79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.03.11 Справа№ 5015/258/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед», м. Київ
до відповідача: Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, м. Львів
про: стягнення грошових коштів в розмірі 2128291 грн. 37 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Дудяк Р.А. - представник на підставі довіреності;
відповідача: Годяк А.І. -представник на підставі довіреності.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 31.12.2010 року про стягнення грошових коштів в розмірі 2128291 грн. 37 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 01.02.2011 року.
В судовому засіданні 01.02.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав. У зв'язку із відсутністю відповідача розгляд справи відкладався на 15.02.2011 року. В судовому засіданні 15.02.2011 року представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.02.2011 року для надання можливості подання додаткових доказів у справі. В судовому засіданні 24.02.2011 року представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкладався на 15.03.2011 року для подання представниками додаткових письмових пояснень та доказів. В судовому засіданні 15.03.2011 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.03.2011 року за усним клопотанням представників обидвох сторін.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
18.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 23.03.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 2128291 грн. 37 коп., з яких борг 1876188 грн. 00 коп., пеня в розмірі 160170 грн. 17 коп. та втрати від інфляції в розмірі 91933 грн. 20 коп.
Позивач вказує, що між ним та відповідачем 28.12.2009 року укладено договір поставки № 1/12/2009, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачеві товар відповідно до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар відповідно до умов договору. 14.04.2010 року відповідно до накладної № РН-0000191 та довіреності від 14.04.2010 року № 36 на отримання цінностей позивач здійснив вказану поставку відповідачеві. Оскільки відповідно до п. 6.3 договору оплата здійснюється не пізніше 30-ти календарних днів з дня отримання товару, позивач вказує, що останній строк оплати вартості поставки настав 14.05.2010 року. У зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання по оплаті вартості поставки позивач просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1876188 грн. 00 коп., пеню в розмірі 160170 грн. 17 коп. та втрати від інфляції в розмірі 91933 грн. 20 коп.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві та доповненні до відзиву. Вказує, що оскільки відповідно до пункту 6.3 договору поставки від 28.12.2009 року № 1/12/2009 зобов'язання по оплаті товару виникає у відповідача з моменту підписання акту приймання-передачі товару, і такий акт сторонами не підписаний, то і момент платежу за товар не настав. Внаслідок наведеного відповідач вважає вимоги про стягнення боргу, а також і про стягнення пені та втрат від інфляції безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 18.03.2011 року позивач просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 1876188 грн. 00 коп. та пеню в розмірі 66387 грн. 00 коп.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 28.12.2009 року укладено договір поставки № 1/12/2009, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачеві товар відповідно до специфікації на загальну суму 1876188 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар відповідно до умов договору. Відповідно до накладної № РН-0000191 від 14.04.2010 року та довіреності від 14.04.2010 року № 36 на отримання матеріальних цінностей, позивач поставив відповідачу товар на суму 1876188 грн. 00 коп. відповідно до специфікації до договору поставки від 28.12.2009 року № 1/12/2009. Відповідач не сплатив позивачеві вартості отриманого товару повністю.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві, відзиві, та представниками сторін в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 1876188 грн. 00 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 1876188 грн. 00 коп.
При цьому суд не бере до уваги доводи позивача про відсутність правових підстав для стягнення боргу через непідписання сторонами акту приймання-передачі товару через наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 договору уповноважений представник відповідача при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній та розписатися в акті приймання-передачі товару та видати представнику позивача довіреність про отримання товару.
Відповідно до підпункту 8.1. пункту 8 Договору прийом товару здійснюється відповідачем у відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів -ІНКОТЕРМС (у редакції 2000р.), згідно з Інструкцією № П-6 від 15.06.65р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству»та Інструкцією № П-7 від 25.04.66р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству»при наявності товаросупровідних документів: накладної та рахунку-фактури.
Безпідставними на думку суду є посилання представників відповідача на те, що згідно пункту 6.3. укладеного між сторонами договору, зобов'язання по оплаті товару виникає у відповідача з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Підпунктом 6.3. пункту 6 Договору встановлено, що оплата за товар проводиться відповідачем з відтермінуванням платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня його отримання. Однак, днем отримання товару в даному випадку є 14.04.2010 року, що підтверджується первинними обліковими документами (накладною № РН-0000191 від 14.04.2010 року та довіреності від 14.04.2010 року № 36 на отримання матеріальних цінностей). Внаслідок наведеного, суд вважає за доцільне застосувати пункт 1 частини 1 статті 664 ЦК України, відповідно до якого обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Враховуючи те, що накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар (Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2010р. по справі №23/170). Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність стягнення грошових коштів на користь позивача, оскільки позивач згідно договору та чинного законодавства наділений правом на отримання вартості товару, і факт непідписання акту приймання-передачі товару не спростовує факту здійснення господарської операції -поставки товару позивачем на суму 1876188 грн. 00 коп.
Також суд звертає увагу на те, що обов'язок по складанню документів первинного бухгалтерського обліку покладений на обидві сторони відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україна», а умовами договору сторона відповідальна за складання акту приймання-передачі товару не визначена. Внаслідок наведеного суд не бере до уваги доводи сторін про наявність вини іншої сторони у невиконанні зобов'язання через відсутність підписаного акту приймання-передачі товару.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 1876188 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції в розмірі 91933 грн. 20 коп. математично розрахований правильно.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 160170 грн. 17 коп. Поданий позивачем розрахунок пені математично розрахований правильно.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 18.03.2011 року позивач просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 1876188 грн. 00 коп., пеню в розмірі 66387 грн. 00 коп. На задоволенні інших позовних вимог (про стягнення пені в раніше заявленому розмірі 160170 грн. 17 коп. та про стягнення втрат від інфляції в розмірі 91933 грн. 20 коп.) позивач не наполягав. Свою заяву про зменшення позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що ним прострочено поставку товару відповідачеві. Тому пеня, заявлена позивачем до стягнення в розмірі 66387 грн. 00 коп., на думку позивача становить розмір пені, яку позивач мав би сплатити відповідачеві за прострочення поставки товару, і в подальшому сторони матимуть змогу врегулювати в добровільному порядку відшкодування пені.
Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача, прийняття зменшення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 66387 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 1876188 грн. 00 коп. та пені в розмірі 66387 грн. 00 коп.
Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 19425 грн. 75 коп. покласти на відповідача, та видати позивачеві довідку про часткове повернення 1856 грн. 16 коп. державного мита з державного бюджету у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог
Керуючись ст. ст. 265, 525, 526, 549, 625, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 47, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити повністю.
Стягнути з Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (код ЄДРПОУ 00483636, 79007, м. Львів, вул. Чайковського, буд. 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед», (код ЄДРПОУ 31169792, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 1 кв. 12) борг у розмірі 1876188 грн. 00 коп., пеню в розмірі 66387 грн. 00 коп., 19425 грн. 75 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути частково Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед»код ЄДРПОУ 31169792, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 1 кв. 12) з державного бюджету 1856 грн. 16 коп. сплаченого державного мита видавши довідку про повернення сплаченого державного мита.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя