ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/1722.02.11
За позовомприватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
до
відповідача1:відкритого акціонерного товариства «Дженералі Гарант Страхування»
відповідача2:промислово інвестиційної групи «Столиця»
простягнення 14 170,60 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:начальник відділу Брусніка А.М. (довіреність від 30.12.2010 року)
від відповідача1:головний юрисконсульт Білий В.С.(довіреність №85-5/14 від 17.01.2011 року)
від відповідача2:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Дженералі Гарант Страхування» та промислово інвестиційної групи «Столиця»14 170,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, застрахований Позивачем. Останній, виплативши страхове відшкодування, набув права свого страхувальника до винної особи. Оскільки в дорожньо-транспортній пригоді судом визнано винними як страхувальника Позивача так і водія автомобіля «Деу Ланос», Позивач вважає, що має право на отримання від відповідачів у справі половину виплаченого ним страхового відшкодування.
Одночасно з поданням позову, Позивачем заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, оскільки він 02.09.2010 року звернувся до суду загальної юрисдикції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року порушено провадження у справі № 23/17 та призначено її розгляд на 15.02.2011 року.
У зв'язку з неявкою Відповідача2 розгляд справи перенесено на 22.02.2011 року.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 22.02.2011 року представник Відповідача1 заявив клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.
У судовому засіданні 22.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2007 року у справі №330647/15 по Південному шляхопроводу у місті Києві сталась 10.08.2007 року дорожньо-транспортна пригода за участю трьох автомобілів: «Шевролет Авео»(автомобіль страхувальника Позивача) передньою частиною зіткнувся з задньою частиною автомобіля «Фольксваген». Після чого, водій автомобіля «Деу Ланос»здійснив зіткнення з автомобілем «Шевролет Авео».
Таким чином, встановленими судом обставинами спростовується твердження Позивача про те, що він має право на відшкодування саме 50% вартості відновлювальних робіт автомобіля «Шевролет Авео», оскільки передня частина цього автомобіля була пошкодженою в результаті порушення правил дорожнього руху саме його водієм.
Позовні вимоги до Відповідача2 обґрунтовані тим, що водій автомобіля «Деу Ланос»перебував на час дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з Відповідачем2. Наведене твердження не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Єдине посилання на ці обставини містить лише Постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2007 року у справі №330647/15 як на місце роботи винної особи, проте цей документ не посилається на те, що винна особа на час ДТП виконувала свої трудові обов'язки. Відсутність у матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Деу Ланос»та розширеної довідки ДАІ (Позивачем замість неї надано довідку адвоката ОСОБА_1.) унеможливлює встановлення у даному розгляді справи власника означеного транспортного засобу.
Пояснення (усні) представників Позивача у судових засіданнях про встановлення факту виконання трудових обов'язків водієм автомобіля «Деу Ланос»на час ДТП Броварським міськрайонним судом Київської області, спростовується ухвалою від 14.01.2011 року у справі №2-171\11. З цього процесуального документу вбачається, що заміна відповідача у цивільній справі та закриття провадження відбулись на підставі відповідних клопотань позивача. Про дослідження та встановлення будь-яких інших фактів під час розгляду справи ухвала від 14.01.2011 року у справі №2-171\11 не містить.
Оскільки факт виконання трудових обов'язків водієм автомобіля «Деу Ланос»на час ДТП Позивачем не доведено, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Відпоідача2 у повному обсязі.
В матеріалах справи наявний чинний на момент ДТП поліс №ВВ/1522017 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів першого типу, укладеного Відповідачем1 та фізичною особою ОСОБА_2
Таким чином, цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка перебувала на момент ДТП за кермом автомобіля на належній правові підставі, була застрахована Відповідачем1.
Означені обставини не заперечувались представником Відповідача1 у судових засіданнях.
Позивачем заявлене клопотання про поновлення строку позовної давності за заявленими ним вимогами. В якості причини пропуску строку позовної давності Позивачем визначено його звернення до суду загальної юрисдикції з позовом до винної особи. З наданих представниками Позивача пояснень та матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області вже після закінчення строку позовної давності, що унеможливлює визнання цих обставин об'єктивною причиною.
В будь-якому випадку Позивач мав право звертатись до судових інстанцій з метою захисту своїх прав та законних інтересів після спливу строку позовної давності, правові наслідки якого застосовуються судом тільки за вимогою однієї з сторін.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною третьою статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до Позивача перейшло право, яке мав власник пошкодженого автомобіля.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність однієї з осіб, винних у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача1, останній відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, судом встановлено, що Позивач має суб'єктивне право на часткове відшкодування завданих йому збитків за рахунок Відповідача1, проте відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 256 Цивільного кодексу України встановлює, що особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом строку позовної давності. Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки. Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
В свою чергу, потерпіла особа мала право на відшкодування частини збитків з іншої винної особи, яке виникло у момент нанесення збитків, тобто 10.08.2007 року.
Це право перейшло до Позивача у момент здійснення ним страхової виплати.
Один з фундаментальних принципів цивільного права є принцип: «ніхто не може передати більше, ніж має сам».
Право, яке отримав Позивач, є похідним від права його страхувальника, якому було відшкодовано Позивачем збитки, а тому не може бути більшим права, яке мав страхувальник.
Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності.
Таким чином, перебіг строку позовної давності для суброгаційної вимоги Позивача повинен обчислюватись від дати початку перебігу строку позовної давності основного зобов'язання - з моменту нанесення шкоди, тобто з 10.08.2007 року.
Відповідачем1 заявлено клопотання про застосування правових наслідків застосування позовної давності та відмови на цій підставі у позові відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України.
Як зазначалось раніше, Позивач не надав суду належних доказів того, що строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, а відтак -відсутні причини для поновлення пропущеного ним строку.
Виходячи з наведеного, Господарський суд міста Києва відповідно до пункту третього та пункту четвертого статті 267 Цивільного кодексу України відмовляє у задоволенні позовних вимог до Відповідача1. Відмова у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності позбавляє заінтересовану особу можливості здійснити своє матеріальне право примусово, проте не заперечує добровільного виконання боржником свого цивільного обов'язку.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання рішення: 25.02.2011 року.