01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" лютого 2011 р. Справа № 13/268-09
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Фурси
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Біла Церква
про стягнення 59650,00 грн.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_3 -предст., дов. від 17.12.2009р.
відповідач -не з'явився;
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №13/268-09/4 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 59 650 гривень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2010 року суддею Щоткіним О.В. на підставі розпорядження голови було прийнято до свого провадження справу №13/268-09.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до платіжного доручення № 10 від 11 вересня 2008 року ФОП ОСОБА_1 було перерахована ФОП ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок 50 000,00 грн., однак, після перерахування коштів, відповідач, за словами позивача, товар не передав, а договір підписувати відмовився.
18.01.2010 року через загальний відділ господарського суду позивач подав заяву про уточнення позовної заяв, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 51 604, 04 гривень, з яких: 50 000 грн. основного боргу, 1217,74 грн. інфляційних втрат та 386,30 грн. -3 % річних.
Відповідач проти позову заперечив, про що подав письмовий відзив на позов від 01.02.2010р. та зазначив, що товар на вказану суму основного боргу поставлений, що підтверджується видатковою накладною та акт прийому -передачі товару від 11.09.2008 року.
На підставі поданого позивачем клопотання, 15.02.2010 року судом по справі була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено КНДІСЕ та витрати по проведенню якої було покладено на позивача.
Однак, позивачем експертиза оплачена не була, у зв'язку з чим матеріали справи були повернуті до суду без виконання та на підставі ухвали суду від 04.08.2010р. було поновлено провадження у справі.
16.08.2010р. позивачем вдруге було подано клопотання в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України про зупинення провадження у справі та призначення по справі технічної експертизи документів, у зв'язку з чим на підставі ухвали суду від 16.08.2010р. було призначено відповідну експертизу.
Ухвалою суду від 20.12.2010р. провадження у справі було поновлено, у зв'язку з надходженням на адресу суду висновку експертизи та розгляд справи призначено на 24.01.2011р.
Ухвалою суду від 24.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 31.01.2011 року.
31.01.2011 року в судове засідання представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 07.02.2011 року.
07.02.2011р. відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника до суду не направив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
В судовому засіданні 07.02.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідно до платіжного доручення №10 від 11 вересня 2008 року ФОП ОСОБА_1 було перераховано ФОП ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок 50 000,00 грн. (призначенням платежу була оплата за акумулятори, згідно рахунку без номеру від 11.09.2008 року без ПДВ).
Однак, після перерахування коштів, відповідач товар не передав, договір підписувати відмовився.
У зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 претензію від 08.10.2009 року з вимогою повернути вказані кошти.
Відповідач у відповіді на претензію за № 16/10-09 від 15.10.2009р. зазначив, що вимоги ФОП ОСОБА_1 не задовольняє.
В судовому засіданні 01.02.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною №РН -00201 від 11.09.2008 року та актом прийому -передачі товару від 11.09.2008 року, а тому вимоги позивача є безпідставними та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Як зазначив представник позивача, у офісі відповідача залишились чисті аркуші паперу з його підписом та печаткою, так як на момент виникнення спірних правовідносин позивач та відповідач працювали в одному офісі.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 16.08.2010 року було призначено по справі технічну експертизу документів для встановлення того, чи дійсно ОСОБА_1 було підписано видаткову накладну №РН -00201 від 11.09.2008 року та акт прийому -передачі товару від 11.09.2008 року, чи можливо ОСОБА_2 використав чисті аркуші паперу з підписами та печаткою ОСОБА_1, на яких роздрукував видаткову накладну та акт прийому - передачі товару, які використовує як доказ виконання ним зобов'язання.
Суд, розглянувши позовну заяву, матеріали справи та подані сторонами докази, висновок експертизи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що зобов'язання, в якому встановлений строк (термін) його виконання, підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства,
Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що висновком технічної експертизи №529 КЕД від 02.09.2010 року, яка була проведена НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області визначено, що текст на акті прийому - передачі товару від 11.09.2008 року та видатковій накладній №РН -00201 від 11.09.2008 року роздруковувався пізніше, ніж була поставлена печатка та підпис ОСОБА_1, суд робить висновок, що товар відповідачем на суму попередньої оплати не поставлявся, а докази постачання (видаткова накладна, акт прийому-передачі) акумуляторів підроблені, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 50 000,00 грн. суми попередньої оплати є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1217,74 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 386,30 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства, а тому судом задовольняються вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1217,74 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 386,30 грн.
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 5100,00 грн. адвокатських послуг. В обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначає, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір № 239/98 від 15.02.09р. про надання правових послуг адвоката.
На виконання умов згаданого договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплатило адвокату ОСОБА_3 5100,00 грн. (який є представником позивача у даній справі). На підтвердження вказаного факту господарському суду надано квитанцію приходного касового ордеру № 314 від 24.01.2011р. та актом наданих правових послуг адвоката № 239/98 від 15.10.2009р.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.10.02р. №30/63.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, і відповідно вимога позивача про стягнення 5100,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Також суд зазначає, що оскільки сума за проведення експертизи була покладена на позивача згідно ухвали суду від 16.08.2010р., та яка була сплачена останнім на підставі платіжного доручення № 113 від 09.11.2010р., витрати за проведення експертизи в розмірі 3758,16 грн. судом покладаються на відповідача.
Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд Київської області, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (09106, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (09150, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 30 коп. - 3 % річних, 5100 (п'ять тисяч сто) грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3 758 (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн.. 16 коп. витрат на проведення експертизи, 516 (п'ятсот шістнадцять) грн. 04 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно -технічного забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 17.02.2011р.