29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" березня 2011 р.Справа № 9/5025/287/11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
м. Хмельницький
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ
про визнання недійсним договору кредиту № 880/448-РКМ 381 від 12 грудня 2006 року
Суддя Олійник Ю.П.
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Кеба А.С. за дов. від 04.10.10
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним укладений з відповідачем договір кредиту №880/448-РКМ 381 від 12.12.06. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за договором кошти були видані позивачу у доларах США, що є порушенням ст. 192, 533 ЦК України, ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Посилається на те, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачена видача НБУ індивідуальних та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій. При цьому індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерези дентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема, індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Тому індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разо вої валютної операції і видаються лише юридичним особам. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затв. постановою Правління НБУ від 14.10.04 N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або одержувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями) та у випадках, передбачених законами України. Звертається увага, що згідно з п.1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затв. постановою Правління НБУ від 30.05.07 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Відповідно до п. 6.2. Правил фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у разі сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно з п. 6.3. зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Зазначається, що згідно із статі 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч,1 статі 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Умови укладеного між сторонами договору кредиту суперечать вимогам ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Правилам використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.07 № 200, тому його належить визнати недійсним.
Позивач, повідомлений про розгляд справи, що підтверджується Реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, у судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника у судове засідання не направив. Тому спір вирішується за наявними у справі доказами.
Відповідач у запереченні на позов та представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки в момент вчинення правочину сторонами були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України. Звертається увага на п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затв. Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 №483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за №1429/10028, в якому визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Зазначається про безпідставність посилання позивача на ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, оскільки на даний час та на момент видачі кредитних коштів в іноземній валюті не існує жодного нормативного документу, правовий аналіз яких дає підстави вважати укладену кредитну операцію такою, що проведена відповідачем з порушенням меж встановлених діючим законодавством.
Представником відповідача повідомлено про ліквідацію Хмельницької філії ПАТ „Укрсоцбанк”, у зв'язку з цим найменування відповідача зазначається- Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” м. Київ згідно наданих відповідачем доказів. При цьому згідно Положення про Хмельницьке відділення відповідача останнє не може виступати від імені юридичної особи в суді в якості відповідача.
Відповідачем у судовому засіданні подано заяву про застосування в порядку ст.267 ЦК України строку позовної давності. При цьому представник відповідача посилається на те, що з моменту укладення спірного договору 3-х річний строк позовної давності закінчився, що є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами підписаний договір кредиту від 12.12.06 №880/448-РКМ 381, згідно якого відповідач, як кредитор, надає позивачу, як позичальнику, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 150000,00 доларів США зі сплатою 14% річних та з наступним графіком погашення суми основної заборгованості. При цьому 16.12.99 АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” видана ліцензія №5 на здійснення операцій згідно переліку, зокрема на неторгівельні операції з валютними цінностями. 29.12.01 банку видана банківська ліцензія №5 на здійснення банківських операцій. 21.09.09 банку наданий Дозвіл №5-3 на право здійснення операцій, визначених Законом України „Про банки та банківську діяльність”, зокрема, на операції з валютними цінностями. 29.06.10 ПАТ „Укрсоцбанк” видана банківська ліцензія №5 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” та Дозвіл від 29.06.10 №5-3 , згідно якого останній має право здійснювати операції з валютними цінностями.
Згідно з п.3. ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем у судовому засіданні подано заяву про застосування в порядку ст.267 ЦК України строку позовної давності.
Згідно із ст.ст. 256 та 257 Цк України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Спірний договір підписаний від імені АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” Мельковою Л.В. згідно довіреності від 16.11.06 та 3.11.06, які надані в матеріали справи, а також безпосередньо позивачем. Відповідно позивач знав про підписання спірного договору з 12.12.2006р., тобто позов подано до суду із спливом 3-х років.
Згідно з ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин у позові належить відмовити.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, СУД
У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ про визнання недійсним договору кредиту №880/448-РКМ 381 від 12 грудня 2006 року відмовити.
Суддя Ю.П. Олійник
Повне рішення складене і підписане 14.03.11
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи, 2 - позивачу, 3 -відповідачу