Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847
Іменем України
«24 »березня 2011 року Справа №17/75/10(6/114)
За ПОЗОВОМ: Закритого акціонерного товариства „Чернігівська фабрика лозових виробів”
14000, АДРЕСА_3
До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
14000, АДРЕСА_1
ТРЕТІ ОСОБИ на стороні Відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Чернігівська міська рада
14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7
2. Виконавчий комітет Чернігівської міської ради
14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7
3. Комунальне підприємство “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”
14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 33
4. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області
14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 21-А
5. ОСОБА_2
14000, АДРЕСА_2
Про визнання права власності
Головуючий суддя Кушнір І.В.,
судді Бобров Ю.М., Фетисова І.А.
Від Позивача: не з'явився.
Від Відповідача: не з'явився.
Від Третьої особи-1: Вовк П.І. -начальник юр. відділу, дов.№3-15/889 від 14.10.10р.
Від Третьої особи-2: Вовк П.І. -начальник юр. відділу, дов.№3-15/889 від 14.10.10р.
Від Третьої особи-3: не з'явився.
Від Третьої особи-4: не з'явився.
Від Третьої особи-5: не з'явився.
У судовому засіданні присутній прокурор відділу прокуратури області Копистко Н.В., посвідчення №78 від 11.10.2010р.
Закритим акціонерним товариством „Чернігівська фабрика лозових виробів” подано позов до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання за першим права власності на об'єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі за літерою Е-1, загальною площею 443,00 кв.м., що складається з двох приміщень, а саме склад №1 (літера Е-1) загальною площею 183,9 кв.м. та склад №2 (літера Е1-1) загальною площею 259,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_3.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 року у справі № 6/114 позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2010 року скасовано рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 року у справі № 6/114 за позовом: Закритого акціонерного товариства „Чернігівська фабрика лозових виробів” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності.
Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою заступника голови господарського суду Чернігівської області від 24.03.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кушнір І.В., судді -Бобров Ю.М., Фетисова І.А.
Ухвалою суду від 26.03.2010р. справу прийнято до провадження за №17/75(6/114).
Ухвалою суду від 26.03.10р. залучено до участі у справі в якості якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:
1 - Чернігівську міську раду,
2 - Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,
3 - Комунальне підприємство “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”,
4 - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області.
Ухвалою суду від 20.04.10р. залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_2.
Ухвалою суду від 12.05.10р. провадження у справі було зупинено до отримання результатів експертизи, проведення якої було доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 12.03.11р. провадження у справі поновлено.
Відповідач відзиву на позов не надав, у судові засідання не з'явився, ухвала про прийняття справи до розгляду була отримана Відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи, ухвали про відкладення розгляду справи та поновлення провадження у справі повернулися без вручення адресату з відміткою: “за закінченням терміну зберігання”.
Наданим в судовому засіданні 30.06.09р. відзивом Відповідач позовні вимоги визнав з тих підстав, що відповідно до договору купівлі - продажу №24/06-1 від 22.06.2009р. та №25/06-1 від 25.06.2009р. Позивач купив у Відповідача будівельні матеріали вартістю 289405,52 грн. (накладна №2406003 від 24.06.2009р.) та вартістю 65477,87 грн. ( накладна №2506001 від 25.06.2009р.) та які були придбані останнім 10.01.2008р. у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (накладна №1001003 від 11.01.2008р.) і витрачені на будівництво будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується кошторисом витрат відповідача на будівництво.
За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації, та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.
Треті особи проти позову заперечили.
До початку судового засідання 24.03.11р. від Позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника.
З приводу даного клопотання суд відмічає наступне.
Статтею 28 ГПК України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін і третіх осіб у господарському суді.
Згідно абзацу п'ятого підпункт 3.6 пункту 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” за N02-5/289 від 18.09.97р.:
«Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу -підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав до клопотання як доказів перебування представника у відрядженні, так і доказів неможливості направлення у судове засідання іншого повноважного представника.
Крім того, згідно ч.ч.1,3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України:
«Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.»
Відповідно до ч.1 ст.21 даного Кодексу:
«Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.»
Встановлений ст.69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк розгляду справи закінчується 25.03.11р.
Відкласти розгляд справи в межах даного строку не представляється можливим.
Клопотань від Позивача чи Відповідача про продовження строку розгляду справи до початку судового засідання 24.03.11р. не надійшло.
Можливість продовження даного строку судом самостійно вищевказаною статтею 69 ГПК не передбачена.
Доказів неможливості надати свої пояснення по справі завчасно до даного судового засідання Позивачем суду також не представлено.
В попередніх судових засіданнях Позивачем були надані свої пояснення та докази по суті справи.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що клопотання Позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, призведе лише до безпідставного порушення строку розгляду справи, а тому не підлягає задоволенню, а неявка представника Позивача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача та Третіх осіб, суд,
Закрите акціонерне товариство „Чернігівська фабрика лозових виробів” є власником земельної ділянки площею 0,8843 га, розташованої у АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за №3745 від 09.08.2007р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №880740 від 29.11.2007р., який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №12.
Цільове призначення земельної ділянки -для експлуатації будівель та споруд промислового призначення.
20.12.2007р. між ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” (орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки Р-2Л, за умовами якого перший надає, а другий приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0690 га, що належить орендодавцю на праві власності, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, під встановлення тимчасових металевих конструкцій (ангару) не пов'язаних з землею.
В договорі, зокрема, зазначено, що на земельній ділянці не знаходиться будь-які об'єкти нерухомого майна (споруди, будівлі) (п. 2.2); земельна ділянка передається в оренду для встановлення тимчасових металевих конструкцій і використовується виключно до її цільового призначення -для експлуатації будівель та споруд промислового призначення (п.п.5.1.-5.2.) орендар зобов'язаний не проводити без письмової згоди орендодавця будь-яких будівельних робіт необумовлених даним договором (п.9.1).
Договір укладено на 10 календарних місяців до 20.09.2008р.
Згідно Акту приймання-передачі від 20.12.2007р. позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування за плату земельну ділянку площею 0,0690 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Порушуючи умови договору оренди, відповідач самовільно збудував на орендованій земельній ділянці об'єкт нерухомості -одноповерхову будівлю (склад), загальною площею 443,00 кв.м., що складається з двох приміщень, а саме склад №1 (літера Е-1) загальною площею 183,9 кв.м. та склад №2 (літера Е1-1) загальною площею 259,1 кв.м., що підтверджується інвентаризаційною справою Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації №52 по АДРЕСА_3, в якій на плані та експлікації під літерою „Е-1” зазначено самочинно збудований будинок -склад площею 443,00 кв.м.
На підставі п.7.2 договору оренди від 20.12.2007р., який передбачає право орендодавця на дострокове розірвання договору в разі невиконання орендарем умов використання земельної ділянки, позивач направив відповідачу лист-вимогу №20/05-4 від 21.05.2008р. з повідомленням про розірвання договору оренди земельної ділянки та вимогою про передачу права власності на самовільно збудовану відповідачем на земельній ділянці будівлю площею 443,00 кв.м.
31.05.2008р. згідно Акту прийому - передачі орендар передав, а орендодавець прийняв земельну ділянку площею 0,0690 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 і належить орендодавцю на праві власності.
В п.5 акту прийому -передачі від 31.05.2008р. зазначено, що земельна ділянка, яка передається від орендаря орендодавцю, має на собі самочинно забудовані орендарем будівлі, зокрема, одноповерхову капітальну будівлю загальною площею 443,00 кв.м. (позначена на схематичному плані літерою Е-1).
У відповіді №35 від 30.05.2008р. на лист - вимогу від 21.05.2008р. підприємець ОСОБА_1 не визнає за Позивачем право власності на самочинно збудовані першим будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, зокрема, на будівлю, позначену в інвентарній справі літерою Е-1, оскільки, як зазначено у відповіді, „на будівництво вказаних будівель мною було витрачено значні кошти”.
В ході першого судового розгляду Відповідач позовні вимоги визнав з тих підстав, що відповідно до договору купівлі - продажу №24/06-1 від 22.06.2009р. та №25/06-1 від 25.06.2009р. позивач купив у відповідача будівельні матеріали вартістю 289405,52 грн. (накладна №2406003 від 24.06.2009р.) та вартістю 65477,87 грн. ( накладна №2506001 від 25.06.2009р.) та які були придбані останнім 10.01.2008р. у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (накладна №1001003 від 11.01.2008р.) і витрачені на будівництво будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується кошторисом витрат відповідача на будівництво.
Досліджуючи позовні вимоги та представлені докази суд відмічає наступне.
Згідно ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України:
«1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.»
Цільове призначення земельної ділянки -для експлуатації будівель та споруд промислового призначення, а не для їх будівництва.
Будь-яка проектно-кошторисна чи дозвільна документація на спірну будівлю відсутня.
Таким чином, спірна будівля є самочинним будівництвом.
Відповідно до ч.ч.5,7 ст.376 Цивільного кодексу України:
«5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.”
З викладеного вбачається, що визнати право власності на самочинне будівництво суд може за наявності наступних підстав:
1. Дане самочинне будівництво не суперечить суспільним інтересам.
2. Дане самочинне будівництво не порушує права інших осіб.
3. При здійсненні даного самочинного будівництва не допущено істотне порушення будівельних норм і правил, що, в свою чергу, може створити аварійну чи іншу небезпеку експлуатації даної будівлі та загрозу життю та здоров'ю осіб, що використовують дану будівлю, та осіб, що працюють чи проживають поряд з земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля.
Враховуючи вищевикладене та вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.10р., які відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, ухвалою суду від 26.03.10р. залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача:
1. Чернігівську міську раду та Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, як органи місцевого самоврядування, наділені правом представляти інтереси територіальної громади м. Чернігова (суспільні інтереси), приймати від її імені рішення, зокрема і щодо земель територіальної громади, та надавати дозволи на будівництво об'єктів містобудування;
2. Комунальне підприємство “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”, як орган, на який покладено функції по проведенню технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості;
3. Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області, як державний орган, на який покладено здійснення контрольних функцій в сфері будівництва,
та витребувано від них письмове пояснення чи заперечення по суті позову з наданням відповідних доказів.
Представником Чернігівської міської ради та виконкому в судовому засіданні 20.04.10р. надано письмові пояснення, у яких зазначено, що земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, та перебуває у приватній власності Позивача, станом на 01.04.10р. межує з земельною ділянкою, що знаходиться в користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Зірка” (юридична адреса: АДРЕСА_3) на підставі рішення Чернігівської міської ради від 23.06.09р. та земельною ділянкою, що передана у приватну власність ОСОБА_2 АДРЕСА_4, на підставі рішення Чернігівської міської ради від 30.03.10р.
Як вбачається зі схеми земельної ділянки, зазначеної в додатку №1 до договору оренди №Р-2Л від 20.12.2007р., та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №880740 від 29.11.07р. зі схемою, спірна будівля, побудована на земельній ділянці, переданій в оренду згідно договору оренди земельної ділянки №Р-2Л від 20.12.07р., знаходиться в тій частині земельної ділянки, що належить позивачу, яка межує з землями міської ради (точки Ж, Е на вищевказаних схемах), тобто Чернігівська міська рада в даному випадку, крім вищевказаного, виступає і суміжним землекористувачем.
Крім того, з наданої Чернігівською міською радою технічної документації щодо земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_2 АДРЕСА_4, на підставі рішення Чернігівської міської ради від 30.03.10р., вбачається, що дана земельна ділянка ОСОБА_2 межує з частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, та перебуває у приватній власності Позивача, на якій знаходиться спірна будівля.
На підставі викладеного, ухвалою суду від 20.04.10р. залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_2.
Стосовно порушення самочинним будівництвом суспільних інтересів територіальної громади м. Чернігова, Чернігівською міською радою зазначено наступне.
Стаття 24 Закону України “Про планування і забудову територій” регулює порядок вирішення питань забудови земельної ділянки. Відповідно до ч. 3 цієї статті орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.
Позивачем не надано доказів того, що спірне самочинне будівництво відповідає будівельним нормам і правилам, місцевим правилам забудови населеного пункту та містобудівній документації.
Тобто Чернігівська міська рада та виконком даними поясненнями фактично заперечили проти позовних вимог Позивача.
В письмових поясненнях представника Чернігівської міської ради та виконкому, наданих в судовому засіданні 12.05.10р., зазначено наступне.
Рішенням сімнадцятої сесії п'ятого скликання Чернігівської міської ради від 31 травня 2007 року «Про правила забудови та використання території м. Чернігова (коригування)» затверджено Правила забудови та використання території м. Чернігова (коригування). Дані Правила розроблені з метою забезпечення ефективної реалізації Генерального плану розвитку м. Чернігова.
План зонування є складовою частиною Правил і призначений для відображення на карті міста меж функціональних зон, відносно яких встановлюються переважні та допустимі види забудови і використання, а також єдині умови та обмеження у відповідності до затвердженого Генерального плану та іншої містобудівної документації.
Відповідно до розділу 1.6. зазначених вище Правил, розміщення нового будівництва, реконструкція, ремонт (в тому числі з добудовою та перебудовою) будинків і споруд, використання земель, виділення земельних ділянок, зміна цільового призначення земельних ділянок у кожній зоні повинні відповідати вимогам та обмеженням, встановлених для цієї зони Правилами.
Спірне самочинне будівництво розміщено в зоні Ж-1-р (житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови), яка встановлює переважні дозволені та допустимі види забудови та використання земельних ділянок, зокрема, будівлі та споруди інженерно-технічної інфраструктури для обслуговування зони, невеликі виробничі, комунальні, складські об'єкти, які не мають екологічних обмежень. Однак, залишається невідомим цільове призначення спірної самочинно збудованої будівлі. При використанні самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна в межах дозволених та допустимих видів забудови та використання земельних ділянок інтереси територіальної громади не порушуються.
У судовому засіданні 12.05.10р. представником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області надані наступні пояснення.
Відповідно до п.1.2 ДБН А.3.1-5-96 ”Організація будівельного виробництва” до початку виконання будівельно-монтажних (в тому числі підготовчих) робіт на об'єкті замовник повинен одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт а органах державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому ДБН А.3.1-2-93 ”Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, передати підрядній організації будівельний майданчик і оформлені у встановленому порядку документи, необхідні для його повноцінного використання.
Згідно п.3.2 ДБН А.3.1-5-96 ”Організація будівельного виробництва” будівельно-монтажні роботи повинні здійснюватись у відповідності з затвердженими проектами організації виробництва і проектами виконання робіт. Відхилення від рішень цих проектів повинні бути погоджені з організаціями, що розробили і затвердили ці проекти, а також з органами державного пожежного нагляду -у питаннях, що належать до їх компетенції.
Будівельно-монтажні роботи на об'єкті виконані самовільно без одержання дозволу на виконання будівельних робіт та без належної розробленої, погодженої та затвердженої проектно-кошторисної документації, що призвело до невиконання зазначених норм.
Відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України “Про планування і забудову територій” державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
На думку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області, спірна будівля збудована з істотним порушенням державних будівельних норм, тобто інспекція також фактично заперечили проти позовних вимог Позивача.
У судовому засіданні 12.05.10р. представником Позивача заявлене клопотання про призначення по справі судово-будівельної експертизи з питання відповідності самочинно збудованої будівлі державним будівельним нормам, проведення якої Позивач просить доручити Чернігівській регіональній торгово-промисловій палаті. Оплату експертизи покласти на Позивача.
Представники Третіх осіб та Прокурор визнали за доцільне призначення даної експертизи, залишивши на розсуд суду визначення експертної установи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.41 Господарського процесуального Кодексу України:
“Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, Господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.”
Враховуючи вищезазначений судом предмет доказування по даній справі, пояснення Позивача та заперечення Прокурора та Третіх осіб на позов, ухвалою суду від 12.05.10р. у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експертів поставлені питання:
· Чи є визначена в інвентаризаційній справі Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації №52 будівля за літерою Е-1, загальною площею 443,00 кв. м., що складається з двох приміщень, а саме склад №1 (літера Е-1) загальною площею 183,9кв. м. та склад №2 (літера Е1-1) загальною площею 259,1 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_3, об'єктом нерухомості?
· Чи відповідає дана будівля вимогам державних будівельних норм (ДБН)? Якщо не відповідає, то які є відступи чи порушення вимог ДБН? Чи є дані відступи та порушення істотними та чи не створюють аварійну чи іншу небезпеку експлуатації даної будівлі та загрозу життю та здоров'ю осіб, що використовують дану будівлю, та осіб, що працюють чи проживають поряд з земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля?
· Чи можлива експлуатація даної будівлі як складів?
Відповідно до п.5. ухвали суду від 12.05.10р. витрати по оплаті експертизи були покладені на Позивача.
10 березня 2011 року до суду надійшов лист Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №24/7-2295-2296-ц, в якому зазначено, що на протязі трьох місяців, станом на 09.03.2011 року кошти за виконання експертизи до відділення не надходили. У телефонній розмові, яка відбулася 09.03.11р., головний бухгалтер ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” повідомила, що оплату за проведення експертизи підприємство не проводитиме.
На підставі викладеного матеріали справи №17/75/10(6/114) повернуті до господарського суду Чернігівської області, а ухвала суду від 12.05.10р. залишена без виконання.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи невиконання Позивачем вимог суду по оплаті експертизи, що призвело до неможливості всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а саме вищевизначеного судом предмету доказування, суд доходить висновку, що Позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначене в позові самочинне будівництво не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб, при його здійсненні не допущено істотне порушення будівельних норм і правил, що, в свою чергу, може створити аварійну чи іншу небезпеку експлуатації даної будівлі та загрозу життю та здоров'ю осіб, що використовують дану будівлю, та осіб, що працюють чи проживають поряд з земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля, як це вимагається ч.ч.5,7 ст.376 Цивільного кодексу України.
Посилання Позивача, що у серпні 2009 року при реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за заявою начальника КП ”Чернігівське МБТІ” прокуратурою м.Чернігова здійснювалась перевірка обставин прийняття рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009р. у справі №6/114, за результатами якої не було виявлено у спірних правовідносинах порушень або загрози порушень державних інтересів, судом не приймаються, оскільки органи прокуратури не є експертними установами з питань дослідження будівель на предмет їх відповідності будівельним нормам і правилам.
Крім того, суд відмічає наступне.
В постанові Вищого господарського суду України від 16.02.10р., вказівки якого відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, було зазначено, що приймаючи рішення, господарський суд не дослідив наявності у Позивача прав на звернення до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності, не встановив, які саме дії Відповідача порушували б права або інтереси Позивача та зумовили право Позивача на звернення до господарського суду згідно ст.1 ГПК України.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З даного приводу, в судовому засіданні 12.05.10р. представником Позивача надані письмові пояснення, в яких зазначено наступне.
Звернення ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” до суду, визначивши Відповідачем ФОП ОСОБА_1, було зумовлено тим, що саме внаслідок порушення Відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №Р-2Л від 20.12.2007р. на земельній ділянці, яка належить ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” було зведено об'єкт нерухомості.
Відповідач всупереч взятого на себе зобов'язання та в порушення вимог законодавства, без будь-якої згоди Позивача, самочинно збудував на зазначеній земельній ділянці одноповерхову капітальну будівлю, визначену на схематичному плані літерою „Е-1” (на генеральному плані позначено літерами Е та Е1), загальною площею 443,0 кв. м, чим порушив майнові права Позивача на земельну ділянку, передану йому в строкове користування.
ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” є власником земельної ділянки площею 0,0690 га, розташованої у АДРЕСА_3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 29.11.2007р. Об'єкт нерухомості був збудований без згоди власника земельної ділянки, чим було порушено права Позивача стосовно прав на земельну ділянку. До звернення до суду ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” було проведено інвентаризацію об'єкта нерухомості органом бюро технічної інвентаризації, при цьому встановлено місцезнаходження об'єкту нерухомості, а також його інженерні характеристики. При передачі у власність земельної ділянки до ЗАТ „Чернігівська фабрика лозових виробів” не встановлено будь-яких обмежень щодо користування земельною ділянкою. Збудований об'єкт нерухомості відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, а саме: ”для експлуатації будівель та споруд промислового призначення”.
З викладеного пояснення вбачається, що в ньому йдеться про порушення прав Позивача як власника саме земельної ділянки, а не як власника спірної будівлі.
Крім того, наданим в судовому засіданні 30.06.09р. відзивом Відповідач позовні вимоги визнав з тих підстав, що відповідно до договору купівлі - продажу №24/06-1 від 22.06.2009р. та №25/06-1 від 25.06.2009р. Позивач купив у Відповідача будівельні матеріали вартістю 289405,52 грн. (накладна №2406003 від 24.06.2009р.) та вартістю 65477,87 грн. ( накладна №2506001 від 25.06.2009р.) та які були придбані останнім 10.01.2008р. у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (накладна №1001003 від 11.01.2008р.) і витрачені на будівництво будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується кошторисом витрат відповідача на будівництво.
Таким чином Позивачем не доведено наявності спору саме з Відповідачем (внаслідок дій останнього) ні щодо будівлі -як цілісного об'єкту нерухомості, ні щодо будівельних матеріалів, з яких спірна будівля побудована, а отже і наявності права на звернення до суду з позовом саме до ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності на дану будівлю.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.376,392 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Головуючий суддя І.В. Кушнір
Судді Ю.М. Бобров
І.А. Фетисова
Повний текст рішення складено 25 березня 2011 року.
Головуючий суддя І.В. Кушнір
Судді Ю.М. Бобров
І.А. Фетисова
25.03.11