. (Відповідач отримав 09.06.2009р. - а.с.28.т.1), №213 від 30.12.2009р. (Відповідач отримав 03.01.2010р. - а.с.30 т.1) з повідомленням про сплив строку дій договору та необхідність повернути орендоване майно згідно акту прийому передачі.
У зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за договором оренди у Відповідача утворилась заборгованість за період з 01.02.2008р. по 31.12.2008р. в розмірі 8415,00грн., про стягнення якої разом із нарахованою неустойкою за неповернення майна у період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. в розмірі 36720,00грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи також зобов'язати Відповідача впродовж 10 днів з моменту набрання рішення законної сили звільнити та повернути за актом приміщення, що було передане за актом від 01.02.2008р.
Відповідач та Третя особа проти позову заперечили з підстав, викладених вище. Як вбачається з представлених ними документів згідно договорів оренди нежитлового приміщення від 01.01.2008р. з періодом дії з 01.01.2008р. по 01.06.2009р., та договору від 01.06.2009р. з періодом дії з 01.06.2009р. по 01.06.2011р., а також складених за ними актів приймання-передачі (а.с.а.с.81, 84 т.2), Відповідач орендував і орендує у Третьої особи для розміщення підприємства торгівлі приміщення площею 118,6кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
При цьому, на під твердження здійснення платежів за означеними договорами на користь Третьої особи Відповідачем були представлені платіжні документи (а.с.а.с.85-95 т.2)
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосування наслідків невиконання обов'язку з повернення майна з орендного користування після припинення договору у вигляді сплати неустойки та примушення до звільнення і повернення означеного майна.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.02.2008р.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:
- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;
- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;
- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню), і відсутність (недоведеність) будь-якої з цих умов унеможливлює задоволення позову.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. В свою чергу, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок наймача у разі припинення договору найму (оренди) повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а ч.2 цієї статті встановлює за невиконання означеного обов'язку право орендаря вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення її повернення.
Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених вимог та вказаних норм діючого законодавства підставою виникнення та існування відповідного (захищуваного) суб'єктивного права Позивача на отримання грошових коштів у якості орендної плати та неустойки, а також на повернення об'єкту оренди, є існування відповідних орендних правовідносин з Відповідачем.
При цьому, обов'язковою складовою предмету доказування для Позивача в контексті означених орендних правовідносин з Відповідачем є саме факт передання йому майна в користування за умовами відповідного договору, оскільки за змістом ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України орендна плата є платою саме за користування майном на умовах відповідного договору. Відтак, наявність і можливість користування об'єктом оренди є обов'язковою умовою існування обов'язку із внесення орендних платежів, що у повній мірі узгоджується із ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. В свою чергу, відсутність доказів передання майна Орендареві згідно умов відповідного договору унеможливлює доведеність твердження про прострочення повернення означеного майна таким орендарем після припинення договору та спонукання до такого повернення непереданої речі.
Наразі, виходячи з умов представленого Позивачем договору, обов'язок з передачі майна за актом в оренду Відповідачеві покладений саме на Орендодавця, що у повній мірі узгоджується із змістом ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України.
Між тим, за висновком суду, факт такої передачі Позивачем не доведений, а його посилання з цього приводу на акт приймання-передачі, датований 01.01.2008р. та підписаний Відповідачем із застереженнями 01.02.2008р. (а.с.21 т.1), судом до уваги не приймається, оскільки:
- по-перше, ані згадуваний Позивачем договір оренди від 01.02.2008р., ані протокол розбіжностей до нього не містять застережень про розповсюдження його умов на період, що передував його укладанню у розумінні ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. В свою чергу, з урахуванням дати підписання протоколу розбіжностей до нього з боку Відповідача - 22.02.2008р., такий договір не міг вважатися укладеним в контексті приписів ч.ч.4-6 ст. 181 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 640 і ст. 646 Цивільного кодексу України раніше такої дати (22.02.2008р.) навіть з урахуванням прийняття Орендодавцем всіх зауважень Орендаря. Відтак, обов'язок з передачі майна в оренду за представленим Позивачем договором оренди, на якому ґрунтуються позовні вимоги, не міг виникнути раніше 22.02.2008р., що унеможливлює кваліфікацію акту приймання-передачі станом на 01.01.2008р. (а.с.21 т.1) у якості докази виконання означеного обов'язку;
- по-друге, аналіз змісту акту (а.с.21 т.1), а саме переліку майна, що належить до передачі в оренду, вказує на те, що об'єкт оренди за актом і за договором, датованим 01.02.2008р. (а.с. а.с. 16, 17 т.1) не співпадають, адже такий договір передбачав передачу лише частини приміщень будівлі, тоді як за актом мало передаватися окрім всієї будівлі ще і інше майно.
Суд наголошує, що оскільки заявлені вимоги ґрунтуються на договорі оренди між Позивачем та Відповідачем, датованим 01.02.2008р., факт укладання між ними інших договорів та віднесення до них акту приймання-передачі від 01.01.2008р. не досліджується, адже не стосується предмету розгляду.
При цьому, фактичне перебування певної частини приміщення (118,6кв.м.) в користуванні Відповідача внаслідок відповідних договірних правовідносин із Третьої особою не змінюють викладеної вище позиції суду, беручи до уваги, що доказів спростування правомірності означених договорів у розумінні приписів ст.ст. 204, 215 Цивільного кодексу України (чинного судового рішення про визнання їх недійсними) Позивачем не представлено, а жоден із наявних в справі документів не дає можливості визначити, в якій частині набуте Відповідачем в оренду від Третьої особи майно співпадає із спірним приміщення, враховуючи те, що загальна площа будівлі становить 218,6кв.м.
Суд звертає увагу Позивача на те, що приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило про заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відтак, невиконання обов'язку із передачі об'єкту оренди кваліфікується судом як порушення відповідного зобов'язання з боку Позивача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що має наслідком прострочення кредитора - Орендодавця відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, адже Позивач, не передавши майно Орендарю, унеможливив використання майна останнім відповідно до умов договору, а відтак - і існування правової підстави як для нарахування орендної плати за таке використання, так і для нарахування неустойки і вимоги для повернення непереданого майна.
Як встановлено ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення Позивача у передачі об'єкту в оренду дає підстави для висновку про відсутність прострочення з боку Відповідача як боржника у грошових зобов'язаннях за договором оренди. Відсутність прострочення виконання спірних зобов'язань унеможливлює і їх порушення у розумінні ст. 610 цього Кодексу, а отже - і задоволення позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на рахунок Позивача у повному обсягу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Шахтарського районного споживчого товариства, с. Молодецьке Шахтарський район Донецької області (ідентифікаційний код 01747401) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 8415,00грн., неустойки в розмірі 36720,00грн. та зобов'язання звільнити та повернути майно за актом прийому-передачі.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 21.03.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2011р.
Суддя Попков Д.О.