Справа: № 2а-3875/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
При секретарі:Федорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.,
Петриченко Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про визнання незаконним та часткове скасування розпорядження від 16.02.2009 року № 72 та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 730120 та серії ЯИ № 959781, -
В липні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», в якому просили визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача від 16.02.2009 р. № 72 «Про передачу у власність земельних ділянок та видачу державних актів на право власності на землю громадянам -власникам сертифікатів на право на земельну частку пай», в частині, що стосується пунктів 8 та 9 Додатку до розпорядження відповідача та скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 730120, виданого на ім'я ОСОБА_7 та серії ЯИ № 959781, виданого на ім'я ОСОБА_6.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивачі не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційною скаргою, в якій зазначають, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, у зв'язку з чим просять скасувати її та постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 р.), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року) до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державних влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем ставиться вимога про визнання незаконним та часткове скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади в частині видачі державних актів на право власності на землю громадянам -власникам сертифікатів на право на земельну частку пай та про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 ЗК України.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, які видаються на підставі рішень органів місцевого самоврядування (ст. 126 ЗК України).
Виходячи з характеру даних правовідносин, колегія суддів зауважує, що предметом спору по даній справі є земельні ділянки, що входять до спадкового майна, та на які зокрема претендують позивачі шляхом оформлення відповідних правовстановлюючих документів для набуття права власності на землю.
Згідно чинного законодавства України, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Із системного аналізу статті 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.
На думку колегії суддів, в даній справі відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у cфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, а пов'язанні з реалізацією їх права на володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками в іншому розмірі, шляхом скасування державних актів на право власності на земельні ділянки.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року про відмову у відкритті провадження - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
І.Й. Петрик
Повний текст ухвали складено та підписано - 28.02.11 р.