01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" лютого 2011 р. Справа № 9/204-10
01032, м. Київ, вул. Петлюри (Комінтерну) 16 тел. 239 72 81
№ 9/204-10 08.02.2011 р.
За позовом Прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству та Радомишльського міжрайонного управління водного господарства
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 14 873,90 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
від прокуратури: не з'явився
від позивача: 1. не з'явився
від позивача: 2. Соболевський І.К. (дов. б/н від 20.12.2010 р.)
від відповідача: не з'явився
На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству та Радомишльського міжрайонного управління водного господарства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14873,90 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.12.2010 р.
23.12.2010 року в судове засідання представники прокуратури, позивача 1 та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали суду від 08.12.2010 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Ухвалою суду від 23.12.2010 року розгляд справи відкладено на 18.01.2011 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників прокуратури, позивача 1 та відповідача.
17.01.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання № 89/28 вих.11 від 11.01.2011 р., в якому прокурор Радомишльського району, просить суд розглядати справу № 9/204-10 без представника прокуратури Радомишльського району, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання. Позовні вимоги підтримує.
18.01.2011 року в судове засідання представники позивача 1, позивача 2 та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.12.2010 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 18.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 08.02.2011 р.
08.02.2011 року в судове засідання представники прокуратури, позивача 1 та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.12.2010 року виконали; представник позивача 2 з'явився, позовні вимоги підтримує частково та просить задовольнити позов лише в частині стягнення 4592,35 грн.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду, не направив своїх уповноважених представників, а також не надав та не надіслав відзив на позовну заяву, суд вважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача 2 господарський суд Київської області,-
28.04.08 р. між Радомишльським міжрайонним управлінням водного господарства (позивачем 2) та Фізичною особою-підприємцем Нагорним Олегом Васильовичем (відповідачем) укладено договір про спільну діяльність (договір).
Відповідно до п. 1.2 договору сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх зусиль у напрямку поліпшення умов використання як безпосередньо водного об'єкту, так і зони прилеглої санітарної охорони, водозахисної смуги та інших земельних ділянок, закріплених за ставком, а також у сфері виробництва рибної продукції.
30.12.09 р. сторони уклали додаток 1 до договору, відповідно до якого відповідач перераховує позивачу суму у розмірі 1 800,00 грн. за поточний місяць, як оплата робіт по технічному поліпшенню стану водойми згідно поданих рахунків незалежно від результатів господарської діяльності підприємця. Сума оплати коригується щомісячно з урахуванням індексу інфляції.
Як вбачається з матеріалів справи, Радомишльське міжрайонне управління водного господарства виконувало свої зобов'язання за договором належним чином, надавши відповідачу послуги по технічному поліпшенню стану водойми з березня 2010 р. по серпень 2010 р. на загальну суму 10 281,55 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).
За ствердженням позивача 2 покладені на нього обов'язки щодо своєчасної оплати отриманих послуг в повному обсязі не виконав.
З метою досудового врегулювання спору, 09.04.09 р. позивач 2 направив відповідачу претензію № 104 про стягнення боргу за договором (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).
Відповідач відповіді на претензію не надіслав.
Таким чином, станом на день звернення позивача до суду сума основної заборгованості відповідача становить 10281,55 грн., нарахована за період з березня 2010 р. по серпень 2010 р.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
24.01.2011 р. представник позивача 2 через загальний відділ господарського суду Київської області надав клопотання, зі змісту якого вбачається, що відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 10 281,55 грн.
Оплата суми основного боргу підтверджується квитанцією Приватбанку № 1962.111.3 від 14.01.2011 р.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:
3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Судом роз'яснено позивачу, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Позивачу наслідки припинення провадження у справі відомі.
Оскільки предмет позову у справі в частині стягнення основного боргу відсутній, враховуючи те, що відповідачем сплачена повністю заборгованість у сумі 10281,55 грн., яка підтверджена квитанцією Приватбанку № 1962.111.3 від 14.01.2011 р. (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи) та підтверджена позивачем, то суд припиняє провадження у справі № 9/204-10 в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 10281,55 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4307,29 грн. пені, 15,55 грн. -3 % річних та 269,51 грн. інфляційних втрат.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.
У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував пеню у сумі 4307,29 грн., нараховану на 956,21 грн. за березень 2010 р. (31 день прострочення), на 2835,57 грн. за квітень 2010 р. (30 днів прострочення), на 4702,66 грн. за травень 2010 р. (31 день прострочення), на 6562,29 грн. за червень 2010 р. (30 днів прострочення), 8421,92 грн. за липень 2010 р. (31 день прострочення), на 10281,55 грн. за серпень 2010 р. (31 день прострочення).
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Враховуючи обмеженість розміру нарахування пені Подвійною обліковою ставкою Національного банку України та 6-місячним терміном її нарахування, суд здійснив перерахунок пені (на 956,21 грн. за період з 11.03.10 р. по 11.04.10 р. (31 день прострочення), на 2835,57 грн. за період з 11.04.10 р. по 10.05.10р. (30 днів прострочення), на 4702,66 грн. за період з 11.05.10 р. по 10.06.10 р. (31 день прострочення), на 6562,29 грн. за період з 11.06.10 по 10.07.10 р. (30 днів прострочення), 8421,92 грн. за період з 11.07.10 р. по 11.08.010 р. (31 день прострочення), на 9325,34 грн. за період з 11.08.10 р. по 11.09 2010 р. (31 день прострочення).
Відповідно до зазначеного розрахунку арифметично вірна сума пені за заявлений позивачем період складає 501,67 грн.
Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 501,67 грн. за уточненим розрахунком суду.
Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 269,51 грн. та 3 % річних у сумі 15,55 грн. за період, зазначений у розрахунку.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в зв'язку з чим інфляційні збитки у розмірі 269,51 грн. та 3 % річних у сумі 15,55 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд розірвати договір.
В якості підстави для розірвання договору позивач зазначає несплату відповідачем виконаних позивачем робіт у напрямку поліпшення умов використання як безпосередньо водного об'єкту, так і зони прилеглої санітарної охорони, водозахисної смуги та інших земельних ділянок, закріплених за ставком, а також у сфері виробництва рибної продукції.
Відповідно до ч. 1 ст.291 ГК України одностороння відмова від договору не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки відповідачем сума основної заборгованості оплачена повністю, а за несвоєчасність її оплати настає відповідальність у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, а не розірвання договору, то суд не може вважати зазначену позивачем підставу для розірвання договору обґрунтованою та доведеною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору.
Крім того, прокурор Радомишльського району Житомирської області просить суд стягнути з відповідача судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито»звільняються від сплати державного мита Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Пунктом 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.94 р. «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 ГПК України»встановлено, що припинення провадження у справі, порушеній за позовом прокурора не дає господарському суду права стягувати державне мито з позивача незалежно від підстав, на яких ґрунтується висновок господарського суду.
Враховуючи викладене, а також сплату відповідачем боргу після подання позову до суду та порушення провадження у справі, то державне мито у сумі 114,91 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 80-85 ГПК України, ст. ст.22, 525, 526 ЦК України господарський суд Київської області,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 10281 (десять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 55 коп. припинити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Радомишльського міжрайонного управління водного господарства (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Микгород,107, ідентифікаційний код 01034254) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 501 (п'ятсот одна) грн. 67 коп. пені, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 51 коп. інфляційних втрат та 15 (п'ятнадцять) грн. 55 коп. -3 % річних.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судові витрати: державне мито в сумі 110 (сто десять) грн. 68 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписане 16.02.2011 р.
Суддя Сокуренко Л. В.