79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.03.11 Справа№ 5015/749/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ”, м.Новояворівськ
до відповідача: Міського комунального підприємства “Новояворівськводоканал”, м.Новояворівськводоканал
про: стягнення 506391грн. 87коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: Будка І.І.
від відповідача: Яремій О.І.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” подано позов до Міського комунального підприємства “Новояворівськводоканал” про стягнення 477508грн. 86коп. основного боргу (473377грн. 62коп. за активну енергію та 4131грн. 24коп. за реактивну енергію), 21404грн. 99коп. пені, 3362грн. 27коп. інфляційних втрат та 4115грн. 75коп. 3 % річних.
Ухвалою суду від 15.02.2011р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.03.2011р. За клопотанням представників сторін, ухвалою суду від 02.03.2011р. розгляд справи відкладено на 23.03.2011р.
В судовому засіданні 02.03.2011р. представником позивача подано суду заяву від 02.03.2011р. № 200 (зареєстрована канцелярією суду 02.03.2011р. за № 9072/11) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої сумою основного боргу за спожиту активну енергію просить вважати 461377грн. 62коп., оскільки 12.02.2011р. відповідачем сплачено 12000грн. 00коп.
Представником позивача в судовому засіданні 23.03.2011р. подано заяву від 23.03.2011р. № 380 про зменшення позовних вимог в зв”язку з сплатою відповідачем 14.03.2011р. 12000грн. 00коп., просить суд стягнути з відповідача 449377грн. 62коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 28.02.2011р. та у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечив, просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців в зв”язку з важким матеріальним становищем підприємства, оскільки станом на 01.02.2011р. має заборгованість до бюджету по сплаті ПДВ та по виплаті заробітної плати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
01.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством “Енергія-Новояворівськ” та Міським комунальним підприємства “Новояворівськводоканал” укладено договір №98 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 526 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
В п. 2.2.3 договору передбачено, що споживач зобов”язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”
Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору №98 від 01.02.2006р. “Порядок розрахунків” розрахунковим періодом , за який визначається кількість спожитої електричної енергії вважається період часу, починаючи з 25 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, зазначений у договорі. Постачальник електричної енергії, відповідно до фактичного обсягу споживання електричної енергії, визначає величину необхідної оплати та виписує споживачу рахунок для проведення остаточного розрахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати п”яти операційних днів з дня отримання рахунку.
Однак, відповідач своїх зобов”язань належним чином не виконав, станом на 02.02.2011р. заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становила 477508грн. 86коп. (підтверджується двостороннім актом звірки від 02.02.2011р.) з якої заборгованість за активну електричну енергію за період з 01.06.2010р. по 31.01.2011р. -474420грн. 02коп., за реактивну електричну енергію за період з 01.05.2010р. по 31.01.2011р. -4131грн. 00коп.
Враховуючи сплату відповідачем 12.02.2011р. та 14.03.2011р. частини заборгованості в розмірі 24000грн. 00коп., станом на 23.03.2011р. заборгованість відповідача за активну електричну енергію відповідно до заяви про зменшення позовних вимог становить 449377грн. 62коп. та не заперечується відповідачем. Заборгованість відповідача за реактивну електричну енергію становить 4131грн. 00коп.
Відповідно п.4.2.1. договору №98 від 01.02.2006р. та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, розмір якої відповідно до представленого розрахунку за період з 01.06.2010р. по 01.02.2011р. становить 21404грн. 99коп.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач також просить стягнути з відповідача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції в сумі 3362грн. 27коп. за період з червня 2010р. по січень 2011р. включно та 3 % річних в сумі 4115грн. 75коп. за період з травня 2010р. по січень 2011р. включно (розрахунки долучено до матеріалів позовної заяви).
При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:
У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України -зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
ч.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, викладене у відзиві на позов, суд прийшов до висновку відмовити в його задоволенні з огляду на наступне:
Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Судом також враховано заперечення позивача проти розстрочки виконання рішення суду в зв”язку з його скрутним матеріальним становищем.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем основного боргу, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Оскільки, спір виник з вини відповідача, а заборгованість сплачено після заявлення позову - судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.33,43,49,82,84,121 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Новояворівськводоканал”, м.Новояворівськ, вул.Пасічника, 1 ( ідентифікаційний код 22400071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” 449377грн. 62коп. заборгованості за активну електричну енергію, 4131грн. 24коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 21404грн. 99коп. пені, 3362грн. 27коп. інфляційних втрат, 4115грн. 75коп. 3 % річних, 5063грн. 91коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.