ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/6510.02.11
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації
Простягнення 2 659 853,85 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Гарковенко С.В.
Від відповідача Белінський І.О.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації 2 356 280 грн. 96 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 32 679,82 грн. індексу інфляції, 13 822,21 грн. річних, 92 130,19 грн. пені, 164 939,67 грн. штрафу, а всього 2 659 852,85 грн. заборгованості по договору № 730250 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2004р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву від 01.02.2011р., в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу 2 356 280,96 грн. у зв'язку з проплатою, зменшити розмір інфляції складової боргу до 31 256,70 грн., зменшити розмір неустойки до 100 грн.
В процесі розгляду справи представник позивача надав уточнення до позовної заяви від 04.02.2011р., в якому просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу 32 679,82 грн., 13 822,21 грн. 3% річних, 92 130,19 грн. пені.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.
Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 32 679,82 грн., 13 822,21 грн. 3% річних, 92 130,19 грн. пені, а всього загальну суму заборгованості у розмірі 138 632,22 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” та Управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації було укладено договір № 730250 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.
Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.
Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п.5.1. договору та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.
Згідно додатку 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державної адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.
Пунктом 2 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати цу районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Відповідно до п.3. додатку 4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Умовами пункту 3.5 додатку 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача станом на 01.12.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 356 280,96 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 5.1 договору та звернення-доручення до нього визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться: ЦО -по приладах обліку; ГВП -розрахунковим способом згідно договірних навантажень.
Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 837 від 25.04.2001, які можуть змінюватись в період дії договору.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Пунктом 3 додатку № 4 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з червень 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 2 356 280,96 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.
З поданого позивачем в судовому засіданні розрахунку станом на 01.12.2010 вбачається, та представником позивача в судовому засіданні не заперечується, що відповідачем було здійснено оплату основного боргу за використану теплову енергію в розмірі 2 356 280,96 грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать, про те що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем частково сплачено суму боргу в розмірі 2 356 280,96 грн.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами пункту 3.5 додатку 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.
За твердженням позивача, в зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за використану енергію відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 3.5 додатку 4 до договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача за період до здійснення відповідачем часткової оплати боргу, становить 92 130,19 грн.
Відповідач просить зменшити розмір неустойки до 100,00грн., посилаючись на те, що чинним законодавством передбачено можливість зменшення розміру неустойки, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”.
Під час судового розгляду жодних заперечень з боку сторін (як позивача так і відповідача) про достовірність поданих доказів не надходило.
Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, прийшов до висновку, що доводи відповідача заслуговують на увагу.
Судом взято до уваги твердження відповідача про те, що часткове невиконання договору (несвоєчасне перерахування коштів) викликано неналежним від Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації обставинами, а саме управління освіти, як бюджетна установа, вживало можливих заходів для забезпечення своїх договірних зобов'язань і оплати суми за договором у повному обсязі: своєчасно регіструвало у державному казначействі фінансові зобов'язання, подавало заявки на фінансування до фінансового управління.
Враховуючи ступень виконання зобов'язань, майновий стан сторін, причини неналежного виконання зобов'язання, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору до 46056,10 грн.
Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 46056,10 грн.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 13 822,21 грн. та 32 679,82 грн. індексу інфляції.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Відповідач надав суду власний розрахунок інфляційної складової боргу. За цим розрахунком інфляційна складова боргу складає 31 256, 70грн., що на 1 423,12 грн. менше ніж заявлена «Київінерго».
Згідно здійсненого Відповідачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 31 256, 70грн. індексу інфляції, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
Позивачем правомірно нарахована відповідачу сума боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми -13 822 грн.21 коп., відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 31 256, 70грн. індексу інфляції, 13 822 грн.21 коп.-3% річних, 46056,10 грн. пені.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 31 256, 70грн. індексу інфляції, 13 822 грн.21 коп.-3% річних, 46056,10 грн. пені. В решті частині вимог про стягнення пені та індексу інфляції суд відмовляє, з підстав вищезазначених.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі господарських витрат, судом враховано, що Відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 2 356 280,96 грн., до звернення Позивача до суду.
10.02.2011р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст. 49, п. 1.1. ст.. 80, ст.. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (03146, м. Київ, вул.. Колоса Якуба, 6А, код ЄДРПОУ 26087866) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 46 056 грн. 10 коп. пені, 13 822 грн. 21 коп. 3% річних, 31 256 грн. 70 коп. індексу інфляції, 1 372 грн. 09коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
В решті частині пені та індексу інфляції відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 25.02.2011р.