Справа: № 2а-487/11 Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
"04" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Солом'янському району м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Солом'янському району м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, -
20 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ України у Солом'янському району м. Києва про визнання неправомірною бездіяльності в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вимогою зобов'язати донарахувати та виплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну пенсію з 09.07.2007.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»з 09.07.2007 року по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 14.01.2011 за виключенням виплат здійснених відповідачем.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів апеляційного суду, як і райсудом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується його паспортними даними, пенсійним посвідченням (містить відмітку «Дитина війни») та узгоджується з положенням ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке відносить осіб, яким на момент закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років до «дітей війни».
З урахуванням абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 (який вимагав проводити підвищення пенсій у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних), у 2010 році позивачу виплачувалася щомісячно соціальна допомога в розмірі 49, 80 грн., що менше встановлених законодавством на відповідний період 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком у минулому році становив з 1 січня 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня -709 грн., з жовтня -723 грн, з грудня -734 грн.
Разом з тим, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлює, що дітям війни щомісячно виплачується соціальна допомога саме в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та рівняється встановленому для втративших працездатність осіб прожитковому мінімуму, який, в свою чергу, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на поточний рік.
Виходячи із загальних засад пріоритету закону над підзаконними актами, слід визнати, що при призначені позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни слід виходити з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено розмір надбавки до пенсії, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, за своєю юридичною природою, є підзаконними нормативними актами, мають меншу юридичну силу і не можуть змінювати положення визначені Законом.
Окрім того, аналіз ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком належить до числа основних державних соціальних гарантій, котрі встановлюються виключно законами, а самі державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені іншими нормативно -правовими актами ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).
За таких обставин, як вважає колегія суддів, районним судом зроблений правильний висновок про обов'язок відповідача донарахувати позивачу різницю між виплаченою та підлягаючої виплаті (з урахуванням встановленої мінімальної пенсії за віком) сумами соціальної допомоги за заявлений позивачем та визначений рішенням райсуду період та провести виплату цієї заборгованості.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
При цьому, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 99, ст. 100 КАС України, оскільки позовні вимоги за період з 09.07.2007 до 20.06.2010 подані поза межами строку звернення до суду, то вони з урахуванням вищезазначених вимог КАС України та відсутності клопотання про поновлення строку звернення до суду не підлягають задоволенню, що не було враховано судом першої інстанції.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Солом'янському району м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007 до 20.06.2010.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: