29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" березня 2011 р.Справа № 11/16/1302
За позовом 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці, Хмельницької області,
2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дунаївці, Хмельницької області
до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" с. Мушкутинці, Дунаєвецького району;
2. фермерського господарства „Січ”, с. Січенці Дунаєвецького району
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький
про 1. розірвання договору визнання і взаємозаліку, укладеного 18.10.2006р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони та Фермерським господарством „Січ”
2. стягнення з ТОВ „Дунаєвецька МТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень, в рівних частках. (в частині стягнення з ТОВ „Дунаєвецька МТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень, в рівних частках)
Суддя Радченя Д.І.
Представники сторін:
від позивача 1: ОСОБА_4 за дов. від 13.12.2010 р.;
від позивача 2 : не з'явився;
від відповідача 1: Шелест В.О. за дов. від 01.02.2011 року;
від відповідача 2: Шелест В.О. керівник ФГ „Січ”;
від третьої особи: не з'явився.
В судовому засіданні 10.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.01.2010р. у справі №16/1302 відмовлено в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дунаївці Хмельницької області) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Дунаївці Хмельницької області) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" (с. Мушкутинці Дунаєвецького району Хмельницької області) та фермерського господарства "Січ" (с. Січенці Дунаєвецького району Хмельницької області) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Хмельницький) про розірвання договору визнання і взаємозаліку, укладеного 18 жовтня 2006р. між ТОВ "Дунаєвецька МТС" та фізичною особою - ОСОБА_1, фізичною особою ОСОБА_2, з іншої сторони та фермерським господарством "Січ", як поручителем та про стягнення з ТОВ "Дунаєвецька МТС" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 433 000 грн. м.Дунаївці, Хмельницької області.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. зазначене рішення господарського суду Хмельницької області від 29.01.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.01.2010 р. у справі № 16/1302 скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" заборгованості у розмірі 433 000,00 грн., справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області, в іншій частині постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 29.01.2010 р. у справі № 16/1302 залишено без змін.
Отже предметом спору по даній справі відповідно до заяви позивачів вх.№ 01-24\7994 від 07.08.2009 року, яка ухвалою суду від 07.08.2009 року прийнята ( аркуш справи 70-71, 73-74 том. № 1) є вимога про „стягнення з відповідача № 1 ТОВ „Дунаєвецька МТС” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_2 м.Дунаївці заборгованості за договором визнання і взаємозаліку від 18 жовтня 2006 року 433000 грн. солідарно.”.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколу розподілу справ між суддями від 18 січня 2011 р. дану справу в цій частині передано на новий розгляд судді Радчені Д.І.
Ухвалою суду від 20 січня 2011 року суддею Радченя Д.І. дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні суду з викликом повноважних представників сторін.
Розгляд справи відкладався з різних причин.
В ході розгляду справи 10.02.2011 р. на адресу суду надійшло клопотання третьої особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький, про розгляд справи без його участі, при цьому підтримує позовні вимоги позивачів.
Аналогічне клопотання про розгляд справи за його відсутності надійшло 14.02.2011 р. від другого позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дунаївці, у якому зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, однак через неможливість прибути в судове засідання за викликом, просить суд слухати справу без його участі.
Прибулий у судове засідання повноважний представник першого позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та наполягав на їх задоволенні, вважає заявлений позов обґрунтованим підтверджений належними доказами і таким, що підлягає задоволенню, при цьому звертає увагу суду на те, що строк позовної давності в частині стягнення з першого відповідача суми 43000 грн. не збіг оскільки саме підписання договору від 18.10.2006 року зі сторони ТОВ „Дунаєвецька МТС” є фактичним визнанням перед ПП ОСОБА_3 заборгованості та факт відступлення права вимоги позивачам.
Повноважний представник першого відповідача ТОВ "Дунаєвецька МТС" в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи тим, що дії позивачів за участі ПП ОСОБА_3, який по даній справі залучений в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, спрямовані на рейдерське, незаконне захоплення цілісного майнового комплексу комбікормового заводу в с.Мушкутинці, Дунаєвецького району, власником якого є ТОВ „Дунаєвецька МТС” м.Дунаївці, Хмельницької області, посилаючись на доводи, викладені у письмових пояснення по даній справі.
Другий відповідач - ФГ „Січ” с.Січенці, Дунаєвецького району у письмовому поясненні по справі вх. № 01-24/2085/11 від 09.03.2011 року та його керівник в судовому засіданні Шелест В.О., який на час виникнення спірних правовідносин одночасно був як керівником ТОВ „Дунаєвецька МТС” так і головою ФГ „Січ” , заперечує проти позову, вважає дії позивачів та ПП ОСОБА_3 такими, що спрямовані на незаконне рейдерське, захоплення цілісного майнового комплексу комбікормового заводу, розташованого в с.Мушкутинці, Дунаєвецького району, власником якого є ТОВ „Дунаєвецька МТС” м.Дунаївці, Хмельницької області. Щодо вимоги про стягнення з ФГ „Січ” 433000 грн. як з поручителя по договору від 18.10.2006 року вважає такими, що не відповідають дійсності та спростовуються зібраними у даній справі доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
Позивачі по справі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію відповідно НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС”, гр. ОСОБА_1 та гр.ОСОБА_2 та фермерським господарством „Січ” як поручителем, було укладено договір визнання і взаємозаліку б/н, предметом якого є „взаємозалік боргових зобов'язань по наступним правочинам: договір уступки права вимоги від 14.08.2006р. та мирової угоди від 02.10.2006р., затвердженої рішенням третейського суду від 03.10.2006р. з погашенням залишку заборгованості в розмірі 56 000,00 грн.”
Згідно п.п.2.1.1-2.1.4 договору, ТОВ „Дунаєвецька МТС” зобов'язувалась: „визнати безумовно чинним договір відступлення права вимоги від 14.08.2006р., за яким товариство визнало правомірність переуступки свого боргового зобов'язання у розмірі 433 000,00 грн. перед своїм кредитором по згаданому договору на користь гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1; визнати безумовно чинною та виконаною належним чином і повністю мирову угоду від 02.10.2006р., яка укладена від імені товариства „Дунаєвецька МТС” представником, затверджену рішенням третейського суду від 03.10.2006р., за якою товариство передало у власність в рівних частках гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 майно, зазначене в п. 1 згаданої мирової угоди на суму 377 000,00 грн.; сплатити різницю, що залишилась по взаємозаліку зобов'язань сторін, що випливають із правочинів, згаданих в п.1 цього договору в розмірі 56 000,00 грн. у строк до 10.12.2006р.; сплатити поручителю винагороду в сумі 1% від зазначеної в п. 1 договору суми основного боргу.”
Відповідно п.п.2.2.1-2.3.3 даного договору, гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1 зобов'язувались перед товариством: „визнати безумовно чинним правочини, про які йдеться в пунктах 2.1.1 та вважати суму, що залишилась по взаємозаліку зобов'язань сторін, що випливають з правочинів, згаданих в п.1 цього договору в розмірі 56 000,00 грн. повним погашенням зобов'язань товариства „Дунаєвецька МТС” перед гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1, після її сплати.
Сторони погодили, що поручитель зобов'язується перед іншими сторонами по цьому договору в повному обсязі, включаючи оплату збитків і штрафних санкцій, сплатити гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 за товариство суму в розмірі 56 000,00 грн. Отримавши вимогу по оплаті від сторін цього договору, повідомити про цей факт товариство протягом трьох днів від дня одержання вимоги. Бути зобов'язаним як поручитель до 30 серпня 2007р. включно. (п.п. 2.3.1-2.3.3 договору).
14.08.2006 р. між приватним підприємцем ОСОБА_3 („кредитор”) та „новими кредиторами” гр.ОСОБА_1, 1969 року народження, АДРЕСА_1 та гр.ОСОБА_2, 1969 року народження, АДРЕСА_2 з другої сторони і „боржником” ТОВ „Дунаєвецька МТС” укладено договір відповідно до якого „кредитор” уступає свої майнові вимоги в розмірі 433 000 грн. до „боржника” „новим кредиторам” по договору № 8 від 05 березня 2001 р., акту звірки від 29.04.2004 р.
Рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 03.10.2006 р. затверджено мирову угоду, відповідно до якого право власності на споруди та приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_3 (зазначені в таблиці рішення) визнано за гр. фізичними особами гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.2008 р. скасовано рішення третейського суду від 03.10.2006 р. і проведену на його підставі 24 жовтня 2006 р. державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна які знаходяться по АДРЕСА_3 за гр. ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1
Позивачі, із врахуванням поданих суду уточнень, які прийняті попереднім складом суду, просять суд розірвати договір визнання і взаємозаліку, укладений 18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем гр.ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем гр.ОСОБА_2, з іншої сторони, та фермерським господарством „Січ”, просить стягнути з ТОВ „Дунаєвецька МТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 грн. в рівних частках.
Враховуючи часткове вирішення спору по даній справі в частині розірвання договору визнання, і взаємозаліку від 18.10.2006 року де є судове рішення, яке набрало законної сили, позивачі просять стягнути з першого відповідача 433000 грн. на їх користь в рівних частинах.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З положень ст.11 та ст.509 ЦК України вбачається, що в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову.
Так, 5 березня 2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір №8 про надання юридичних послуг (т.1, а.с.49), згідно з розділами 2 та 3 якого виконавець зобов'язався представляти інтереси замовника в судових органах по справі №7/1940 за позовом ЗАТ "Концерн"Фіко-Груп" до ТОВ "Дунаєвецька МТС" про стягнення 1733633,30грн., а замовник зобов'язався оплатити послуги виконавцю в розмірі: 25% від суми позову по справі №7/1940, що складає 433 408 грн.
14 серпня 2006 року між підприємцем ОСОБА_3 (Кредитор) та громадянами фізичними особами ОСОБА_2 й ОСОБА_1 (новий кредитор), а також ТОВ "Дунаєвецька МТС" (боржник) підписано договір відступлення права вимоги (т.1, а.с.17, 39), відповідно до розділу 1 якого кредитор уступає свої майнові вимоги в розмірі 433 000 грн. до боржника новим кредиторам: ОСОБА_1, ОСОБА_2 по договору № 8 про надання юридичних послуг від 05.03.2001р. й в разі стягнення Новими кредиторами вищевказаної заборгованості із боржника вона розділяється між кредитором та новими кредиторами в частках, а саме: 13% Кредитору, а 87%, як винагорода нових кредиторів.
Згідно з доповненням до договору відступлення права вимоги від 14.08.2006р. (т.1, а.с.40) підприємець ОСОБА_3 (кредитор) та фізичні особи ОСОБА_2 й ОСОБА_1 (нові кредитори) визначили інший розподіл між кредитором та новими кредиторами: 50% - від стягнутої суми (боргу) належить - кредитору, а 50% - від стягнутої суми (боргу) належить, як винагорода -нових кредиторів.
Відповідно до рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 03.10.2006р. за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ "Дунаєвецька МТС" (т.1, а.с.20) затверджено мирову угоду, яка укладена 02.10.2006р. на таких умовах (т.2, а.с.47):
- право власності на споруди та приміщення, які знаходяться АДРЕСА_3, визнано за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_1 в рівних частках: приміщення цеху по виробництву борошна, хлібопекарський цех, зерносклад А-І, загальною площею 1140,42кв.м; приміщення цеху СБ-1,5 А-ІІ, загальною площею 1006,7кв.м; зерносклад 5000т Б, загальною площею 886,8кв.м; зерносклад А-ІІІ, загальною площею 2583,2кв.м; склад сировини Б-І, загальною площею 1862,0кв.м; вага 30т В, загальною площею 117,3кв.м; корівник Г, загальною площею 218,1кв.м; свинарник Д, загальною площею 257,4кв.м; гараж, їдальня Е, загальною площею 431,3кв.м; рем.майстерня, столярний цех Є, загальною площею 125,4кв.м; зерносушка ДСП-32 Ж, загальною площею 109,3кв.м; зерносушка КЗС-10 З, загальною площею 172,6кв.м; АЗС І, загальною площею 29,7кв.м; прохідна Й, загальною площею 8,1кв.м; газова будова М, загальною площею 10,3кв.м; огорожа кам'яна N;
- натомість ТОВ "Дунаєвецька МТС" несе відповідальність у повному обсязі перед власниками будівель та споруд (зерносклад А-ІІІ, загальною площею 2583,2кв.м; корівник Г, загальною площею 218,1кв.м; АЗС І, загальною площею 29,7кв.м) у разі спричинення таким власникам шкоди (у тому числі моральної) якщо зазначена шкода буде завдана внаслідок задоволення претензій та вимог третіх осіб щодо цих будівель незалежно від того, що власники на момент укладення цієї мирової угоди могли знати про можливість такого задоволення;
- ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов'язані сплатити ТОВ "Дунаєвецька МТС" 73 000 грн., як оплату за придбане майно.
Ухвалою третейського суду від 18.10.2006р. (т.2, а.с.49) виправлено описку в рішення третейського суду від 03.10.2006р. й замінено у його тексті числа "73 000" на "377 000", у зв'язку з чим ч.2 мотивувальної та п.3 ч.1 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:
"З врахуванням зазначеного, ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов'язані сплатити ТОВ "Дунаєвецька МТС" 377 000 грн., як оплату за придбане майно".
18 жовтня 2006 року між ТОВ "Дунаєвецька МТС" (Товариство) та громадянами: ОСОБА_2, ОСОБА_1 й фермерським господарством "Січ" (поручитель) підписано договір визнання і взаємозаліку (т.1, а.с.12-13, 112).
Предметом договору є взаємозалік боргових зобов'язань по наступним правочинам: договір відступлення права вимоги від 14.08.2006р. та мирової угоди від 02.10.2006р. , затвердженої рішенням третейського суду від 03.10.2006р. з погашенням залишку заборгованості у розмірі 56 000 грн. (п.1 договору).
Згідно п.п.2.1.1 - 2.1.4 договору ТОВ "Дунаєвецька МТС” зобов'язувалось:
- визнати безумовно чинним договір відступлення права вимоги від 14.08.2006р., за яким товариство визнало правомірність переуступки свого боргового зобов'язання у розмірі 433 000 грн. перед своїм кредитором по згаданому договору на користь гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1;
- визнати безумовно чинною та виконаною належним чином і повністю мирову угоду від 02.10.2006р., яка укладена від імені ТОВ "Дунаєвецька МТС” представником, затверджену рішенням третейського суду від 03.10.2006р., за якою товариство передало у власність в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно, зазначене в п.1 згаданої Мирової угоди на суму 377 000 грн.;
- сплатити різницю, що залишилась по взаємозаліку зобов'язань сторін, що випливають із правочинів, згаданих в п.1 цього договору в розмірі 56 000,00 грн. у строк до 10.12.2006р.;
- сплатити поручителю винагороду в сумі 1% від зазначеної в п.1 договору суми основного боргу.
Відповідно до п.п.2.2.1 - 2.3.3 даного договору гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6 зобов'язувались перед товариством: визнати безумовно чинним правочини, про які йдеться в пунктах 2.1.1 та вважати суму, що залишилась по взаємозаліку зобов'язань сторін, що випливають з правочинів, згаданих в п.1 цього договору в розмірі 56 000 грн., повним погашенням зобов'язань ТОВ "Дунаєвецька МТС” перед гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1, після її сплати.
Згідно п.п. 2.3.1-2.3.3 договору поручитель зобов'язується перед іншими сторонами по цьому договору в повному обсязі, включаючи оплату збитків і штрафних санкцій, сплатити гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 за товариство суму в розмірі 56 000 грн.; отримавши вимогу по оплаті від сторін цього договору, повідомити про цей факт товариство протягом трьох днів від дня одержання вимоги; бути зобов'язаним як поручитель до 30 серпня 2007р. включно.
Проте, рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.2008р. скасовано рішення третейського суду від 03.10.2006р. і проведену на його підставі 24.10.2006р. державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться по АДРЕСА_3 за гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1 (т.1, а.с.18-19, 84-86).
Зважаючи на вказану обставину, в липні 2009 року гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в господарський суд Хмельницької області як фізичні особи -приватні підприємці з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" та фермерського господарства "Січ", із врахуванням поданих суду уточнень, в яких виклали вимоги наступним чином: розірвати договір визнання і взаємозаліку, укладений 18.10.2006р. між ТОВ "Дунаєвецька МТС", фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фермерським господарством "Січ" та стягнути з ТОВ "Дунаєвецька МТС" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 433 000 грн. (т.1, а.с.2-3).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначають, що 18 жовтня 2006р. ними, як громадянами фізичними особами, було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" та фермерським господарством "Січ" договір визнання і взаємозаліку, згідно умов якого ТОВ "Дунаєвецька МТС” зобов'язалось визнати безумовно чинним договір відступлення права вимоги від 14.08.2006р., за яким товариство визнало правомірність переуступки свого боргового зобов'язання у розмірі 433 000 грн. перед своїм кредитором - приватним підприємцем ОСОБА_3 на користь гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1; визнати безумовно чинною та виконаною належним чином і повністю мирову угоду від 02.10.2006р., яка укладена від імені ТОВ "Дунаєвецька МТС” представником і затверджена рішенням третейського суду від 03.10.2006р., за якою товариство передало у власність в рівних частках гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1 майно, зазначене в п.1 мирової угоди на суму 377 000 грн.; внаслідок скасування рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.2008р. рішення третейського суду позивачі вважають, що істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору від 18.10.2006р., а тому відповідно до ст.652 ЦК України такий договір має бути розірваний, а кошти в сумі 433 000 грн. стягнуті з ТОВ "Дунаєвецька МТС”.
У відповідності до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається зі свідоцтв про державну реєстрацію відповідно НОМЕР_1 та НОМЕР_2, позивачі по справі -гр.ОСОБА_1 та гр.ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи - підприємці (т.1, а.с.10-11).
Отже, вказані особи, виходячи з наведених процесуальних норм, не позбавлені виступати в господарському суді, зокрема, як позивачі, однак, при цьому, вони мають довести своє звернення саме до господарського суду з огляду на порушення їх прав як приватних підприємців.
Проте, як вбачається з матеріалів справи проаналізувавши договір відступлення права вимоги від 14 серпня 2006 року (т.1, а.с.17, 39), рішення третейського суду (скасоване рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.2008р.), договір визнання і взаємозаліку від 18 жовтня 2006 року (т.1, а.с.12-13, 112) в сукупності, колегія суддів Житомирського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 виступали за останніми та набували прав й обов'язків не як суб'єкти підприємницької діяльності, а лише як фізичні особи - громадяни.
Рішення суду апеляційної інстанції в цій частині судом касаційної інстанції не скасоване, отже є чинним.
Відповідно до частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає підстави звільнені від доказування, факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 33 ГПК України).
Позивачами -приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами про порушення свого права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що в даному випадку, дії гр. ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1 не пов'язані з підприємницькою діяльністю, що крім того встановлено рішенням суду і не потребує повторного доведення, а тому їх права безпосередньо як приватних підприємців не порушені, що виключає й можливість їх звернення саме до господарського суду про стягнення заборгованості саме на підставі зазначених угод. Інших доказів які б підтверджували перехід права вимоги в сумі 433000 грн. позивачами не подано.
Враховуючи викладене в позові належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивачів.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 21, 33, 34, 35, 36, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
У позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дунаївці до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецька МТС”, с. Мушкутинці Дунаєвецького району, Фермерського господарства „Січ”, с. Січенці Дунаєвецького району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький про стягнення з ТОВ „Дунаєвецька МТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень, в рівних частках відмовити.
Суддя Д.І. Радченя
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею відповідно до ст. 85 ГПК України 14.03.2011 р.
Віддрук. 6 прим.:
1 -до справи,
2,3 -позивачам,
4, 5 -відповідачам,
6 -третій особі.