Справа № 2-12/2009 p.
18 травня 2009 року Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Літвінової Л.Ф., при секретарі Москвіті Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня про стягнення заробітку та відшкодування моральної шкоди,
05 вересня 2008 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до комунального закладу охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня про стягнення заробітку та відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позову останній зазначив, що у період з 02.09.2003 року по 02.10.2006 року він перебував у трудових відносинах з комунальним закладом охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня. На цьому підприємстві він працював фельдшером відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги. 02 жовтня 2006 року звільнився за комунального закладу охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня за власним бажанням по ст. 38 КЗпП на підставі наказу № 474-к від 27 вересня 2006 року.
У період з 11 квітня 2005 року по 11 травня 2005 року його було направлено до м. Дніпропетровська для проходження курсів удосконалення «Фельдшери» (м-с) СВШНД» згідно з наказом № 76 від 28 березня 2005 року.
Витрати, понесені при проходженні курсів, йому були сплачені лише на 55 %. При звільненні також нічого не було сплачено.
Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Таким чином, оскільки у службовому відрядженні він знаходився 31 день комунальний заклад охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня повинен був сплатити 558 гривень належних йому добових витрат, розрахованих у спосіб 31 день* 18 гривень добових витрат. Йому було сплачено лише 306 грн.90 коп.
Комунальний заклад охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня заборгував 251 грн.10 коп. добових +19 грн.84 коп. коштів за проїзд.
Взагалі комунальний заклад охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня повинен сплатити 270 грн. 94 коп.
Також комунальний заклад охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня у день звільнення не сплатив належну йому суму грошової компенсації за невикористані відпустки, а саме 1983 грн. 50 коп. Ця сума була перерахована на його рахунок лише 03 листопада 2006 року.
Окрім того, згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Коли він звільнився, тобто 02 жовтня 2006 року, належна йому сума грошових коштів на службове відрядження та грошова компенсація за невикористані відпустки, тобто 2254 грн. 44 коп., відповідачем не була йому виплачена.
Вважає, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток у серпні 2006 року складає 1212 грн., у вересні 2006 року -1223 грн. 59 коп., всього за 2 місяці до звільнення 2435 грн. 59 коп. В серпні 2006 року - 22 робочих днів, у вересні 2006 року - 21, усього - 43 робочих днів, таким чином середньодобова заробітна плата складає 2435 грн. 59 коп.: 43 = 56 грн. 64 коп. 3атримка розрахунку склала у жовтні 2006 року - 22 днів, у листопаді 2006 року - 22 днів, у грудні
1. 2006 року - 21 день, у січні 2007 року - 20 днів, у лютому 2007 року - 20 днів, у березні
2. 2007 року - 22 днів, у квітні 2007 року - 21 день, у травні 2007 року - 19 днів, у червні 2007 р. - 21 день, у липні - 22 днів, у серпні 2007 р. - 22 днів, у вересні 2007 року - 20 днів, у жовтні 2007 року - 23 днів, у листопаді 2007 року - 22 днів, у грудні 2007 року 21 день, у січні 2008 року - 20 днів, у лютому 2008 року - 21 день, у березні 2008 року - 20 днів, усього 379 днів. Таким чином, підприємство зобов'язано сплатити за затримку розрахунку 56 грн. 64 коп. X 379 = 21 466 грн. 56 коп.
Окрім того, відповідно до ст. 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
Оскільки він звільнився 02 жовтня 2006 року, в жовтні йому було нараховано 3149 грн. 99 коп. грошової компенсації за невикористані відпустки. З цих грошей було стягнуто 661 грн. аліментів.
Комунальний заклад охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня не обгрунтовано та незаконно утримав аліменти з грошової компенсації за невикористані відпустки.
Крім цього, він вважає, що незаконними діями адміністрації йому нанесено моральну шкоду. Затримка розрахунку належних йому сум відповідачем з ним відобразилася на матеріальному становищі. Він був змушений позичати гроші. Це, в свою чергу, відобразилося на його відносинах з сім'єю. Був порушений його звичний уклад життя. Він почав нервуватися, дратуватися. У нього порушився сон. Він став замкнутий. Те, що він став дратівливий відобразилося на його стосунках з сім'єю, друзями. Він перестав спілкуватися із друзями.
Свою моральну шкоду він оцінює у 2000 гривень.
Позивач просить суд стягнути на його користь з комунального закладу охорони здоров'я Межівська центральна районна лікарня заробітну плату за час затримки розрахунку у сумі 21 466 грн. 56 коп., належні мені грошові кошти за службове відрядження у сумі 270 грн. 94 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. та 661 грн. аліментів, які були стягнуті з належної йому грошової компенсації за невикористані відпустки.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримав повністю.
Представник відповідача проти позову заперечує.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, прийшов до висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні вимог виходячи зі слідуючих обставин матеріалів справи.
У відповідності до наказу № 105 - к від 02.09.2003 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду фельдшера відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги комунального закладу охорони здоров'я Межівської центральної районної лікарні (в подальшому КЗОЗ Межівська ЦРЛ).
21 вересня 2006 року позивачем було подано заяву на ім'я голови КЗОЗ «Межівської ЦРЛ» Халимендика В.А. про звільнення за власним бажанням з 01.10.2006 року.
02 жовтня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено згідно з наказом № 474 -к від 29.09.2006 року з посади по ст. 38 КЗ п України про що було зроблено відповідний запис в трудовій книжці останнього (л.с. 5).
Статтею 116 КЗпП України передбачено строки розрахунку при звільненні - при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення...
У позовній заяві ОСОБА_1 надає суду розрахунки невиплати йому належних сум вказуючи при цьому суму 21 466, 56 грн..
Суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні даної суми на його користь виходячи при цьому з наступного.
У відповідності до ст. 115 КЗпП України - заробітна плата виплачується працівника регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів...
П 3.19 розділу 3 « Оплата праці» Колективного договору укладеному між головним лікарем та первинною профспілковою Комунального закладу охорони здоров'я «Межівська центральна районна лікарня» - виплата заробітної плати здійснюється два рази на місяць 2-17 числа кожного місяця.
З матеріалів справи і дані обставини знайшли своє підтвердження в суді, і не заперечуються самим позивачем вбачається, що розрахувавшись з КЗОЗ «Межівської ЦРЛ» 02.10.2006 року позивачу, як і іншим працівникам, була нарахована заробітна плата, ОСОБА_1 в сумі 761, 26 грн. і згідно платіжного доручення № 732 від 02.10.2006 року, що підтверджується копією наданою відповідачем належним чином завіреною та залученою до матеріалів справи, надійшла до банку «Аваль» і зарахована на депозитний рахунок позивача 04.10 2006 року це чітко вбачається з довідки комерційного банку по історії вкладу «До запитання» ОСОБА_1 доданого позивачем до матеріалів позову (л. с. 6). З вищезазначеної історії вкладу ОСОБА_1 вбачається, що останній 05.10.2006 року зняв з рахунку 761, 00 грн..
Таким чином, суд має можливість зробити висновок про те, що стороною відповідача не було порушено трудове законодавство в частині не своєчасної сплати заробітної плати позивачу.
Дані обставини підтверджуються і свідченнями свідків: головного бухгалтера Межівської ЦРЛ ОСОБА_3 та бухгалтера по нарахуванні заробітної плати ОСОБА_4, які підтвердили в суді своєчасність нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1
5 жовтня 2006 року позивач був прийнятий у відповідності до наказу № 8 від 05.10.2006 року тимчасово на посаду фельдшера виїзної бригади Красноармійської ССМТ, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці ОСОБА_1 (л.с. 5).
В період роботи в КЗОЗ «Межівська ЦРЛ» позивач був направлений згідно наказу № 76-к від 28.03.2005 року у службове відрядження в м. Дніпропетровськ на курси вдосконалення фельдшера з 11 квітня по 11 травня 2005 року, дані обставини підтверджуються довідкою за № 738 від 11.07.2007 року залучену до матеріалів справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КЗпП України - працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовим відрядженням.
ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права...
Після повернення із службового відрядження позивачу в липні 2005 року було частково проведена виплата КЗОЗ «Межівська ЦРЛ» в сумі 306 грн. 90 коп., решта виплат в сумі 270 грн. 94 грн. була не сплачена відповідачем.
Однак, суд приймаючи до уваги, що позивач в період з липня місяця 2005 року по час звернення до суду, тобто до 05.09.2008 року, знаючи про порушення з боку відповідача його прав на компенсацію витрат за перебування у службовому відрядженні в вищезазначений період своєчасно не звернувся до суду за захистом своїх прав. При подачі позову до суду не ставив питання про подовження судом строку звернення за захистом своїх прав, а також не надав суду доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску такого строку, в той же час підтвердивши в судовому засіданні, що про порушення свого права він дізнався ще в липні 2005 року, коли отримав не повністю суму боргу по службовому відрядженні.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині позову, в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав не надавши при цьому суду доказів, які б свідчили про поважність причини встановленого законом тримісячного строку звернення до суду з вищезазначеного питання.
У відповідності до Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Міністерства статистики України від 13.01.2004 року за № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114 / 87123 -
П.1.3 Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.
Фонд оплати праці складається з:
• - фонду основної заробітної плати ; фонду додаткової заробітної плати ;
• - інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
У розділі № 3 цієї інструкції - «Інші виплати, що не належать до Фонду оплати праці» п. п. 3. 9, 3. 15 вказується, що суми нараховані за час затримки розрахунку при звільненні та витрати на відрядження не належать до фонду оплати праці і не належать до заробітної плати працівника. Витрати на відрядження: добові, вартість проїзду, витрати на наймання житлової площі не відносяться до Фонду оплати праці.
При звільненні з Межівської ЦРЛ 02.10.2006 року відповідачем позивачу було проведено нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 02.09.2003 року по день звільнення, тобто по 02.10.2006 року в сумі 3149 грн. 99 коп. та утримано аліменти в сумі 661, 00 грн..
Утримання проводились відповідачем на підставі поданої власноручної заяви ОСОБА_1 у грудні місяці 2005 року на ім'я головного лікаря КЗОЗ Межівської ЦРЛ Халимендика В.А., в якій він прохає, щоб з його доходів, які він отримує на своїй посаді «фельдшера» адміністрація лікарні утримувала аліменти у розмірі 25 %. На підставі його заяви відповідачем було видано наказ по підприємству за № 145 від 22. 12. 2003 року п. 5 - про утримання аліментів з ОСОБА_1 на користь його колишньої дружини з 01.01.2006 року.
Позивач в заяві вказує на незаконність дій відповідача по вирахуванні з компенсаційної виплати за невикористану відпустку аліментів при цьому посилаючись на порушення з боку адміністрації КЗОЗ Межівської ЦРЛ ст. 129 КЗпП України, якою передбачено заборону відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
Однак відповідно до Додатку № 6 до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року за № 146 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 року № 869) передбачено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, інших осіб:
П.12 Утримання аліментів не проводиться з:
П. п. 2 Компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років ;
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що він не був у щорічній оплачуваній відпустці на протязі 3-х років з 02 вересня 2003 року по день звільнення, тобто 02.10.2006 року, що склало 86 календарних днів.
Дані обставини підтверджуються і довідкою наданою ОСОБА_1 КЗОЗ «Межівська ЦРЛ» № 474-к від 27.09.2006 року, яка залучена до матеріалів справи, що останній мав право на грошову компенсацію за невикористану відпустку за відпрацьований період з 02.09.2003 р. по 02.10.2006 року.
Тому суд вважає такі доводи позивача стосовно порушення допущеного з боку відповідача при утриманні аліментів з компенсації за невикористані відпустки безпідставними оскільки вони протирічать нормам закону та підзаконним актам, які регулюють дані правовідносини.
ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди - провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 р. № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між школою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен зокрема з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрата немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не надано суду обгрунтованих доводів стосовно спричинення йому моральної шкоди з боку відповідача, оскільки посилаючись на ті обставини, що в результаті затримки з боку відповідача розрахунку належних йому сум призвело в подальшому до того, що він вимушений був позичати грошові кошти і це відобразилось на його сімейних стосунках, був порушений його звичний уклад життя, він став нервувати у нього порушився сон. Підтвердження таких обставин, які б свідчили про моральні страждання з боку ОСОБА_1 суду не представлено. Відповідач своєчасно провів розрахунки з позивачем при звільненні його з закладу, дані обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи В справі відсутні будь-які боргові розписки чи договора позики, які б підтверджували борги позивача перед іншими громадянами, на момент розрахунку відповідача перед позивачем останній шлюбні відносини з дружиною припинив у 2003 році і даних про створення іншої сім'ї суду не надав, довідки з лікувального закладу стосовно погіршення стану здоров'я суду позивачем не представлено.
Таким чином судом не знайшло свого підтвердження наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог по відшкодуванні моральної шкоди в сумі 2000 грн..
Керуючись ст. ст. 116, 117, 121, 129, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з Комунального закладу охорони здоров'я Межівської центральної районної лікарні Дніпропетровської області середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 21 466грн. 56 коп.; грошової компенсації за службове відрядження у сумі 270 грн. 94 коп.; моральної шкоди у сумі 2000грн.; аліментів, які були стягнуті з грошової компенсації за невикористану відпустку у сумі 661 грн.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.