"23" лютого 2011 р.Справа № 5/5/5022-92/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрушків Г.З.
Розглянув справу
за позовом Приватного малого підприємства "Олімпік", вул. Транспортна,8/17, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
За участю представники від:
Позивача: Смовж В.Л. - директор;
Відповідача: ОСОБА_4 -представник (довіреність від 18.11.2010р.).
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Приватне мале підприємство "Олімпік" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 особи -підприємця ОСОБА_2 5000грн.00коп. витрат на послуги адвоката.
Обгрутовуючи позовні вимоги та згідно пояснення повноважного представника в судовому засіданні, позивач посилається на те, що ним понесенні витрати в розмірі 5000грн. на послуги адвоката у справі господарського суду Тернопільської області №6/93-1582, при прийнятті рішення у справі №6/93-1582 суд вирішив питання судових витрат (державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), поклавши їх на відповідача, проте в даному рішенні не йдеться про таку складову судових витрат, як витрати на послуги адвоката, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача дані витрати в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов від 09.02.2011р. та його повноважний представник в судовому засіданні позовних вимог не визнає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2010р. по справі №6/93-1582 позов Приватного малого підприємства "Олімпік" до ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору №3 від 27.11.2007 року на створення науково - технічної продукції, стягнення 34000 грн. проведеної оплати на розробку проекту магазину з офісним приміщенням та 8960 грн. збитків, задоволено частково та вирішено питання розподілу судових витрат, а саме державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приватне мале підприємство "Олімпік" (позивач) посилається на те, що з метою отримання юридичної допомоги адвоката, між ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) і ПМП "Олімпік" (Замовник) 28.07.2010р. було укладено договір №44с-2010, за п.1.1. якого Виконавець зобов'язався підготувати для Замовника позовну заяву про розірвання договору та відшкодування збитків, а також представляти інтереси Замовника в Господарському суді Тернопільської області по справі за позовом Замовника до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків. Замовником в свою чергу на виконання умов договору (п.п.3.1.,3.2.) згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №13 від 29.07.2010р. оплатив вартість робіт (послуг) передбачених до надання п.1.1. даного договору в сумі 5000грн. Виконавцем визначені договором послуги були надані Замовнику, а саме підготовлено позовну заяву про розірвання договору та відшкодування збитків, а також Виконавець представляв інтереси ПМП "Олімпік" в Господарському суді Тернопільської області, в підтвердження чого позивач долучив копію рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2010р. по справі 6/93-1582, в якому зафіксований факт прийняття участі представника ОСОБА_5 в судовому засіданні 25.11.2010р. та акт від 30.12.2010р. (копії знаходяться в матеріалах справи). А зважаючи на те, що судом при винесенні рішення від 25.11.2010р. у справі 6/93-1582 не було вирішено питання щодо розподілу таких судових витрат як послуги адвоката, позивач звернувся в господарський суд Тернопільської області із позовною заявою від 18.01.2011р. про стягнення з ОСОБА_1 особи -підприємця ОСОБА_2 5000грн.00коп. витрат на послуги адвоката.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд виходив з наступного:
За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, адвокатом може бути громадянин України, з вищою юридичною освітою, стажем роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
В контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Як слідує із матеріалів справи, договір №44с-2010 від 28.07.2010р. позивачем був укладений не з адвокатом, а з фізичною особою-підприємцем, грошові кошти у сумі 5000грн.00коп. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №13 від 29.07.2010р. були сплачені фізичній особі - підприємцю, а також акт про виконанні роботи від 30.12.2010р. підписаний між позивачем та фізичною особою -підприємцем, і в той же час позивачем всупереч вимог ст.33,34 ГПК України не подано, а судом не здобуто доказів того, що обумовлені у договорі №44с-2010 від 28.07.2010р. послуги надавались саме адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю), тому у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу вказаних коштів в якості судових витрат.
Окрім цього, слід зазначити, що способи захисту права встановлені статтею 20 Господарського кодексу України, за змістом якої господарський суд захищає права та законні інтереси суб'єктів господарювання в спосіб, передбачений законом.
Витрати ж позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами за результатами вирішення спору на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, судові витрати розподіляються між сторонами одночасно з прийняттям рішення за основним спором. Приписи статті 44 Господарського процесуального кодексу України регулюють питання судових витрат, до яких, зокрема, відноситься і оплата послуг адвоката. Проте, виділення в окреме судове провадження спору за позовом про стягнення судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою адвокатських послуг, є помилковим, оскільки до судових витрат відносяться суми, які вже були сплачені підприємством на день прийняття рішення за основним спором, тобто є такими, що уможливлюють розгляд спору судовою інстанцією. Судові витрати - це обов'язково похідне від позовної вимоги, а не самостійна вимога. У разі, коли у рішенні господарського суду з тих чи інших причин не було вирішено питання про розподіл судових витрат, господарський суд з власної ініціативи або за заявою сторони, згідно вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України, має право прийняти додаткове рішення, яким усуває такий недолік. Таким чином, порядок розподілу судових витрат встановлений законом і є обов'язковим, а відтак не може бути змінений, в тому числі, шляхом пред'явлення самостійного позову.
З огляду на викладене позовні вимоги слід визнати безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Відповідно п. 1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
На підставі наведеного, керуючись 1,2,4,12,22,32,33,34,43,44-49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові - відмовити.
2. Видати довідку Приватному малому підприємству "Олімпік", вул. Транспортна,8/17, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 14031286) про повернення з Державного бюджету України - 113 (сто тринадцять)грн.00коп. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №237 від 16.12.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи №5/5/5022-92/2011.
Суддя Г.З. Андрушків
Повне рішення складено "02".03.2011р.