ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/52525.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп»
2. Відкритого акціонерного товариства «Коровай»
про стягнення заборгованості
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Лазоренко І.В. (довіреність № 5 від 01.01.2011р.);
від відповідача 1: Суховерська О.В. (довіреність від 10.01.2011р.);
від відповідача 2: Крупник А.В. (довіреність № 5 від 11.01.2011р.);
В судовому засіданні 25.02.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп»(надалі ТОВ «Лотуре Транс Груп», відповідач 1), Відкритого акціонерного товариства «Коровай»(надалі ВАТ «Коровай», відповідач 1) заборгованості в сумі 9 687 690, 78 грн., а саме: 9 036 091, 15 грн. основного боргу (з врахуванням індексу інфляції), 547 091, 02 грн. пені, 104 508, 61 грн. 3% річних.
В ході розгляду справи, у зв'язку з отриманням часткової оплати за рахунками щодо яких суму заборгованості заявлено до стягнення, позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою поданою в судовому засіданні 25.02.2011р., на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором ФЛ № 225 за період з 20.06.2010р. по 22.11.2010р. в сумі 5 803 851, 98 грн., а саме: основного боргу в сумі 4 877 238, 42 грн., інфляційних нарахувань в сумі 249 277, 93 грн., пені в сумі 547 091, 02 грн., 3% річних в сумі 104 508, 61 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем 1 укладено договір фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням транспортні засоби. В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаних Планів лізингу із змінами відповідачем порушені.
Вимоги щодо стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій (пен, 3% річних та інфляційних нарахувань) заявлені також до поручителя ВАТ «Коровай», договір поруки № 225/П/03 з яким, укладено 24.03.2009р., оскільки за умовами договору поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань ТОВ «Лотуре Транс Груп»що виникли з договору фінансового лізингу. У відповідності до умов зазначеного договору поруки, у випадку порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу позивач пред'являє свої вимоги поручителю. Вимогу про сплату боргу позивачем пред'явлено поручителю 25.11.2009р..
З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, інфляційні збитки та 3% річних.
Відповідачем 1 надано відзив на позов, в якому останній просив позов задовольнити частково посилаючись на невірне здійснення розрахунків пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Відповідачем 2 відзиву на позов не надано, подану зустрічну позовну заяву в якій заявлялись вимоги про визнання припиненим договору поруки № 225/П/03 від 24.03.2009р., що укладений між ТОВ «Євро Лізинг», ТОВ «Лотуре Транс Груп»та ВАТ «Коровай»з 18.01.2010р., повернуто згідно з ухвалою № 05-5-22/2242 від 25.02.2011р..
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -
04 квітня 2007р. між ТОВ «Євро Лізинг»та ТОВ «Лотуре Транс Груп»укладено договір фінансового лізингу № 225 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).
На виконання договору, на підставі замовлень відповідача 1 позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі залученими до матеріалів справи.
Невід'ємною частиною договору є плани лізингу із змінами, якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).
Зазначені обставини відповідачем 1 не заперечуються, документи підтверджуючі прийняття в користування переданих на умовах договору транспортних засобів наявні в матеріалах справи, а вказані факти також встановлені судом під час розгляду справи 42/33, що вирішувалась між тими ж сторонами у відношенні заборгованості що виникла за договором № 225 від 04.04.2007р. раніше.
Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору); нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.
Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань (п. 7.16 договору) лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який станом на 25.02.2011р. складається із суми 4 877 238, 42 грн., яка є заборгованістю за користування транспортними засобами що є предметом договору № 225 від 01.04.2007р. за планами лізингу та утворилась внаслідок несплати рахунків в періоді з 21.06.2010р. по 20.11.2010р..
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом що є предметом договору № 225 від 04.04.2007р. за планами лізингу станом на 25.02.2011р. складає 4 877 238, 42 грн. згідно виставлених рахунків-фактур за період з 01.06.2010р. по 01.11.2010р., перелік яких наведено, зокрема відповідачем у відзиві на позов, і наявність зазначеної суми заборгованості останнім визнається. Суми сплати та дати на які вони проведені наведені у таблиці та підтверджуються наданими до справи банківськими виписками, платіжними дорученнями, що є доказом допущених прострочень в оплаті.
Розрахунок суми боргу наявний у матеріалах справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов'язань за укладеним договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками що зазначені у довідці про стан взаєморозрахунків у відповідності з погодженим графіком згідно планів лізингу із змінами), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення х ТОВ «Лотуре Транс Груп»суми основного боргу в розмірі 4 877 238, 42 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 225 від 04.04.2007р. за планами лізингу у відношенні заборгованості що виникла за період з 21.06.2010р. станом на 21.11.2010р., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007р. при порушенні лізингоотримувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
За розрахунком позивача нарахована сума пені складає 547 091, 02 грн., однак такий не може бути прийнятий судом, оскільки розрахунок проведений виходячи із суми заборгованості, що складала станом на 22.06.2010р. 10 296 849, 37 грн., тобто виникла наростаючим підсумком внаслідок несплати лізингових платежів за час користування транспортними засобами, що є предметом лізингу за договором № 225 від 04.04.2007р.. Таким чином, пеня позивачем нараховувалась також і щодо боргу за лізинговими платежами у відношенні яких нарахування пені, в силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України вже припинилось.
При цьому судом враховується вірність здійсненого відповідачем 1 контррозрахунку пені, оскільки нарахування проведені у відношенні суми заборгованості за кожним платежем визначеним у рахунках-фактурах виставлених за період з 01.06.2010р. по 01.11.2010р., які є неоплаченими та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобов'язання по оплаті та кількістю днів прострочення при врахуванні часткових оплат, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010р. (9,5%), Постановою НБУ № 320 від 07.07.2010р. (8,5%), Постановою НБУ від 09.08.2010 № 377 від 09.08.2010р. (7, 75%) -в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 253 828, 34 грн. (розрахунок є додатком до відзиву на позов).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 249 277, 93 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 104 508, 61 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими. Проведення зазначених нарахувань позивачем проводилось у відношенні повної суми заборгованості, що була наявна станом на 01.07.2010р., оскільки в силу наведених положень закону (ст. 625 ЦК України) боржник зобов'язаний сплатити інфляційні збитки та 3% річних за весь період прострочення, а факт прострочення проведення оплати за лізинговими платежами у попередні періоди підтверджений судовими рішеннями у справах 6/156 від 12.05.2009р., № 42/33 від 06.04.2010р., доказів відсутності заборгованості станом на 01.06.2010р. по договору відповідачем 1 не надано, що є підставою для прийняття наданого позивачем розрахунку.
24 березня 2009р. між ТОВ «Євро Лізинг», ТОВ «Лотуре Транс Груп»та ВАТ «Коровай»укладено договір поруки № 225/П/03 за яким поручитель (відповідач 2) зобов'язувався перед лізингодавцем в другу чергу відповідати за виконання лізингоодержувачем його фінансових зобов'язань перед лізингодавцем, що виникли із договору фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007р., планів лізингу та змін до планів лізингу.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до положень статті 554 Цивільного кодексу України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Тому, саме в такому випадку, вирішення питання про стягнення боргу з боржника за відсутності доказів його виконання, не позбавляє права кредитора вимагати виконання обов'язку і від поручителя.
В силу положень п. 1.4, 1.5 договору поруки № 225/П/03 від 24.03.2009р. поручитель відповідає перед лізингодавцем в тому ж об'ємі, що і лізингоодержувач; відповідальність поручителя перед лізингодавцем є субсидіарною.
Згідно з положеннями договору (п. 4.2) зміни та доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі та підписані всіма сторонами. Доказів внесення змін до договору в частині відповідальності поручителя суду не представлено, відповідних додаткових угод, або ж змін до договору у письмовій формі якими було б передбачено солідарну відповідальність ВАТ «Коровай»за виконання зобов'язань ТОВ «Лотуре Транс Груп»по договору фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007р., планів лізингу та змін до планів лізингу, матеріали справи не містять, а відтак заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 солідарно заборгованості про яку зазначено вище, не грунтуються на умовах укладеного між сторонами договору та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 12 095, 92 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп»(юрид. адреса: 03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського 13/16, р/р 26007020530001 у Луганському відділенні АКБ «Імексбанк», МФО 328384, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34492746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(факт. адреса: 03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе 4, ідент. код 32774741) 4 877 238, 42 грн. (чотири мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч двісті тридцять вісім гривень 42 копійки) заборгованості по сплаті лізингових платежів що виникла за рахунками виставленими в періоді з 01.06.2010р. по 01.11.2010р., 253 828, 34 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 34 копійки) пені, 249 277, 93 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 93 копійки) збитків від інфляції, 104 508, 61 грн. (сто чотири тисячі п'ятсот вісім гривень 61 копійку) 3% річних, 12 095, 92 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень 92 копійки) судових витрат.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 28.02.2011р.