Справа № 2-а-4122/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
08 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Аліменко В.О., Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі: Зелінській І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача - Нестерук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу , -
ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 308-0 від 22.09.2010 р. "Про попередження працівника стосовно наступного звільнення" в частині попередження позивача про наступне вивільнення з роботи 22 листопада 2010 року у зв'язку із зміною штатного розпису та зміною істотних умов праці згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ДПА у Вінницькій області № 308-0 від 22.09.2010 р.
Відповідач, не погоджуючись із вказаним, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції, як таку, що не відповідає нормам чинного законодавства, прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Зокрема, апелянт, посилаючись на істотні зміни умов та організаці праці, які відбуваються в ДПА у Вінницькій області, вказує на те, що положеннями ч. 2 ст. 32 КЗпП України законодавець надає право власникові без згоди працівника переміщати його в межах того ж підприємства, установи організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ, доручати роботу у межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором. Проведення ж власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці, на думку апелянта, це виключне право, а не обов"язок власника і незалежно від того, закріплено це право законодавчо чи ні, останньому також належить право визначати чисельність і штат працівників. Також ДПА у Вінницькій області в обгрунтування обставин викладених в апеляційній скарзі зазначає про те, що законодавцем взагалі не передбачено обов"язок попередження у письмовому порядку працівника про наступне вивільнення, це є доцільним лише для уникнення спору в майбутньому.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ДПА у Вінницькій області наголошує на факт відсутності належної оцінки судом першої інстанції Положення про відділ перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області, затвердженого заступником голови ДПА у Вінницькій області 20.09.2010 року, та Положення про відділ перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області, затвердженого першим заступником голови ДПА у Вінницькій області 08.10.2009 р.
Також, апелянт зазначаючи про законодавчу невизначеність меж кола працівників, що користуються перевагою на залишення їх на роботі, зсилається на роз"яснення Пленуму Верховного суду України, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 і де визначено, що при здійсненні вивільнення власник або уповноважений ним орган має право в межах споріднених професій та посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї меньш кваліфікованого працівника і якщо це право не було використане, суд не вправі обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, наказом Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 308-0 від 22.09.2010 р. "Про попередження працівників про наступне вивільнення", у зв'язку із зміною штатного розпису ДПА у Вінницькій області, затвердженого заступником голови ДПА України Ткачуком В.Г. вирішено, окрім іншого, попередити заступника начальника управління податкового контролю юридичних осіб начальника відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки - ОСОБА_2 про наступне вивільнення з роботи 22.11.2010 року, в зв'язку із зміною штатного розпису та зміною істотних умов праці, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Додатком № 2 до вказаного наказу є попередження про наступне вивільнення ОСОБА_2 з займаної посади, з подальшою пропозицією переведення на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці. Також додактом № 2 зафіксовано відмову позивача від запропонованого переведення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовуючи наказ Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 308-0 від 22.09.2010 р. виходив з того, що попередивши позивача про наступне вивільнення у зв'язку із зміною штатного розпису та зміною істотних умов праці і змінивши при цьому тільки назву займаної посади без скорочення чисельності або штату працівників, відповідач порушив ст.32 та п.1 ст.40 КЗпП України. Також, суд першої інстанції обгрунтовуючи винисене рішення дійшов висновку, що позивачу, в порушення положень ч. 3 ст.49-2 КЗпП України, де визначено, що у випадку попередження працівника про наступне вивільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, не було запропоновано іншої роботи, яка б відповідала її кваліфікації в Державній податковій адміністрації у Вінницькій області.
До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.
Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723.
З огляду на положення ч. 1 ст. 30 цього Закону, яка визначає, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, у відповідності до правил ч. 2 цієї статті, звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.
Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду даної адміністративної справи, з огляду на положення п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами розгляду спорів", зміни у штатному розписі працівників ДПА у Вінницькій області на 2010 рік, затверджені заступником голови ДПА України Ткачуком В.Г. 14.09.2010 р., передбачали виведення із штату посади заступника начальника управління - начальника відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки та введення посади начальника відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки, з подальшим зменшенням розміру посадового окладу та фонду заробітної плати за місяць з 2088 грн. до 1595 грн.
В даному випадку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин, звільнення з публічної служби, зміна штатного розпису та істотних умов оплати праці можуть мати місце, коли такі зміни супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Здійснення ж таких змін без скорочення штатної чисельності не може бути підставою для звільнення з публічної служби.
Також, в ході дослідження зміненого штатного розпису, затвердженого заступником голови ДПА 14.09.2010 р. Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що кількість штатних одиниць, які виводяться та вводяться в штатний розпис становили 4 одиниці, хоча кількість штатних працівників відповідача не змінилась.
В свою чергу, судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції не були дослідженні Положення про відділ перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області, затвердженого заступником голови ДПА у Вінницькій області 20.09.2010 року, та Положення про відділ перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області, затвердженого першим заступником голови ДПА у Вінницькій області 08.10.2009 р., оскільки оскаржувана постанова від 10.12.2010 р. містить вірні висновки Вінницького окружного адміністративного суду, зроблені за результатами аналізу вказаних Положень, щодо повного співпадання засад й мети створення вказаних структурних підрозділів, їх функцій та завдань, порядку організації роботи, штатної чисельності і повноважень, а незначні редакційні зміни в назві відділу у будь-якому разі не є зміною в організації виробництва і праці, що в свою чергу позбавляє відповідача відповідача підстав попереджати про звільнення позивача за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції, в ході вивчення матеріалів адміністративної справи за позовом ОСОБА_2, враховуючи вірний висновок суду першої інстанції щодо того, що факт зміни назви посади, жодним чином не змінював би посадових обов'язків позивачки на посаді яку вона займала та режиму її роботи, з огляду на висновки зроблені в ході аналізу положень Кодексу законів про працю України, погоджується з Вінницьким окружним адміністративним судом стосовно того, що зміна назви займаної посади якщо і є наслідком зміни штатного розпису та зміни умов оплати праці, то за змістом ст. 32 КЗпП України не тягне за собою звільнення працівника із займаної посади з обов'язковим попередженням, а навпаки, передбачає продовження роботи за тією ж посадою.
З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності наказу ДПА у Вінницькій області № 308-0 від 22.09.2010 року "Про попередження працівників про наступне вивільнення" в частині попередження ОСОБА_2 стосовного наступного вивільнення з роботи 22.11.2010 року у зв'язку із зміною штатного розпису та зміною істотних умов праці згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Отже, вивчивши матеріали вищевказаної адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи, що інших обставин в обгрунтування своїх вимог апелянтом не надано, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно всі встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 р., - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2011 року .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Мельник-Томенко Ж.М.