Справа: № А4/008-08 Головуючий у 1-й інстанції: Попікова О.В.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю:
представника позивача Борисюк Л.П.,
Грибан І.О., Губської О.А.
Григоренко Т.І.
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стекс»про визнання угоди недійсною та стягнення коштів до державного бюджету, -
В грудні 2007 року Білоцерківська ОДПІ Київської області звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до СПД ОСОБА_6 та ТОВ «Стекс»в якому просила визнати недійсною угоду укладену між відповідачами та стягнути з СПД ОСОБА_6 на користь ТОВ «Стекс»кошти в розмірі 32 986,80 грн. з подальшим їх стягненням до Державного бюджету України.
Постановою Господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначав, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ Київської області задоволено частково.
Постанову Господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року скасовано та закрито провадження у справі.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням апеляційної інстанції, в червні 2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій просив скасувати постанову Господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2009 року касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ Київської області задоволено частково.
Скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 р. в частині закриття провадження у справі стосовно позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь ТОВ «Стекс»коштів в розмірі 32 986,80 грн., а з останнього -до державного бюджету з направленням справи в цій частині на новий розгляд до цього ж суду, а в решті -залишено без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Стекс»протягом 2006 року поставило СПД ОСОБА_6 товар -автозапчастини та автошини на загальну суму 32 986, 80 грн. в т.ч. ПДВ -5 497,80 грн. Факт отримання даного товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 21.03.2006 р. № 000005, засвідченою печаткою ТОВ «Стекс».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2004 р. визнано недійсним статут та установчий договір ТОВ «Стекс»від 01.07.2003 р., свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Стекс»№ 36085186 видане 01.10.2003 р. від дати внесення до реєстру платників ПДВ.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, відповідачі діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому її може бути визнано недійсною. Факт визнання підприємства банкрутом чи скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх угод, складених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно приписів п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Скориставшись наданими Законом України «Про державну податкову службу в Україні»повноваженнями, Білоцерківська ОДПІ звернулася до суду з позовом про визнання недійсною угодою, яка укладена між відповідачами на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, і як наслідок, про стягнення з СПД ОСОБА_6 на користь ТОВ «Стекс»коштів в розмірі 32 986, 80 грн. з подальшим перерахунком цих коштів до Державного бюджету України відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
З урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові суду від 9 лютого 2010 року в справі N 10/13 , при розгляді справ даної категорії слід виходити з того, що за статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.
Таким чином, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи при укладенні спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Однак, податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача чи його контрагентів по спірному договору, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»№3 від 28.04.1978 р. (з наступними змінами) до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.
Таким чином, стверджуючи про укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, податковий орган повинен довести, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків, і в результаті укладення та виконання цього договору державі спричинені збитки.
Відсутність доказів наявності в діях хоча б однієї із сторін спірної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для посилання на дану угоду, як на нікчемний правочин.
Наявність умислу з боку відповідачів на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не доведена податковим органом та не підтверджується належними та допустимим доказами.
При цьому, колегія суддів зважає на те, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про скасування державної реєстрації ТОВ «Стекс», визнання недійсними статуту та установчого договору ТОВ «Стекс»від 01.07.2003 р., свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Стекс»№36085186, виданого 01.10.2003 р. від дати внесення до реєстру платників ПДВ, оскільки у рішенні Солом'янського районного суду предметом дослідження була відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при вчиненні правочину, що мав місце при здійсненні підприємницької діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт скасування державної реєстрації товариства, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх правочинів, вчинених з моменту його державної реєстрації.
Що стосується посилання Білоцерківської ОДПІ на наявність умислу з боку ТОВ «Стекс»щодо вчинення правочину з метою суперечною інтересам держави і суспільства, яка полягала в тому, що останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства, що за висновком податкової служби, дає можливість СПД ОСОБА_6 віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту, колегія суддів зважає на наступне.
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксується в акті, складеному за результатами вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконано впродовж встановленого податковим законодавством строку. При цьому податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.
Ухилення однієї зі сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. За умови встановлення під час перевірки посадовими особами податкової служби порушень податкового законодавства, неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта підприємницької діяльності.
Оскільки санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 КАС України є конфіскаційними стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірний право чин був вчинений відповідачами 21 березня 2006 р.
Оскільки, позивач звернувся до суду 25.12.2007 р., тобто більш як через рік після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративних санкцій.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року -залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Л.П. Борисюк
І.О. Грибан
О.А. Губська
Повний текст ухвали складено та підписано -22.02.2011 р.