про повернення заяви про порушення
провадження у справі про банкрутство
"17" березня 2011 р. № 7/17-2011-306
Суддя Лепеха Г.А., розглянувши матеріали заяви (вх. №1316/2011 від 16.03.2011р.) Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області
до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ід. код НОМЕР_1)
про визнання банкрутом,
Любашівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області звернулась до суду з заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилаючись на наявність заборгованості в сумі 742,83 грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч.3 ст.6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч.3 ст.6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Також, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства відповідно до ч.10 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на заявника - орган державної податкової служби чи інший державний орган, який здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) -покладається обов'язок додати до заяви про порушення справи докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Однак, Любашівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області до заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доказів безспірності заявлених вимог у розумінні ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” не надала, а саме рішення суду, що розглядав спір між сторонами, виконавчих документів.
Крім того, Любашівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області у заяві про порушення справи як на одну з підстав порушення справи за спрощеною процедурою банкрутства, передбаченою ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилається на факт відсутності підприємця за місцезнаходженням.
Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно положень Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” факт відсутності боржника повинен підтверджуватись витягом (довідкою) із Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб (ЄДР). Даної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 22.05.2007р. по справі № 32-21/19-06-518.
Проте, в порушення ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заявник не надав передбачених законодавством доказів відсутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцезнаходженням.
Будь-яких інших доказів, які підтверджують наявність підстав для застосування спрощеної процедури банкрутства щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за положеннями ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, доказів наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника заявником суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.
Згідно п.5 ч.1 ст.9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених ст.63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього закону.
Враховуючи вищевикладене, заява Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Керуючись п.5 ч.1 ст.9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх. №1316/2011 від 16.03.2011р.) Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про порушення провадження у справі про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) банкрутом повернути заявнику без розгляду.
Додаток на 23 аркушах.
Суддя Лепеха Г.А.