Справа: № 2а-1/07 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-1/07
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року та ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року про закриття провадження у частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування, -
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року закрито провадження у частині позовних вимог щодо скасування державного акту на право приватної власності на землю площею 0, 112 га від 17.03.1999 року, виданого ОСОБА_4
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу та постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно догновору купівлі-продажу житлового будинку від 24.06.2005 року ОСОБА_6 продав позивачу житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, яке належало продавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.1983 року. Після смерті спадкодавця ОСОБА_6, згідно наказу радгоспу «Жовтневий»№ 116-з від 12.12.1983 року було виділено 0, 03 га землі, а 0, 28 га було зараховано у вільний фонд радгоспу.
10.10.2005 року позивач подала до Глевахівської селищної ради (далі -відповідач 1) заяву про надання їй у приватну власність 0, 2 га для ведення особистого селянського господарства, 0, 1101 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У подальшому, 29.11.2005 року позивач подала заяву про виділення у приватну власність 0, 1601 га для ведення особистого селянського господарства, 0, 15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням відповідача 1 № 593-27-4 від 28.10.2005 року позивачу було передано у приватну власність 0, 08 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, у зв'язку з купівлею житлового будинку.
Як свідчать матеріали справи, суміжними земельними ділянками володіють ОСОБА_7 та ОСОБА_4
ОСОБА_4 безоплатно отримала на праві приватної власності земельну ділянку площею 0, 112 га для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення відповідача від 27.12.1996 року.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_4 17.03.1999 року, на підставі рішення відповідача 1 від 27.12.1996 року, їй було передано 0, 112 га по АДРЕСА_1.
Рішенням відповідача 1 № 23-02-5 від 08.06.2006 року припинено право користування земельною ділянкою площею 0, 05 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та передано вказану земельну ділянку ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 19 вказаного кодексу, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Статтею 67 ЗК України від 1990 року визначено, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.
Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.
Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
З приводу земельних відносин, що мали місце після прийняття нового Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а саме набуття права власності на земельну ділянку позивачм та ОСОБА_7, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 116 ЗК України від 2001 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 116 вказаного кодексу, «Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.»
Співставляючи вказані вимоги законодавства, колегія суддів приходить до того, що виділення земельних ділянок відбувалось відповідачем у межах повноважень визначених діючим на час такого виділення законодавством. Позивачем не було надано доказів незаконності вказаних рішень відповідача.
Крім того, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання земельної ділянки не підлягають задоволенню також, оскільки задоволення позову у цій частині, за відсутності факту порушення прав позивача, є втручанням з боку суду у власні повноваження суб'єкта владних повноважень.
З приводу оскарження позивачем ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року про закриття провадження у частині позовних вимог, колегія суддів також вважає висновки суду першої інстанції у цій частині вірними.
Так, Державний акт про право приватної власності на землю є правоустановлюючим документом, а позовні вимоги в частині його скасування -це не сфера публічно-правових відносин у зв'язку з захистом прав фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову та ухвалу суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року та ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року про закриття провадження у частині позовних вимог -без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.