Справа № 2-а-4720/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
08 лютого 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Смілянця Е.С., Кожухар М.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 34" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання дій протиправними , -
Товариство з обмеженою відповідальністю "МС 34" (далі - ТОВ "МС 34") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій ДПІ у м.Вінниці протиправними щодо невизнання податкових декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року податковою звітністю.
Постановою Вінницького окружного адміністративного від 09 грудня 2010 року позов задоволено: визнано противними дії Державної податкової інспекції м.Вінниці, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "МС 34" за червень 2010 року, як податкової звітності.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у м.Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного від 09 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
01.02.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ТОВ "МС 34" на вищевказану апеляційну скаргу, відповідно до яких товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що постанова суду першої інстанції прийнята судом законно та є обгрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процескального права та забезпечує правовий захист позивача від протиправних дій відповідача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Разом з тим, у наданому 01.02.2011 року запереченні, представник ТОВ "МС 34" просив розгляд справи провести без його участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2010 року позивачем до ДПІ у м.Вінниці подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року.
20.07.2010 року ДПІ у м.Вінниці направила позивачу лист про невизнання поданої декларації з податку на додану вартість як податкової звітності. Як зазначено листом, подана декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнається як податкова звітність в зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Також даним листом повідомлено про необхідність подачі вказаної декларації оформленої належним чином.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року податковою звітністю, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі - Закон №2181), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Відповідно до п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
-надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
-оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання”.
Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстава для відмови у прийнятті податкової декларації, яку зазначив відповідач у листі, не є підставою для невизнання податкової декларації в контексті вищезазначених положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року та Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Вінниці, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, як податкової звітності. Постанова Вінницького окружного адміністративного від 09 грудня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного від 09 грудня 2010 року , - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.ст. 212, 254 КАС України.
Суддя-доповідач Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Кожухар М.С.