79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.03.11 Справа№ 17/148(10)
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І., при секретарі Хрунь І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонтранс», м. Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів
про: зміну умов договору, зобов'язання до вчинення дій
Представники:
від позивача: Пашуля Р.Б. - директор
від відповідача: Рісний М.Б. -представник (Довіреність № б/н від 21.12.2010 року).
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
З підстав викладених в ухвалах суду розгляд матеріалів справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати докази по справі в судовому засіданні оголошувались перерви.
Суть спору:
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонтранс» (м. Львів) до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Львів) про зміну умов договору, зобов'язання до вчинення дій.
16.10.2008 р. між ТзОВ «Каміонтранс»- виконавець та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ«Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»-замовник укладено договір № 2-10/2008, згідно з яким виконавець зобов'язується вчасно і якісно виконувати перевезення вантажів Замовника та надавати послуги з вантажно-розвантажувальних робіт, а замовник зобов'язується оплатити виконані перевезення і послуги згідно виставлених рахунків.
У відповідності з п.п. 2.1. -2.3. Договору, сума робіт, що будуть виконані згідно даного договору складає 8400000,00 грн., у т.ч. ПДВ -1400000,00 грн. Договірна ціна -динамічна і може переглядатись сторонами за наступними умовами: зміна обсягів і складу робіт; необхідність врахування інфляційного ринкового подорожчання; приймання нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт; виконання аварійних робіт та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій; виконання непередбачуваних робіт. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладення додатків до даної угоди.
Як вбачається з п. 9.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунку -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
П. 10.2. Договору визначено, що зміна умов договору та його дострокове розірвання можливі лише за згоди на це сторін.
Як слідує з реєстру вартості виконаних робіт за замовленням ДП «Львівський облавтодор», станом на 01.11.2010 року позивачем на користь відповідача надано послуг за Договором на суму 4078317,71 грн.
Як стверджує позивач, ним 23.11.2010 року, враховуючи положення п. 10.2. Договору, було направлено листа на адресу відповідача з пропозицією змінити п. 9.1. Договору в частині строку його дії. До згаданого листа було додано підписані позивачем та скріплені його печаткою два примірники Додатку № 1 до Договору, згідно з якими відповідачу було запропоновано викласти п. 9.1. Договору в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунку -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань». Незважаючи на те, що листа від 23.11.2010 року з Додатком № 1 відповідач отримав ще 24.11.2010 року, на пропозицію позивача про внесення відповідних змін у строк встановлений законом так і не відповів.
За таких обставин, а також зважаючи на те, що сторонами Договір виконано лише частково -на суму 4078317,71 грн., позивач просить суд змінити умову договору в частині продовження строку дії договору до 31.12.2012року, а також зобов'язати відповідача виконувати умови Договору.
Відповідач заперечив проти позовних вимог в частині зобов”язання виконати умови договору з підстав викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як вбачається з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання може виникати з господарського договору. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.174, ч.7ст.179 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як слідує зі ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору , яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору , яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни( розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У відповідності з ч. 1, 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, -змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
При вирішенні питання про істотність зміни обставин, суд зважив на наступне.
Згідно з ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
На переконання господарського суду, факт існування світової фінансово-економічної кризи, котра розпочалась наприкінці 2008 року, є загальновідомим і не підлягає доказуванню. Що стосується її впливу на території України, то як слідує з п. 1 Листа України про наміри від 23.07.2009 року, адресованого Директорові-розпорядникові МВФ п. Д. Сторсс-Кану, українська економіка, як і більшість європейських та світових економік, перебуває під впливом негативних проявів світової фінансово-економічної кризи. Скорочений зовнішній попит, низькі світові ціни на сталь, різке зростання цін на імпортовані енергоносії, а також скрутні умови на світовому фінансовому ринку та скорочення кредитування з боку банківської системи жорстко позначились на економічній активності.
Більше того, в означеному контексті взято до уваги і практику Вищого господарського суду України. Так, як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2009 року по справі № 16/205, фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності.
В частині можливості вчасного виконання господарських зобов'язань суд також зважив і на довідки, надані відповідачем по справі. Зокрема, довідкою Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»№ б/н від 18.03.2011 року підтверджується факт суттєвого скорочення фінансування і, як наслідок, неминучого скорочення обсягів виконаних відповідачем робіт для Служби автомобільних доріг у Львівській області за період з 2008 по 2010 роки -з 234095000 грн. у 2008 році, до 187945000 грн. у 2009 році і, врешті-решт, до 115226000 грн. у 2010 році. Існує також непогашена заборгованість Служби автомобільних доріг України перед відповідачем на суму 32133700,00 грн. (Довідка від 18.03.2011 року № б/н).
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з часу укладення Договору мала місце істотна зміна обставин, котра позначилась на фінансовій спроможності відповідача та затребуваності послуг позивача, а отже неминуче вплинула на обсяги фактично виконання Договору № 2-10/2008 від 16.10.2008 року. Про те, що відповідні обставини матимуть місце, ані ТОВ «Каміонтранс», ані ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»знати не могли, а отже на них не зважали; на причини, що зумовили настання таких обставин будь-якого впливу не мали і не могли мати.
При вирішенні справи по суті судом також взято до уваги позицію Вищого арбітражного суду України, викладену у п. 2 Листа від 14.06.1993 року № 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів», щодо договору підряду у тій частині, що виконання договору в натурі законодавством не обмежується строком дії договору.
Зважаючи на означене, а також на істотну зміну обставин, суд вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача про зміну умов Договору № 2-10/2008 від 16.10.2008 року в частині продовження строку його дії до 31 грудня 2012 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором не вбачається, докази протилежного позивачем судові не надано.
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду є обов'язкова наявність порушення прав, законних інтересів позивача на час звернення до суду з позовом. Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке гіпотетично може бути порушене у майбутньому, і щодо якого достеменно невідомо, буде воно порушено, чи ні.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем у судовому засіданні не доведено факту порушення будь-якого його права, як контрагента за Договором, до того ж з вини відповідача. У зв'язку з цим, суд позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконувати умови Договору № 2-10/2008 від 16.10.2008 року вважає передчасними та необґрунтованими.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонтранс»підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Змінити п. 9.1. Договору від 16.10.2008 року № 2-10/2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каміонтранс»(79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128; код ЄДРПОУ: 35854740) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54; код ЄДРПОУ: 31978981), виклавши його в такій редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунку -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54; код ЄДРПОУ: 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонтранс»(79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128; код ЄДРПОУ: 35854740) 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Суддя