21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
23 березня 2011 р. Справа 7/27/2011/5003
за позовом: ВКФ "Джоінт трейд", м.Вінниця
до: ТОВ "Тульчинський консервний завод" м.Тульчин, Вінницька область
стягнення 6 930,00 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.
Представники :
позивача: Пінчуков М.О. - директор ВКФ "Джоінт трейд", паспорт серія НОМЕР_1 виданий 17.06.1998 року.
відповідач: Залізняк В.А. - директор ТОВ "Тульчинський консервний завод", витяг з протоколу № 9 від 12.04.2008 року зборів засновників ТОВ "Тульчинський консервний завод", паспорт серія НОМЕР_2 виданий 22.11.1995 року.
ВКФ "Джоінт трейд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський консервний завод" про стягнення 6 930,00 грн..
Ухвалою від 18.02.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/27/2011/5003 та призначено до розгляду на 03.02.2011 року.
02.03.2011 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване хворобою директора підприємства.
Ухвалою від 03.03.2011 року з урахуванням неявки представників сторін (поданим клопотанням), ненаданням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено до 23.03.2011 року.
У відзиві поданому відповідачем 23.03.2011 року останній позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити посилаючись на безпідставність заявленого позову.
Також у відзиві відповідач вказує на те, що після порушення провадження у справі ним було здійснено відвантаження продукції відповідачу.
За відсутності поданого представниками сторін клопотання розгляд справи здійснюється без застосування засобів технічної фіксації.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тульчинський консервний завод" (надалі - Продавець) і Підприємством ВКФ "Джоінт-трейд" був укладений договір купівлі-продажу № 3 від 14.10.2010 року.
Відповідно д п.1.1. Договору продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю дрова твердих порід дерев (дуб, габ, ясен)- колоті, для розпалювання (далі - товар), розміром - 30 см. (довжина), 10 см.- 20см. (товщина) колоті на дві- три частини, з пакуванням у піддони з обрешіткою (Піддони: 120 см х 80 см, висота обрешітки 220 см.), а покупець прийняти товар і оплатити на умовах даного договору.
Кількість товару зазначається у товарній накладній, що є невід'ємною частиною договору. До товарної накладної можуть додаватись накладна та специфікація відповідного лісгоспу, де Продавцем проводилась закупка деревини- для подальшого оформлення Покупцем всіх необхідних сертифікатів, що пов'язані з експортом даного виду товару (п.2.1. Договору).
Ціна товару встановлюється у розмірі 495 грн. ( в т.ч. ПДВ) за один піддон упакованих дров, що дорівнює 2 складометрам у піддоні. Вартість піддону входить до ціни товару. Ціна може бути переглянута за домовленістю сторін, про що зацікавлена сторона повинна попередити іншу сторону письмово, не пізніше ніж за два тижні до моменту зміни ціни (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору оплата товару здійснюється Покупцем за ціною, зазначеною в товарній накладній, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця по факту здачі-приймання товару, а саме в день передачі товару. Можливо, а також готівкою на р/р Продавця.
Датою передачі товару вважається дата одержання товару на складі Покупця (дата оформлення товарної накладної). Право власності на товар переходить до Покупця в момент здійснення оплати за товар (п.3.2.Договору).
Товар вважається прийнятим за :
- кількістю місць - згідно з кількістю місць, зазначених у накладній;
- якістю - згідно з п.п.1.1. та супровідними документами зазначеними в п.п.2.1.
Позивач перерахував кошти на рахунок відповідача як попередню оплату за дрова паливних твердих порід згідно договору. Перерахування коштів позивачу підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 25.11.2010 року № 214 (6930,00 грн.).
Отже сума боргу відповідача становить - 6930,00 грн..
На адресу ТОВ "Тульчинський консервний завод" позивачем було надіслано повідомлення № 390 від 21.12.2010 року з вимогою поставити оплачену продукцію та вимогу № 390/2 від 24.12.2010 року з вимогою погасити борг в сумі 6930,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ВКФ "Джоінт трейд", посилаючись на неналежне виконання умов договору, а саме поставку продукції неналежної якості.
У відповіді на повідомлення та вимогу відповідач вказує на готовність товару для відвантаження продукції в будь-який прийнятний для позивача час (лист від 11.01.2011 року).
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 390/3 від 12.01.2011 року з вимогою негайного погашення боргу, який утворився внаслідок поставки товару по договору від 14.10.2010 року № 3.
Також судом встановлено, що відповідачем 26.02.2011 року відвантажено позивачу продукцію обумовлену договором на суму 6930,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.02.2011 року № 01 та довіреністю серія ЯМЗ № 512883.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору від 14.10.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як зазначено в ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.674 ЦК України).
Правові наслідки передання товару неналежної якості зазначені в ст.678 ЦК України, зокрема покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду позивач не подав до суду доказів в підтвердження правомірності заявленого позову.
При цьому суд виходив з наступного.
Як вбачається спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неналежної якості продукції, які мав поставити відповідач позивачу.
Виходячи з наведених вище приписів норм матеріального права, покупець, з поміж іншого, має право у разі істотного порушення вимог щодо якості товару відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (ст.678 ЦК України).
Разом з тим, належних та допустимих доказів того, що продукція була неналежної якості позивачем не надано.
Наданий позивачем акт від 03.12.2010 року в якості доказу неналежної якості продукції оцінюється судом критично, оскільки він не відповідає вимогам встановленим Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1996 року.
Враховуючи те, що ВКФ "Джоінт трейд" не довело того, що відповідач допустив істотні відхилення щодо якості продукції суд дійшов висновку про недоведеність позовної вимоги в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення останнього.
Відмовляючи в позові судом враховано те, що в договорі сторонами не було чітко обумовлено вимог щодо якості товару, а також те, що позивачем після порушення провадження у справі отримано продукцію на суму здійсненої попередньої оплати.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог встановлених ст.49 ГПК України.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 березня 2011 р.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.