"23" лютого 2011 р.Справа № 14/108-2004 (9/71-1683)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О. В.
розглянув матеріали справи
за позовом Великобережецької сільської ради, вул. Л. Українки, 34, с. Великі Бережці, Кременецького району, Тернопільської області, 47020
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс", вул. Л. Українки, 68, с. Великі Бережці, Кременецького району, Тернопільської області, 47020
про стягнення збитків в сумі 19888.00 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Голота М. П., довіреність №65 від 01.03.2010р.
відповідача: Данилюк В. В., доручення №5 від 01.03.2010р.
Суть справи:
Великобережецька сільська рада звернулася до господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" про стягнення збитків в сумі 19888.00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на рішення господарського суду від 21.04.2009р., яким зобов'язано відповідача заключити договір оренди земельної ділянки площею 7.85га., розташованої по вул. Л. Українки, 68 в с. Великі Бережці, Кременецького району, яке станом на час звернення із позовом до суду не виконане. Стверджує, що відповідач навмисне не укладає договір, щоб не платити за користування земельною ділянкою, внаслідок чого завдано збитки в сумі 19888.00 грн.
Відповідач, згідно відзиву на позов та пояснень повноважного представника наданих в судових засіданнях, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Крім того зазначив, що позивачем не доведено вини товариства та причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою у нанесені збитків сільській раді, що є невід'ємними складовими ознаками цивільного правопорушення при застосуванні відповідальності до правопорушника у вигляді відшкодування збитків.
В судовому засіданні оголошувались перерви та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах (протоколах) судового засідання.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася за відсутності відповідного клопотання.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
11.02.2009р. рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №4/175-3554 визнано за Кременецьким ТОВ "Агротехсервіс" (правонаступником якого є відповідач по справі) право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в с. В. Бережці, Кременецького району, а саме приміщення: адмінбудинку, контори автопарку, їдальні, майстерні ММ, майстерні СТОА, майстерні МТМ, майстерні ЛМД, склад-ангару, клубу, кисневої, столярного цеху.
Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Тернопільській області 25.02.2009р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в с. В. Бережці, Кременецького району, за результатами розгляду якої складено акти №010162, №010163 та №010164, якими встановлено, що ТОВ "Агротехсервіс" використовує земельні ділянки площею 7.85 га. із земель сільськогосподарського призначення без документів, які посвідчують право власності або право користування ними, чим порушує вимоги ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України (далі ЗК України).
21.04.2009р. рішенням господарської суду Тернопільської області у справі №2/19-362 зобов'язано ТОВ "Агротехсервіс" до 31.07.2009р. заключити з Великобережецькою сільською радою (позивач по справі) договір оренди земельної ділянки площею 7.85 га. розташовану в с. Великі Бережці по вул. Л. Українки, 68.
Для виконання рішенням суду у справі №2/19-326 між ТОВ "Агротехсервіс" та ПП ОСОБА_1 укладено 19.06.2009р. договір на виконання комплексних інженерно-геодезичних вишукувань за адресою с. В. Бережці, Кременецького району, який виконаний згідно погодженого сторонами акту приймання-передачі робіт №120 від 19.10.2009р.
В подальшому 02.11.2009р. між ТОВ "Агротехсервіс" та ПП ОСОБА_2 укладено договір №255/2009 на створення науково-технічної документації, а саме: розробка генплану та розрахунок потреби площі по обслуговуванню будівлі ТОВ "Агротехсервіс" за результатами виконання якого 19.04.2010р. між сторонами підписано акт здачі приймання проектної документації.
На підставі звернень Великобережецької сільської ради у справі №2/19-362 судом винесено ухвалу від 02.03.2010р., якою змінено кінцевий термін зобов'язань ТОВ "Агротехсервіс" заключити з сільською радою договір оренди земельної ділянки площею 7.85 га. розташовану в с. Великі Бережці по вул. Л. Українки, 68 до 02.07.2010р., що в подальшому ухвалою суду у даній справі від 23.11.2010р. встановлено до 15.03.2011р.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань, що визначені рішення господарського суду від 21.04.2009р. у справі №2/19-362, яке станом на час розгляду даної справ не виконане, а таму суму збитків в розмірі 19888.00 грн., що нарахована згідно долученого до матеріалів справи розрахунку на підставі рішення Великобережецької сільської ради №525 від 03.08.2009р. "Про затвердження ставки орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ "Агротехсервіс" вважає обґрунтованою та доведеною.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи, обґрунтування та заперечення учасників спору в засіданні, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача до задоволення не підлягають з огляду на наступне.
У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке складається з таких складових елементів: реальна шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, тобто вина та причинний зв'язок між ними. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.ст. 611, 623 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 224 ГК України.
Терміном “збитки” позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок -це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище -наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.
За змістом норм ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків і, які є мірою цивільно-правової відповідальності.
Аналогічно до наведених вище норм ЦК України, нормами ГК України передбачено настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання (ст.ст. 216, 217, 218, 224, 226 ГК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність вини та протиправної поведінки відповідача, та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у розмірі, заявленому до стягнення.
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас, відповідно до ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 (далі Порядок), встановлений вичерпний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а саме: вилучення (викуп) та тимчасове зайняття земельних ділянок; встановлення обмежень щодо їх використання; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок; приведення їх у непридатний для використання стан; неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Виходячи з наведеного, ст. 156 ЗК України та п. 1 Порядку не передбачено такої підстави для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди).
Із поданого позивачем розрахунку розміру збитків за використання товариством земельних ділянок в с. В. Бережці, Кременецького району, площею 7.85 га. за період із серпня по грудень 2009р. та із січня по лютий 2010р. вбачається, що такі, розраховані позивачем самостійно із врахуванням рішення Великобережецької сільської ради №525 від 03.08.2009р. "Про затвердження ставки орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ "Агротехсервіс" та довідки Управління Держкомзему у Кременецькому районі №02-616-01-21 від 13.05.2010р.
При цьому розмір збитків визначався виходячи із суми не отриманої орендної плати, яка мала б справлятись у разі оформлення суб"єктом господарювання у встановленому порядку права користування землею ( пояснення позивача від 24.01.2011 року №46). В той же час позивачем залишено поза увагою приписи чинних на час існування спірних правовідносин Закону України "Про плату за землю " та ст.66 Бюджетного кодексу України , які передбачали , що не в повному обсязі, а лише 60 відсотків від суми орендної плати за землю спрямовується до бюджету сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.
Більше того, згідно до п. 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення).
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд приймає до уваги тільки ті докази, які мають значення для справи.
Проте, в спірному випадку при заявлені вимоги про стягнення збитків суду не подано відповідних актів, створених в установленому порядку, комісій. Таким чином, враховуючи, що порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам регламентовано - суд не може взяти до уваги докази позивача, які не відповідають визначеному механізму.
Крім того, суд констатує, що вказуючи на доведеність завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів по орендній платі), орган місцевого самоврядування не врахував, що відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є, поряд із іншим, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, адже із довідки Кременецького районного відділу Тернопільської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 22.02.2011 року № 38 слідує, що жодних інших звернень від потенційних землекористувачів щодо оформлення землевпорядної документації на спірні земельні ділянки , до вказаного органу не надходило. Не надано доказів існування подібних звернень і органом владних повноважень. З наведеного, суд констатує, що наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не може являтись підставою для його стягнення.
Таким чином, слід зробити висновок, що матеріалами справи не підтверджується факт заподіяння відповідачем збитків у вигляді недоотриманої орендної плати до державного та місцевого бюджетів.
При цьому, суд враховує що аналогічні за змістом правові позиції щодо спірних правовідносин неодноразово викладались Вищим господарським судом України при вирішення спорів з даного приводу ( копії окремих судових актів касаційної інстанції у справі).
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в порушення норм ст.ст. 32-34 ГПК України позивачем не надано доказів, які стверджують протиправність дій відповідача, а сума нарахованих збитків є неправомірною з підстав, які наведені вище.
З наведеного в сукупності, заявлені у справі вимогит слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.ст. 44-49 ГПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення 11.03.2011 р. через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко