79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.03.11 Справа№ 5015/341/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД", м.Дніпропетровськ.
До відповідача: Приватного підприємства "Авіцена", м.Золочів Львівська область.
Про стягнення 287 472,23 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Пономаренко Є.В. -представник (довіреність б/н від 01.02.2011р.).
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД", м.Дніпропетровськ до Приватного підприємства "Авіцена", м.Золочів Львівська область про стягнення 287 472,23 грн., з яких 281 816,98 грн. основного боргу, 4 080,13 грн. пені, 785,42 інфляційних нарахувань та 789,70 грн. -3% річних.
Ухвалою суду від 28.01.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.02.2011р. Ухвалою суду від 16.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 23.03.2011р.
Представник позивача подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог вх. №6647/11 від 23.03.2011р., в якій вказує на те, що за період з 07.09.2010р. по 24.12.2010р. позивачем було вчинено поставок товару відповідачу на загальну суму 338 984,50 грн. У зв'язку з цим станом на 16.03.2011р. за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 306 123,81 грн. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 314 920,00 грн., з яких 306 122,81 грн. основного боргу, 4 080,13 грн. пені, 1 812,76 інфляційних нарахувань та 2 904,30 грн. -3% річних.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 28.01.2011р. та 16.02.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про відкладення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №80700 0021748 1 від 21.02.2011р. -вручено 23.02.2011р.
Станом на 23.03.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
20.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" (постачальник) та Приватним підприємством "Авіцена" (покупець) було укладено договір поставки товару №1642 (далі по тексту -договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставляти і передавати у власність покупця лікарські препарати та медичні товари, далі іменовані товар, передбачені даним договором, а покупець зобов'язувався приймати вищевказаний товар (продукцію) і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п.1.2. та п.1.3. договору поставки асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невід'ємною частиною даного договору. Вартість кожної партії товару є твердою і зміні не підлягає. Ціна на товар, переданий за даним договором, визначається без урахування вартості тари і упаковки.
Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору поставки покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. Термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній. У випадку, якщо постачальником не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати одержання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (лікарські препарати та медичні товари) за період з 07.09.2010р. по 24.12.2010р. на загальну суму 306 123,81 грн. згідно товарно-транспортних накладних.
Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар (лікарські препарати та медичні товари) на суму 306 123,81 грн. не здійснив.
Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар (лікарські препарати та медичні товари) станом на 16.03.2011р. (згідно заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог) складає 306 123,81 грн.
Позивач керуючись умовами п.5.1. договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог складає 4 080,13 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про уточнення позовних вимог становлять - 1 812,76 інфляційних нарахувань та 2 904,30 грн. три проценти річних.
Отже, загальна сума заборгованості становить 314 920,00 грн., з яких 306 122,81 грн. основного боргу, 4 080,13 грн. пені, 1 812,76 грн. інфляційних нарахувань та 2 904,30 грн. -3% річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Факт поставки підтверджується товарно-транспортними накладними за період з 07.09.2010р. по 24.12.2010р. на загальну суму 306 122,81 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто в засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.4.2. договору сторони погодили, що термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній. У випадку, якщо постачальником не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати одержання товару.
Відповідач не проплатив заборгованість у строки вказані в накладних за період з 07.09.2010р. по 24.12.2010р., відтак станом на 16.03.2011р. борг складає 306 122,81 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 306 122,81 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата інфляційних та 3% річних передбачена сторонами і в п.5.2. договору.
Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про уточнення позовних вимог становлять, 1 812,76 грн. інфляційні втрати та 2 904,30 грн. три проценти річних.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.5.1. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст.625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотки річних з простроченої суми.
При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог 4 080,13 грн. пені.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.
Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №170 від 10.01.2011р. -2 874,73 грн. та №1891 від 21.03.2011р. - 286,50 грн. держмита і №171 від 10.01.2011р. -236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Як вбачається з платіжних доручень №170 від 10.01.2011р. -2 874,73 грн. та №1891 від 21.03.2011р. - 286,50 грн. позивач сплатив 3 161,23 грн. держмита. Відповідно до підпункту "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, позивач повинен був сплатити 3 149,00 грн. держмита, отже йому слід повернути 12,03 грн. зайво сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Авіцена" (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Січових стрільців, буд.2Б, кв.21; п/р 26009010033423 у ВАТ "ВТБ Банк" у м.Києві; МФО 321767; код ЄДРПОУ 32294769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Селянський узвіз, 3А; п/р 26008900697017 в ДФ ПУМБ; МФО 305813 код ЄДРПОУ 21947206) основний борг в сумі 306 122,81 грн., 4 080,13 грн. пені, 1 812,76 грн. інфляційних втрат, 2 904,30 грн. три проценти річних, держмито в сумі 3 149,20 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Селянський узвіз, 3А; п/р 26008900697017 в ДФ ПУМБ; МФО 305813 код ЄДРПОУ 21947206) довідку на повернення зайво сплаченого держмита в сумі 12,03 грн.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.