Справа: № 2а-15287/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"10" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української фармацевтичної компанії «Фра-М» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2011 року у справі за її позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Апеляційна інстанція погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 31.03.2010 по 14.05.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українська фармацевтична компанія "Фра-М" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009. За результатами перевірки складено акт перевірки № 375/23-2/33437130 від 21.05.2010.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім завищено валові витрати за 2009 року на загальну суму 264500 грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки ДПІ 04.06.2010 винесено повідомлення-рішення № 0004102302/0, яким за позивачем визнано податкове зобов'язання ва суму 673243 грн.
Не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Печерському районі м. Києва (скарга від 14.06.2010) та до ДПІ у м. Києві (скарга від 20.08.2010).
На підставі акту перевірки та рішення про результат розгляду повторної скарги № 11191/7/25-114 від 18.10.2010 ДПІ 27.10.2010 винесено повідомлення-рішення № 0004102302/2, яким за позивачем визнано податкове зобов'язання ва суму 673243 грн.
До вказаного висновку податковий орган дійшов шляхом визнання нікчемним договору між № 26/02 від 26.02.2008 ТОВ "Українська фармацевтична компанія "Фра-М" та ТОВ «Вестмедфарм» на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Так, як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору перерахував кошти у сумі 1977790, 40 грн. на поточний рахунок ТОВ «Вестмедфарм». Також, ТОВ «Вестмедфарм»виписані видаткові та податкові накладні, які скріплені печаткою товариства та підписом від імені директора ОСОБА_2
Матеріалами справи встановлено, що засновником ТОВ «Вестмедфарм»значиться громадянин Білорусії ОСОБА_4, а директором та головним бухгалтером -громадянка Білорусії ОСОБА_5
Разом з тим, відповідно до свідчень ОСОБА_4 та ОСОБА_2, останні зазначили, що підприємницькою діяльністю не займались, а в період діяльності підприємства у 2008-2009 роках проживали у Білорусії. Тобто всі первинні документи, які засвідчують господарські відносини позивача з ТОВ «Вестмедфарм», від імені останнього підписані особою, яка не має відношення до господарської діяльності вказаного товариства.
Враховуючи вищевказане, податковим органом зроблено висновок, що укладені між позивачем і ТОВ «Вестмедфарм»правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 3 ст. 203 ЦК України та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 215 вказаного Кодексу є недійсним (нікчемним), з чим погоджується колегія суддів.
Колегія суддів зважає на те, що за змістом ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю. Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.
Висновки акту перевірки щодо встановлення порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами вказаних Законів.
Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обґрунтовані висновки та правовий аналіз щодо яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального права.
Податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень, його позиція ґрунтується на вірному трактуванні норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Української фармацевтичної компанії «Фра-М» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15.03.2011.