29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"03" березня 2011 р.Справа № 17/5025/90/11
За позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницький завод експериментального виробництва» м. Хмельницький
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Хмельницький
про визнання недійсним кредитного договору №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р.
Суддя В.В. Димбовський
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Кравченко С.С. - за довіреністю від 09.02.2011р.
третя особа: не з'явилася
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним кредитного договору №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р., який укладений між відповідачем та третьою особою, з посиланням на ч. 1 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України. На думку позивача умови кредитного договору №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р. є такими, що суперечать чинному законодавству. Зокрема, зазначає, що в п. 9.3 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 5% відсотків від суми заборгованості. Однак, вказує, що частина 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Тобто, як вважає позивач, у випадку погашення певної частини кредиту та у разі неналежного виконання зобов'язання, позичальнику доведеться сплатити штраф від початкової суми кредиту, що суперечить вказаній раніше нормі законодавства. Також позивач зазначає, що в договорі передбачається застосування штрафу згідно п. 9.3 із посиланням на порядок розрахунків, визначений у Графіку. Однак, стверджує, що Графіку як і його поняття у кредитному договорі взагалі не існує. Крім того, позивач посилається на те, що в договорі не міститься жодного пункту про відповідальність Банку, а обов'язки позичальника складаються аж із 3 пунктів. Вказує, що частина 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлює, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Також, зазначає, що в п. 9.1 та 9.2 кредитного договору пеня встановлена у розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, тобто 132,5% річних, що, на думку позивача, значно перевищує розмір, який встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Позивач повноважного представника в судові засідання не направив. Надіслав на розгляд суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, посилаючись на відрядження свого представника для участі в іншій справі, а також посилаючись на відрядження директора до м. Києва.
Клопотання позивача судом до уваги не приймається зважаючи на те, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2011р. надав на розгляд суду заяву про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України. Мотивує вказану заяву тим, що ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва»не може бути позивачем у справі, оскільки учасником правовідносин за оспорюваним кредитним договором є фізична особа ОСОБА_1, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, на думку відповідача, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і є юрисдикцією загальних судів.
В засіданні суду 03.03.2011р. представник відповідача підтримав, подану в судовому засіданні 01.02.2011р. заяву про припинення провадження у справі. Крім того, надав суду свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №794080, відповідно до якого 04.02.2011р. змінено найменування юридичної особи Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра». Також, відповідачем надано в матеріали справи належним чином засвідчений витяг зі Статуту Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», який зареєстрований 04.02.2011р. та погоджений Національним банком України 02.02.2011р., який підтверджує правонаступництво Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»його правонаступником Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра».
За таких обставин, відповідно до ст. 25 ГПК України, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача -Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»його правонаступником Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра».
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Хмельницький в судові засідання не з'явилася, письмової позиції з приводу заявлених позовних вимог суду не надала.
Ухвала суду від 01.02.2011р. про залучення в якості третьої особи ОСОБА_1, ухвала суду від 15.02.2011р. про відкладення судового засідання, надіслані на адресу ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, були повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою про те, що за вказаною адресою адресат не проживає.
На запит суду Відділ державної реєстрації Хмельницької міської ради надіслав до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець і місцем проживання якої є АДРЕСА_1.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
27.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» м. Київ (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») (відповідач у справі) та громадянином ОСОБА_1 (третя особа у справі) був укладений кредитний договір №147/МК/2008-980, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн. на споживчі потреби. Кредит надається позичальнику строком по 24.08.2018р. включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 20,9% річних.
27.08.2008р. з метою забезпечення виконання зобов'язань, визначених кредитним договором №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р., між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» м. Київ (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») (відповідачем у справі) та Закритим акціонерним товариством «Хмельницький завод експериментального виробництва» (позивачем у справі), який виступив майновим поручителем гр. ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Деражня, вул. Промислова (вул. Комінтерна), під номером 18Г, загальною площею 1866,9 кв.м.; нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Деражня, вул. Промислова (вул. Комінтерна), під номером 18/6, загальною площею 907,8 кв.м.
Закрите акціонерне товариство «Хмельницький завод експериментального виробництва»звернулося з позовом до суду про визнання недійсним кредитного договору №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р., посилаючись на те, що його умови суперечать чинному законодавству України.
Дослідженням наявних в матеріалах справи документів, доводів сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за слідуючих підстав:
Підстави недійсності правочинів передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Однак, для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов.
Істотні умови договору, визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України, а саме: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що кредитний договір №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р. не містить умов про відповідальність банку.
Однак, відсутність у договорі умов про відповідальність банку відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Іншою підставою для визнання кредитного договору недійсним позивачем наведено ту обставину, що розмір пені в кредитному договорі значно перевищує розмір, який встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Суд звертає увагу, що частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України, однак, при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.
Не заслуговують на увагу посилання позивача про невідповідність п. 9.3 кредитного договору, який визначає відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом у вигляді штрафу, частині 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки трактування позивачем даного пункту договору є надуманим.
Також, твердження позивача про відсутність графіку повернення кредиту і його поняття у кредитному договорі не відповідають дійсності. Крім того, в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, наведені обставини не є підставою для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд приходить до висновку, що оспорюваний кредитний договір №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р. не суперечить вимогам чинного господарського та цивільного законодавства, волевиявленню сторін, укладений уповноваженими представниками сторін у встановленій формі та спрямований на реальне настання правових наслідків.
Стосовно заяви відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.
Так, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, право на звернення з позовом визнати недійсним оспорюваний правочин надано як стороні такого правочину, так і заінтересованій особі.
Згідно з листом Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому, коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Як свідчить оспорюваний кредитний договір, позивач не є його стороною. Однак, позивач є майновим поручителем за оспорюваним кредитним договором. Отже, по відношенню до останнього позивач може вважатись заінтересованою стороною.
Тому, доводи відповідача про те, що ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва» не може бути позивачем у справі, оскільки він не є учасником кредитних правовідносин за оспорюваним договором, судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 1 ГПК України до господарського суду, мають право звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності .
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Враховуючи, що позов у справі пред'явлено юридичною особою до юридичної особи, даний спір підвідомчій господарському суду.
Крім того, судом встановлено, що фізична особа, з якою був укладений оспорюваний кредитний договір, має статус суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Отже, в задоволенні заяви відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України необхідно відмовити.
З врахуванням викладеного у позові належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 25, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
У позові Закритого акціонерного товариства «Хмельницький завод експериментального виробництва» м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Хмельницький про визнання недійсним кредитного договору №147/МК/2008-980 від 27.08.2008р. відмовити.
Суддя В.В. Димбовський
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 березня 2011 року.
Віддруковано 4 примірника:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу,
4 -третій особі - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).