Справа: №2а-6454/10/2670 Головуючий у 1- й інстанції Арсірій Р. О.
Суддя - доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
03 березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В.,
при секретарі: Горюновій Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно -механічний завод»на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно -механічний завод»до Державного комітету України з державного матеріального резерву України про зобов'язання вчинити певні дії,
23 квітня 2010 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно -механічний завод», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву України про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Оружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2010 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року клопотання позивача про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року задоволено.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю -доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача надати обґрунтовану відповідь з причин відмови від укладання договору.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав неналежності розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір не має ознак адміністративного, а правовідносини, що можуть скластися між позивачем та відповідачем не є публічними.
З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2006 року №810 затверджено Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву.
Пунктом 1 Положення передбачено, що Державний комітет України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки. Держкомрезерв забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління державним матеріальним резервом (державний резерв), а також здійснює міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, що належать до його компетенції.
Відповідно до пункту 4 Положення, Держкомрезерв відповідно до покладених на нього завдань:
- організовує відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань(п.п. 10);
- координує у межах своїх повноважень діяльність підприємств, установ та організацій щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і дотримання нормативних умов щодо їх зберігання (п.п. 15);
- здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасним поверненням позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам (п.п. 16).
З наведеного вбачається, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, на якого законодавством покладений обов'язок, серед іншого, організовувати відповідальне зберігання матеріальних цінностей, тому спір є публічно -правовим.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті провадження у адміністративній справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно з п. 4 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 199, 204, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно -механічний завод»на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2010 року про відмову у відкритті провадження -задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2010 року про відмову у відкритті провадження -скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2011 року.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: В.П. Мельничук
Суддя: І.В. Федотов