ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/52910.02.11
За позовом Селянського (фермерського) господарства "Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
про визнання частково недійсним умов договору.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Машкова С.О.- довіреність №2086/1 від 24.12.2010; Кебал І.В. - довіреність №141 від 08.12.2010;
Селянське (фермерське) господарство "Україна" звернулося в Господарський суд м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання недійсним п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу Договору фінансового лізингу № 01-181/08-обл. від 07.07.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Ухвалою від 06.12.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.12.2010.
16.12.2010 представник позивача у судовому засіданні надав додаткові докази по справі та заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить суд:
- визнати недійсним п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу Договору фінансового лізингу № 01-181/08-обл. від 07.07.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 12 травня 2009р. до Договору фінансового лізингу № 01-181/08-обл. від 07.07.2008 р.;
- стягнути з відповідача 55 355, 13 грн. зайво сплачених коштів на виконання умов договору.
- зобов'язати відповідача передати у власність позивача предмет лізингу, а саме: Комбайн CLAAS TUCANO 320 в комплекті з жниваркою зерновою С 6,00 2008 року випуску шляхом підписання акту приймання-передачі Предмету лізингу та оформити відповідні документи.
- стягнути з відповідача 553,55 грн. -державного мита, 236, 00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, додаткові докази по справі та усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи клопотання представника відповідача, та у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, розгляд справи було відкладено на 20.01.2011.
20.01.2011 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з хворобою судді. Ухвалою суду від 21.01.2011 розгляд справи було призначено на 31.01.2011.
У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.02.2011.
10.02.2011 представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання, в зв'язку з обмеженням процесуального розгляду справи.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 31.01.2011.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
07.07.2008 між відповідачем (лізингодавцем) та позивачем (лізингоодержувачем) укладений Договір фінансового лізингу №01-181/08-обл. (далі - Договір), згідно умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмета лізингу (додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізину та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
На виконання Договору фінансового лізингу позивачу було передано у тимчасове володіння та користування Комбайн CLAAS TUCANO 320 в комплекті з жниваркою зерновою С 6,00 2008 року випуску вартістю 1 119 437,00грн. з ПДВ (згідно Спеціфікації).
В позовній заяві позивач вказує на те, що в порушення приписів частини 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідач, визначив інший порядок сплати лізингових платежів за умови коригування, посилаючись на завідомо недійсну нікчемну умову господарського зобов'язання. А саме, 12.05.2009 відповідач (після сплати лізингових платежів та винагороди протягом року) змусив позивача підписати Додаткову угоду № 2 до Договору № 01-181/08-обл фінансового лізингу від 07.07.2008 щодо затвердження іншого графіку сплати лізингових платежів, що на думку позивача безпідставно призвело до подорожчання предмету лізингу на 24 178, 53 грн. та збільшення сплати суми винагороди на 31 176, 60 грн.
Позивач вказує, що визначення у Додатковій угоді № 2 від 12 травня 2009р. видів платежу, з урахуванням коригування на курс валюти не передбачено чинним законодавством України і є недійсними.
Також позивач зазначає, що згідно виставлених рахунків відповідача, станом на день розгляду справи сплатив винагороду (комісію) відповідачу за отримання в лізинг предмету лізингу (без ПДВ) суму в розмірі 916 286, 38 грн. на підтвердження чого надав суду платіжні доручення.
Станом на 01.11.2010р. загальний лізинговий платіж, з урахуванням сплати вартості предмету лізингу та винагороди за отриманий в лізинг предмет лізингу, позивачем сплачено 1 547 147, 03 грн.
Сума переплати за рахунок коригування, становить 55 355, 13 грн., вказану суму позивач просить суд стягнути з відповідача.
Таким чином, позивач, вважає, що виконав свої фінансові зобов'язання за Договором № 01-181/08-обл фінансового лізингу від 07.07.2008 та Додатків № 1 та № 2 до Договору в повному обсязі, а тому просить суд зобов'язати відповідача передати у власність позивачу предмет лізингу, а саме: Комбайн CLAAS TUCANO 320 в комплекті з жниваркою зерновою С 6,00 2008 року випуску шляхом підписання акту приймання-передачі предмету лізингу та оформити відповідні документи та визнати недійсним п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу Договору фінансового лізингу № 01-181/08-обл. від 07.07.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, крім того, визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 12 травня 2009р. до Договору фінансового лізингу № 01-181/08-обл. від 07.07.2008 р.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Сторони дійшли згоди, що позивач виплачує відповідачу лізингові платежі відповідно до Графіків та умов ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає (п. 3.1 Договору):
3.1.1 суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу;
3.1.2 винагороду (комісію) відповідачу за отриманий у лізинг предмет лізингу надалі - винагорода).
Відповідно до п. 7.2 Договору всі додатки (Додатки № 1 - Графік сплати лізингових платежів, Додаток № 2 - Специфікація і умови передачі предметів лізингу, Додатки № 3 - Довідка про технічний стан предмету лізингу, Додаток № 4 - Загальні умови фінансового лізингу) до Договору є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно пункту 3.5. Загальних умов, зобов'язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання Акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.
Згідно п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу, викладених у нових редакціях у Додаткових угодах № 2. На дату сплати, визначену пунктом 3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 =So*k-So.
Де, So - сума чергового лізингового платежу за Договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за п'ять календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59 % , до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" (надалі - "Банк"), по дорученню відповідача фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих відповідачем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі позивачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта к менше одиниці, то сума V1 не розраховується.
Якщо курс гривні до долару США, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю долару США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж на 0,6 (нуль цілих та шість десятих) відсотка курс гривні до долару США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта к, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму Винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.
Відповідно до п. 3.11 в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому розмір винагороди збільшується на суму, ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.
Вище викладене, спростовує твердження позивача стосовно того, що позивач повинен сплачувати, лише відшкодування (компенсацію) вартості предмету лізингу та винагороду (комісію) відповідачу за отриманий в лізинг предмет лізингу відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, без урахування положень пунктів 3.9 у новій редакції.
Згідно з ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі може встановлюватися, а може і визначатись його умовами, що дозволяє стверджувати про правомірність використання формули розрахунку складової лізингового платежу -винагороди, адже сторонами договору чітко і однозначно встановлений порядок розрахунку такої винагороди за формулою наведеною у п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу. Застосування у вказаній в Загальних умовах фінансового лізингу формулі коефіцієнту, що визначається відповідним відношенням офіційного валютного курсу НБУ до курсу купівлі доларів АКІБ "Укрсиббанк" не є підставою для визнання положень договору недійсним, оскільки лізингові платежі, які сплачуються відповідно до оспорюваного Договору фінансового лізингу відносяться до вільних цін у розумінні ст. 190 Господарського кодексу України, а отже згідно ст. 627, ч. 1. ст. 632 Цивільного кодексу України та ч. 4. ст. 179 Господарського кодексу України визначаються сторонами договору самостійно.
Крім того, за умовами оспорюваного Договору фінансового лізингу платежі виражені та фактично здійснювалися у національній валюті, що повністю відповідає ч. 1. ст. 533 Цивільного кодексу України, а використання в розрахунку окрім офіційного курсу НБУ і курсу АКІБ "Укрсиббанк" узгоджується із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, яка допускає застосування іншого порядку визначення гривневого еквіваленту іноземної валюти, ніж офіційний курс НБУ.
Викладене вище підтверджується наступними нормами законодавства.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічне положення містить ст. 189 ГК України, згідно якої, ціна (тариф) у цьому кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського кодексу. Ціна зазначається у договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Відповідно до ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Статтею 191 ГК України визначено, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін. А також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Таким чином, ціна на предмет лізингу, який є предметом оспорюваного Договору фінансового лізингу, не регулюється державою, а визначаються виключно за домовленістю сторін.
Крім того, положення ст. 632 ЦК України надає сторонам можливість включення до договору умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договорів. Для можливості зміни ціни в договорах повинна обов'язково бути зазначена така умова.
В оспорюваному Договорі фінансового лізингу сторони визначили порядок зміни лізингових платежів, а саме, суму винагороди в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США.
Чинне законодавство України не забороняє сторонам при визначенні грошового зобов'язання використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях сторони можуть визначити у договорі.
Таким чином, умовами оспорюваного Договору фінансового лізингу встановлено порядок зміни лізингових платежів (у вигляді винагороди), що не передбачає односторонньої зміни умов Договору і не суперечить чинному законодавству України, оскільки є погодженою сторонами умовою при укладанні оспорюваного Договору фінансового лізингу.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язковий і вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Під ціною договору лізингу розуміють лізингові платежі. Особливістю лізингових платежів є те, що вони сплачуються не лише за користування річчю, а й компенсують витрати Лізингодавця, зроблені задля набуття права власності на неї. Слід звернути увагу, що ч. 2 ст. 16 Закону про ФЛ носить рекомендаційний характер. Лізингові платежі, з одного боку, компенсують витрати лізингодавця на придбання предмету лізингу, а з іншого - містять винагороду лізингодавця за користування ним. Отже, у ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" закріплено диспозитивну норму, якою визначається, що може включатись до лізингових платежів, але слід звернути увагу на те, що лізингові платежі можуть включати ті витрати лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, а не будь-які інші витрати лізингодавця. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Договором лізингу та Загальними умовами фінансового лізингу до нього передбачений наступний порядок сплати лізингових платежів:
1) - авансовий лізинговий платіж, відповідно до п. 3.2 Загальних умов фінансового лізингу;
2) - платіж (відповідно до п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу), яким встановлюється плата з моменту виникнення права володіння і користування у лізингоодержувача (дата місяця в якому було підписано Акти приймання передачі предмету лізингу) до дати, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу (визначеної в п. 3.5 Загальних умов фінансового лізингу). Необхідність такого тлумачення платежу, передбаченого п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу, полягає в тому, що Договори фінансового лізингу підписуються раніше ніж фактично відбувається передача предмету лізингу у володіння та користування.
3) - загальний лізинговий платіж відповідно до Графіку та умов ст. З Загальних умов фінансового лізингу (відповідно до п. 7.2 Договору є також його невід'ємними частинами), які відповідно до п. 3.1.1 та 3.1.2 включають: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, та винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, яка, в свою чергу, коригується відповідно до п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу.
Таким чином, сторони погодили загальний порядок сплати лізингових платежів: 1)- авансового лізингового платежу, 2)- лізингового платежу, передбаченого п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу, 3)- наступних загальних лізингових платежів з урахуванням коригування частини винагороди в залежності від зміни курсу валюти, погоджений, передбачений, затверджений і підписаний сторонами у Договорі. Таке погодження підтверджується підписанням сторонами Додаткових угод до Договору № 1 від 22.07.2008 та № 2 від 12.05.2009 року.
Відповідно до п. 3.1. договору фінансового лізингу, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. З Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.
При цьому, як визначено у п. 3.2 договору фінансового лізингу, після проведення фактичної передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу загальна вартість лізингу може бути змінена, якщо: загальна вартість предмету лізингу визначена у Специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти; у зв'язку із збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмету лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем предмета лізингу. В таких випадках лізингодавець збільшує авансовий лізинговий платіж на суму такого збільшення, не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем в якому був підписаний акт, складає новий графік та направляє його лізингоодержувачу. При цьому розмір винагороди (комісії) лізингодавця змінюється пропорційно зміні загальної вартості предмету лізингу.
Згідно п. 3.1 загальних умов фінансового лізингу (додатки № 4 до Договору фінансового лізингу) зазначено, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до графіків та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
Пункт 3.9 Загальних умов фінансового лізингу передбачає врахування коливання курсу валюти на дату здійснення кожного чергового лізингового платежу, що пояснюється тим, що Лізингодавець для того щоб надати предмет лізингу в користування Лізингоодержувачу використовував грошові кошти, отримані в кредит від АКІБ "УкрСиббанк". Фактично лізингодавець застосував положення п. г) ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", яким передбачено включення до складу лізингових платежів інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У Договорі фінансового лізингу сторони визначили порядок зміни лізингового платежу, а саме, суму винагороди в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США.
Чинне законодавство України не забороняє сторонам при визначенні грошового зобов'язання використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях сторони можуть визначити у договорі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.»
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність допущення односторонньої зміни умов Договору зі сторони відповідача.
Крім того, позивач здійснював сплату лізингових платежів до середини жовтня 2010 року без жодних заперечень на наявність спірних положень. Платежі здійснювались одним платежем і позивач не виділяв із суми лізингового платежів відшкодування вартості предметів лізингу, винагороду та суму, на яку коригується винагорода, на підтвердження чого суду надано виписку по рахунку відповідача N 26004024740200 з 01.01.2008 р. по 15.12.2010р.
Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивачем не доведено виконання ним умов оспорюваного договору саме згідно Графіку лізингових платежів та не наданого жодного нормативно-правового обґрунтування щодо невідповідності чинному законодавству України спірного пункту Договору та спірної Додаткової угоди № 2.
Щодо визнання права власності за позивачем на майно, яке виступає предметом лізингу слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 10.2. та п. 10.3. Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 до Договору - 2 та п. 17.2. Договору - 1: "Не раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу згідно Графіку, при обов'язковій умові сплати в повному обсязі всіх лізингових платежів за цим Договором, сплаті комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов Договору (що підтверджується підписанням сторонами Акту звірки взаєморозрахунків), підписується Акт приймання-передачі предмета лізингу у власність, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача."
Підписанням Договору та двох додаткових угод до нього, позивач підтвердив свою здатність виконувати умови цього Договору, повне розуміння всіх їхніх умов, своїх прав та обов'язків за цими договорами, а також погоджувався з цим. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався, зокрема, здійснювати сплату лізингових платежів у порядку та терміни встановлені договорами. Відповідно до ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім цього, згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Про згоду позивача з умовами укладеного Договору також свідчить і те, що з моменту укладення цього Договору він належним чином виконував його умови, вчасно, в повному обсязі сплачував лізингові платежі до середини жовтня 2010 року та не висловлював до моменту звернення до суду із позовом свої письмові заперечення/незгоду про можливі порушення своїх прав або про необхідність визнання за ним права власності на майно, яке виступає предметом лізингу.
Суду не надано доказів того, що відповідачем визначено інший порядок сплати лізингових платежів за умови коригування, посилаючись на завідомо недійсну, нікчемну умову господарського зобов'язання.
Позивач в своїй позовній заяві наводить, що начебто вступив в дію "принцип мовчазної згоди" і відповідач не заперечує проти визнання спірного п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу недійсним та виконання умов договору позивачем. Однак, в ході судового розгляду справу судом встановлено, що відповідач наполягав та наполягає на необхідності сплати позивачем лізингових платежів в повному обсязі.
Жодного посилання на норми чинного законодавства України, які б підтверджували невідповідність законодавству Додаткової угоди № 2 до Договору, позивач не навів.
Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко