29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" березня 2011 р.
Справа № 4/1975-10
За позовом дочірнього підприємства „Агрофірма Луга-Нова” ПП „Універсам” с. Мишів Іваничівского району Волинської області .
до відповідача приватного підприємства „Агропром”, м. Волочиськ Хмельницької області.
про визнання недійсним договору № ЛФ-09/05-07 ПФ-В від 16 травня 2007 року
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Баула Л.П.
судді Виноградова В.В.
Радченя Д.І.
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Гарієвський В.М представник приватного підприємства "Агропром" за довіреністю від 22.11.2010 року № 157.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: дочірнє підприємство „Агрофірма Луга-Нова” ПП „Універсам” с. Мишів Іваничівского району Волинської області звернулось з позовом до приватного підприємства „Агропром”, м. Волочиськ Хмельницької області про визнання недійсним договору № ЛФ-09/05-07 ПФ-В від 16 травня 2007 року з посиланням на його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України, оскільки договір не підписаний позивачем.
Повноважний представник позивача в судове засідання не з"явився, вимог ухвал господарського суду від 24.02.2011 року та 16.02.2011 року про надання письмового пояснення в якому зазначити яке право позивача порушене та коли позивач дізнався про порушене право, не виконав .
Позивачем заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи. В заявленому клопотанні вказує на те, що в договорі підпис директора не належить директору підприємства, а виконаний невідомою особою. Печатка підприємства на договорі не автентична дійсній печатці підприємства. Заявлене клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки позивач у клопотанні про призначення судово-технічної експертизи не зазначив та не навів належних мотивів щодо необхідності проведення саме такої експертизи, дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування.
Повноважний представник відповідача в судове засідання з'явився, надав для огляду в судовому засіданні оригінал договору купівлі продажу № ЛФ-09/05-07 ПФ-В від 16 травня 2007 року та специфікації до нього, які підписані директором позивача та скріплені печаткою, а належним чином посвідчені копії додані до матеріалів справи, подав відзив на позов в якому проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на те, що сторонами дотримано письмову форму договору. Договір та специфікація підписані сторонами договору та скріплені печаткою.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності, оскільки договір укладено 16.05.2007 року. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В додаткових обґрунтуваннях відзиву на позов посилається на ст.35 Господарського процесуального кодексу України, що факти встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішенням господарського суду Волинської області від 14.07.2010 року у справі № 1/125-38 за позовом ПП "Агропром" до ДП "Агрофірма" про стягнення заборгованості, встановлено факт, що спірний договір укладено та на його виконання відповідачем передано позивачу засоби захисту рослин, яке набрало законної сили 25.01.2011 року (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р.) .
Розглядом матеріалів справи встановлено , що
16.05.2007 року між приватним підприємством "Агропром" та дочірнім підприємством агрофірма "Луга-Нова" укладено договір купівлі-продажу № ЛФ-09/05-07 ПФ-16, згідно з умовами якого продавець -відповідач зобов'язується передати, а покупець -позивач зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, відповідно до умов даного договору та специфікацій до нього.
Як вбачається із поданого відповідачем оригіналу спірного договору, вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Відповідно до п. 8.2. даний договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної сторони.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу, позивач посилається на його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України, а саме оспорюваний договір та специфікації ніким не підписані зі сторони позивача. Визнання недійсним договору безпосередньо впливає на спір між відповідачем та позивачем за позовом про стягнення заборгованості за договором та нарахувань на суму боргу.
Як вбачається із змісту спірного договору, метою його укладення для позивача було отримання відповідних засобів захисту рослин.
Судом встановлено, що на виконання умов оспорюваного договору відповідач передав, а позивач прийняв товар -засоби захисту рослин за видатковою накладною № ПП - 0000364 від 14.06.2007 року засіб захисту рослин "Арена" на суму 41952 грн.
Товар прийнято позивачем (покупцем) згідно довіреності ЯНМ № 916185 від 14.06.2011 року, підписаною та завіреною печаткою підприємства.
Рішенням господарського суду Волинської області від 14.07.2010 року встановлено, що на виконання вказаного договору відповідач передав, а позивач прийняв товар -засоби захисту рослин за видатковою накладною № ПП - 0000364 від 14.06.2007року засіб захисту рослин "Арена" на суму 41952 грн., яке в цій частині залишено без змін Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 25.01.2011 року).
Оскільки, відповідачем було виконано зобов'язання за договором перед позивачем, останній отримав результат, який був метою укладання спірного договору, а отже відсутнє будь-яке порушення охоронюваних прав чи інтересів позивача з боку відповідача.
Заслухавши представників сторін та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом коментованої статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п.1 ст.261 ЦК України).
Пропуск строку позовної давності як підстави для відмови у позові застосовується лише за умови обґрунтованості позову щодо недійсності спірного договору. Така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 23 грудня 2010 року № 30/93-10-2753.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України дійсність правочину може заперечувати заінтересована особа; однак в такому разі позивачу слід довести, в чому саме полягає порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача саме укладенням спірного правочину.
Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Спірний договір та специфікації підписані позивачем та скріплені печаткою.
Факт виконання сторонами за договором його умов, підтверджується поставкою відповідачем товару за видатковою накладною № ПП - 0000364 від 14.06.2007року засіб захисту рослин "Арена" на суму 41952 грн. та прийняття його позивачем (покупцем) згідно довіреності ЯНМ № 916185 від 14.06.2011 року, а також рішенням господарського суду Волинської області від 14.07.2010 року, яке в цій частині залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, спірний договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, правочин спрямований на настання правових наслідків, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1,12,33,34,44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В позові дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП Універсам с. Мишів Іваничівського району Волинської області до приватного підприємства "Агропром" м. Волочиськ про визнання недійсним договору № ЛФ-09/05-07 ПФ-В від 16 травня 2007 року відмовити.
Головуючий суддя Л.П. Баула
судді В.В. Виноградова
Д.І. Радченя
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.03.2011 року.
Виготовлено 3 прим.