Справа: № 2а-3239/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддівБорисюк Л.П.,
Грибан І.О., Губської О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Прокуратури Голосіївського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року по справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліот-5»про стягнення заборгованості в розмірі 92 679,24 грн., -
В березні 2009 року Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Аліот-5»в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за порушення норм термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 92 679,24 грн..
Постановою Окружного адміністративному суду м. Києва від 19 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Аліот-5»суму податкової заборгованості перед Державним бюджетом України в розмірі 58 045,44 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Аліот-5»зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 055792 (а.с.18) та взято на облік ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платника податків, про що вказує довідка від 05.07.2005 р. № 32901/10/19-2010 (а.с.15).
На підставі направлення на перевірку у ТОВ «Аліот-5»податковою інспекцією була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питання дотримання вимог валютного законодавства України, за результатами якої податковим органом складено акт № 95/1-22-20-33592820 від 20.02.2007 р.
На підставі даного акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»за № 0000342220/0 від 28.02.2007 р., від 02.07.2008 р., згідно з яким відповідачу нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 34 633,80 грн. Дане рішення направлено відповідачу поштою.
Станом на 18.03.2009 р. за відповідачем обліковується заборгованість на суму 92 679,24 грн., з яких 58 045,44 грн. -податковий борг, 34 633,80 грн. -штрафні санкції (пеня).
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу виставлено податкові вимоги: першу № 1/2151 від 01.06.2006 р. на суму 61 135,00 грн. та другу № 2/396 від 09.01.2007 р. на суму 29,66 грн.
У зв'язку з неможливістю вручення податкової вимоги контролюючим органом складено акт № 283 від 02.03.2007 р. Водночас, податкова заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачена.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та процедура оскарження дій органів стягнення, регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту -Закон № 2181-ІІІ).
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Колегією суддів встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на виконання вимог цього підпункту Закону № 2181-ІІІ направила на адресу ТОВ «Аліот-5»першу податкову вимогу від 01.06.2006 р. № 1/2151 та другу податкову вимогу від 09.01.2007 р. № 2/396, яка не була вручена відповідачу, що підтверджується наявними в справі копіями конверту та зворотного поштового повідомлення про що складено акт від 02.03.2007 р. № 283.
Чинним законодавством передбачено, що перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона повинна містити повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пп. «а»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Законом передбачено, що друга податкова вимога направляється боржнику не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Вона, додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп. «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Згідно пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України №2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Примусове стягнення податкового боргу -передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи платника податків.
Враховуючи, що відповідачем не було сплачено суму податкового боргу, що в загальному становить 58 045,44 грн., колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім цього, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції посилався на те, що адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу застосовані з порушенням строків, встановлених ст. 250 ГК України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не бере до уваги доводи апелянтів з приводу того, що застосовані до відповідача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України, виходячи з наступних обставин.
Відповідно ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно до ст. 239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкцій, як адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що штраф, є нічим іншим, як адміністративно-господарською санкцією (адміністративно-господарським штрафом), так як застосовується до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а саме порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньо-економічної діяльності.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому, адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, при виявленні контролюючим органом порушення вимог Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті»(дата складання акту перевірки 28.02.2007 р.) позов про стягнення штрафу прокурором був поданий 30.03.2009 р., тобто за межами встановленого ст. 250 ГК України шестимісячного строку з дня виявлення порушення.
Таким чином, доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Прокуратури Голосіївського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Л.П. Борисюк
І.О. Грибан
О.А. Губська